Післявоєнні навчальні роки в Радивилові

З середини літа 1944 року в Радивилів (тоді Червоноармійськ) почали повертатись з евакуації його жителі. Відновили роботу райком КП(б)У, райвиконком, інші організації.

1 серпня 1944 р. приступив до виконання обов’язків директора середньої школи Пилипейко Трохим Давидович. Були призначені районним відділом народної освіти перші вчителі: Пагубко Клавдія, Кіщун Надія, Карпець Зінаїда (1 – 4 класи), Баланік Ольга (вчителька української і російської мов). Пізніше з’явились інші вчителі: Пряда Євдокія Олександрівна, Черниш Галина Федорівна, Береза Зінаїда (1 – 4 класи), Носенко Ганна (вчителька математики). Черниш Іван  Сергійович був військовим керівником 5 – 8 класів. Тимчасово виконувала обов’язки завуча школи Баланік Ольга. Вчителі, техпрацівники, учні та батьки ремонтували класні кімнати, приносили з дому столи та стільці.

osvita_radyvyliv_4

У районному музеї історії освіти.

1 вересня, в умовах Другої світової війни, яка ще тривала в Європі, розпочався 1944-1945 навчальний рік. За “парти” в Червоноармійську сіли понад 200 учнів 1 – 9 класів. Не було підручників, зошитів. Учні писали на старих газетах, різних бланках. Доводилось писати і на військових картах, які залишились від німецького штабу, що розташовувався в нашому будинку. Чорнило виготовлялося з бузини, пера прив’язували до паличок.

Учні навчались у дві зміни. Перша зміна розпочиналась о 9 годині ранку. Але всі вчителі та учні повинні були приходити на 8.30. Зарядка була о 8.40 і тривала 7-8 хв. З учнями 1 – 4 класів займалась Пряда Є.О., 5 – 8 кл. – Черниш І.С. Після зарядки обидві групи об’єднувалися і слухали політінформацію, яка тривала 4-5 хв. Вона проводилась тричі на тиждень: в понеділок, середу, п’ятницю вчителями Шуленко М., Прядою Є., Березою З.

Протягом навчального року була велика плинність кадрів. Окремі вчителі працювали лише по декілька місяців або навіть тижнів. Вони переходили працювати в різні районні організації або виїжджали за межі району, області.

У школі ставились великі вимоги до дотримання учнями дисципліни та до якості навчання. Запізнення учнів на уроки прирівнювалося до запізнення батьків на працю. Директор школи зобов’язував військового керівника Черниша І.С. давати таким учням різні наряди або ж їх посилати додому за батьками. За часті пропуски занять, спізнення, порушення дисципліни, нетактовне поводження зі своїми однокласниками та старшими учням знижували поведінку за чверть, повний навчальний рік, виключали із школи спочатку на 2 тижні, а потім на 1 рік.

Окремих учнів 5 – 8 класів через їх непідготовленість для того класу, в якому вони навчались, неуспішність з багатьох предметів, було переведено до нижчого класу. Заборонялося вчителям опитувати учнів в останні дні чверті після уроків, організовувати заліки з метою підвищення оцінки.

З 11 січня 1945 року розпочала роботу шкільна бібліотека. Бібліотекарем було призначено Пагубко К.В. Книжки видавались учням у вівторок, четвер і суботу з 14 години дня.

З 1 серпня 1944 р. техпрацівницями працювали Степанюк Віра і Степанюк Наталія, які не мали можливості щодня мити підлогу в класах. Тому дирекція школи зобов’язувала вчителів та учнів організовувати справу так, щоб у класах було чисто, мити підлогу один раз на тиждень.

Хлопці 1 – 7 класів були пострижені наголо, а учням 8 – 10 класів дозволялися лише короткі зачіски.

Великого значення надавалось виконанню, так тоді говорилось, «сталінського закону про всеобуч». Усі діти шкільного віку 7 – 15 років повинні були навчатись. За це персональну відповідальність несли дирекція і вчителі школи. В кожному класі був заведений зошит, у якому записували учнів, що пропускали уроки, запізнювались, погано навчались. Після закінчення занять черговий вчитель збирав учнів, які одержали незадовільні оцінки, направляв у великий клас і здавав новому черговому вчителеві. Тут учні виконували домашні завдання. Після обіду вчителі приходили до школи і перевіряли, як учні підготувались до уроків. Був також заведений зошит обліку прибуття і залишення вчителями школи після закінчення робочого дня. Підручники і канцелярське приладдя одержували з Києва, туди з 10 до 25 січня 1945 р. був відряджений Тушаковський П.І.

