Почаївська лавра у сприйнятті Т.Шевченка

Основною метою подорожі Тараса Шевченка на Поділля та Волинь 170 років тому, у жовтні – листопаді 1846 року, було відвідання Почаївської лаври й замалювання її видів.

Т.Шевченко прибув до Почаєва не пізніше 20 жовтня. Принаймні цим числом датовані записи в його робочому альбомі народних пісень, зокрема, пісні «Гиля-гиля, селезень…», уривка пісні «Ой швець коло мене…»

Тарас Шевченко, БерестечкоУ той час, коли приїздив Шевченко до лаври, тут архімандритом був Григорій (Микола Немоловський) – веселий, добродушний чоловік. Про це свідчить «Автобіографія Костомарова», який побував у Почаєві двома роками раніше.

Існує версія, ніби Шевченка поселили в архієрейському будинку, де розміщували найповажніших гостей. Цей будинок зображений на двох акварелях, намальованих Шевченком у Почаєві (фоторепродукції акварелей дивитись за цим посиланням: http://jasc51.io.ua/album93327).

Однак більш вірогідною видається думка, що поет і художник поселився в новому, відкритому в липні 1846 році будинку для прочан. Він розміщувався біля підніжжя пагорба при в’їзді до лаври. У ньому, окрім загальних номерів, були й окремі кімнати, одну з них могли відвести працівникові Київської археографічної комісії. Очевидно, саме з цього будинку Тарас і малював акварель «Почаївська лавра зі сходу».

Як свідчив колишній столяр Почаївської лаври Іван Сидорович Станкевич,  він бачив у книзі для почесних гостей цього будинку власноручний підпис Шевченка і дописку: «На храм три рубля серебром подаю».

Не виключено, в Тараса Шевченка все-таки був вибір – поселитися в  архієрейському будинку чи домі для прочан. Він, вірогідно, вибрав друге, – щоб відчувати себе більш незалежно.

Шевченко мав завдання зробити для Археографічної комісії такі малюнки Почаївської лаври: передусім її зовнішній та внутрішній вигляд, а також вигляд з тераси на околиці. Для Шевченка це не було складним завданням. Подібні роботи він неодноразово виконував.

Діяльність Тараса Григоровича в Почаєві не звелася лише до малювання Почаївської лаври, яка щойно 15 років перед тим як монастир була передана православному духовенству (статус лаври їй присвоїли 1833 року). Тут він записав низку народних пісень – вони мали жартівливий, жартівливо-ліричний  характер.

Почаїв, без сумнівів, справив значне враження на Кобзаря. Це містечко фігурує у його творах. Так, героїня поеми «Петрусь»(1850) їде молитися Почаївський Богоматері. Сюди ж прямує і герой повісті «Варнак» (1855-1856).

Для Шевченка Почаїв був символом української релігійної традиції. Те, що Кобзар з повагою ставився до релігійних традицій  як українського, так і інших  народів, засвідчують не лише його поезії, а й картини та малюнки.

Тетяна Яручик.

Редактор

головний редактор Радивилів.info

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.