Як радивилівський хлопець Берл Фельдман став поетом під іншим іменем

Минуло 30 років з часу смерті уродженця Радивилова, відомого ізраїльського поета і перекладача Аміра Гільбоа (25 вересня 1917 – 2 вересня 1984).

Гільбоа Амір

Амір Гільбоа

Амір Гільбоа (ім’я при народженні Берл Фельдман) народився в 1917 році у місті Радзивилів (нині Радивилів). Почав вчити іврит в єврейській гімназії, після якої перейшов у польську школу. Уже в дитинстві почав писати пісні на ідиш та івриті. Приєднався до молодіжного руху і якийсь час поневірявся між різними містами, готуючись до репатріації в Ерец-Ісраель, після повернення в батьківський будинок зберіг у секреті свій очікуваний від’їзд. Усі члени сім’ї Берла Фельдмана згодом загинули в час катастрофи європейського єврейства.

У двадцятирічному віці назавжди покинув Радзивилів і разом з іншими членами руху нелегально емігрував у Палестину. Ім’я «Амір Гільбоа» було вибране ним на палубі корабля «Посейдон», на якому здійснювалася нелегальна переправка євреїв. У перший час після репатріації проживав в арабському селі Кастина, потім у кібуці. Працював на плантаціях, будовах і в каменоломнях. Незабаром після приїзду в Палестину вирішив відмовитися від створення пісень на ідиш і писав виключно на івриті. Почав друкуватися в різних виданнях з 1941 року.

Під час 2-ої світової війни вступив добровольцем у Єврейську бригаду, служив у Єгипті та Італії. По закінченні війни брав участь в організації нелегального в’їзду євреїв у Палестину. Брав участь у війні за незалежність Ізраїлю, і цей воєнний досвід сильно вплинув на його ранню прозу.

З 1955 року і до пенсії працював редактором у видавництві «Масада». Творчість Гільбоа зазнала впливу відомих письменників, особливо в частині використання архаїчного, біблійного івриту. Гільбоа став сполучною ланкою між поезією шкіл відомих майстрів пера і між новаторським напрямком.

У пошуках засобів вираження особистих почуттів Гільбоа знехтував уже сформованими в поезії на івриті шаблонами і створив свій індивідуальний стиль і своєрідний ритм, об’єднуючи особисте з національним і універсальним, архаїчність з новаторством. Замість традиційного використання біблійних образів для розвитку тем моралі чи національної історії, він перекидає місток від минулого до сьогодення. Серед тем його віршів – зміна станів природи, історичні події, внутрішнє життя людини, самотність, спогади про радзивилівське дитинство. Для його поезії характерні емоційні контрасти – від страху майбутнього до захопленого життєствердження. Він часто використовує прийом погляду очима дитини або контраст між поглядом дитини і дорослим ставленням до ситуації.

Збірки поезій: «Щоранкові вірші», 1953, «Сині і червоні», 1963, «Я хотів писати вустами сплячих», 1968, тощо. Усього він опублікував більше десяти збірок своїх віршів. Гільбоа займався перекладами з російської, польської, української та інших мов; серед його перекладів – роман «Три кольори часу» А. Виноградова про Стендаля.  Був лауреатом численних премій.

Тарас Грушівський

Тарас Грушівський

кореспондент

Можливо, Вам це сподобається...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.