Юрій Арламовський, РадивилівЗима 1944 – 1945 р.р. видалася суворою. Вчителі та учні були в класах одягнені. У зв’язку з тим, що в школі був один техпрацівник, який одночасно виконував обов’язки завгоспа, а в умовах міста неможливо було навіть за гроші знайти людей, які б заготовляли дрова для опалення класних кімнат, дирекція разом з класними керівниками склала графік заготівлі дров учнями та батьками. Кожний класний керівник після уроків з 3-ма учнями заготовляв дрова і відповідав за опалення своєї класної кімнати. Для учнів 1-2 класів дрова заготовляли їхні батьки. Черговий вчитель щодня до уроків перевіряв, чи палились груби в класних кімнатах, і доповідав про це директору школи.

Проводились заняття з ППХО (протиповітряної хімічної оборони). В 5 – 7 класах їх вели класні керівники, у 1 – 4 класах – класоводи, а в 8 – 9 класах військовий керівник Черниш І.С. Необхідно було здати нормативи з ППХО до 25 квітня 1945 р.

План підготовки до екзаменів і їх проведення був затверджений на педраді. Випускні екзамени були в 4 і 7 класах. Учні 4 класу здавали іспити з української і російської мов, арифметики, географії та історії. Випускники 7 класу мали іспити з 9 предметів. Екзаменаційну комісію очолював директор школи. До складу її входили вчителі та представники районного відділу освіти.

Учні, які мали спеціальні медичні довідки,  переводились до наступних класів або випускались з 4 і 7 класів згідно з позитивними річними оцінками.

Вчителі, яким надавалась тарифна відпустка, повідомляли дирекцію, де вони будуть її проводити.

Незважаючи на важкі умови того навчального року, значна частина учнів успішно закінчила навчання.

У 1945 році було розгромлено фашистську Німеччину, і це не могло не позначитися на настроях учнів та вчителів.

В 1945 – 1946 навчальному році було понад 250 учнів, яких навчали більше 15 вчителів. Був встановлений день класного керівника. Кожної суботи він з учнями обговорював стан відвідування та успішності класу, проводив різні заходи політико-виховного  значення. Було організовано щомісячний випуск загальношкільної газети  “За якість навчання” вчителями та учнями  8 – 10 класів. Зверталась велика увага на гігієнічно-санітарний стан школи та учнів. Відповідав за це Черниш І.С. Всі порушення записувались у санітарний журнал.

Для кращої організації військово-фізичної підготовки учнів та військово-масової роботи в школі були призначені командири взводів і відділень для 5 – 7 класів з числа учнів 8 – 10 класів. Вони проводили фіззарядку, допомагали військовому керівникові Макусі Василю Васильовичу, який був призначений з 1 грудня 1945 р.

SkolaВчителі та учні 5 – 10 класів взяли активну участь у конкурсі із виготовлення наочних посібників. Той навчальний рік закінчили 5 учнів 10 класу. Це був перший випуск школи.

В наступному, 1946 – 1947 навчальному році навчалось майже 500 учнів і було понад 20 вчителів. В складі школи були комбіновані російськомовні класи: 1-2 класи – 34 учні, 3-4 класи 31 учень, яких  навчали Барзанівська З.А. та Глазовська М.А. Було 16 класів – комплектів: 1 – 4 – по 2 класи, 5 – 10 – по 1 класу. Працювали 8 гуртків: співочий (керівник директор школи Пилипейко Т.Д.), літературний, танцювальний, фізкультурний, юннатів, безвірників (юних атеїстів).

Учителі здійснювали роботу з ліквідації неписьменності і молописьменності серед жителів міста.

У грудні 1946 р. для вивчення нового українського правопису був організований гурток, у якому навчалися всі вчителі школи. Керівником гуртка була Стовбун Л.С.

У 1947 році школу закінчили 17 учнів. Серед них Владзимирська Олена Василівна – доктор медичних наук, професор Львівського медичного університету імені Данила Галицького, Волянюк Михайло Михайлович – кандидат історичних наук, Мартинюк Алевтина Петрівна, Підпалюк Алла Павлівна – колишні вчителі нашої школи, Гуменюк Модест Данилович – лікар-невропатолог залізничної лікарні міста Сміла Черкаської області, Токмина Євгенія Євдокимівна – колишня вчителька СШ №2 міста, Боровий Євген Максимович – доктор медичних наук, колишній головний лікар Рівненської обласної лікарні, заслужений лікар України. Це був другий випуск середньої школи.

Життя поволі входило в радянізоване мирне русло.

Юрій Арламовський, вчитель історії. (З персонального сайту автора).

Редактор

головний редактор Радивилів.info

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.