Помер талановитий поет і видавець Микола Пшеничний

Сьогодні, 20 березня, на 66 році життя помер відомий рівненський поет, краєзнавець, видавець Микола Пшеничний, який неодноразово зустрічався з читачами в Радивилові і Радивилівському районі, надавав допомогу молодим авторам у їх творчому становленні, редагував їхні перші книги.

Народився Пшеничний Микола Іванович 19 липня 1954 року в селі Молодаво Дубенського району.

Далі – з ВІКІПЕДІЇ: «Закінчив філологічний факультет Рівненського педінституту у 1975 році, де займався в літературній студії під керівництвом Миколи Кузьменка. Був директором середньої школи, кореспондентом газети “Червона зірка”, з 1990 року – редактором видавництва “Наш край”, з 1993 року – “Край” в Дубні. Працював науковим співробітником Державного історико-культурного заповідника м. Дубно. Активно друкувався на сторінках районних, обласних, всеукраїнських видань. Член Спілки письменників України з 1985 року.

У 1980 р. – учасник Всесоюзного фестивалю молодої поезії в м. Кизилі (Тувинська республіка), різних республіканських нарад молодих поетів. Лауреат Тувинської республіканської молодіжної літературно-мистецької премії, Рівненської обласної літературно-мистецької премії ім. Бориса Тена та літературної премії-стипендії штату Нью-Джерсі (США), літературної премії ім. Валер’яна Поліщука.

Микола Пшеничний – автор різножанрових художніх та художньо-документальних книг: “Сьомий материк” (1982), “Межа” (1986), “Осторога” (1988), “Калиновый рушник” (1989, переклад Володимира Євпатова, передмова Станіслава Куняєва), “Чорно-білий світ” (2001), літературного портрета “Григорій Дем’янчук” (2001), книжки для дітей “Бекана ворона” (2014), повісті-есе “Подзвін Золотої Підкови” (2016), “Для Дубна, для Волині, для України” (2017), науково-краєзнавче дослідження “Стріляли в правду, молодість, красу…” (2016). Твори письменника публікувалися в перекладах російською, білоруською, болгарською, бурятською, тувинською, туркменською та іншими мовами.

В особі Миколи Пшеничного до літератури прийшов поет загостреної соціальної проблематики, чистого джерельного голосу. Автор вдавався до несподіваних образів і співставлень, умів сказати по-своєму, створити незвичні і водночас природні образи. В його творчих доробках – боротьба проти чорних бід, безгосподарності, за зелене вбрання отчої землі, за справедливу долю і історію свого народу.

“Сьомий материк” (1982) за тематикою – книга про рідний край: це рідне село Молодаво, річка, прибережні рослини, ліс; про сільського дядька, який з гільзи майструє синичник, про безрукого млинаря, що верховодить на вітряках. За пафосом “Сьомий материк” збірка наступальна.

Микола Пшеничний не мислив свого життя без доріг, бо саме в дорозі, признавався він, народжувалася більшість його поезій. Шляхи рідного краю явили йому сліди велета слов’янської культури, друкаря Івана Федорова, образ якого по-філософськи трактований поетом у поемі-фресці “Межа”, що вийшла окремою книжкою у 1986 році у Львові. Автор зумів відтворити історичний колорит і вивів узагальнюючий образ творця.

На його робочому столі сходилися докупи записи, зроблені у Литві і Білорусі, на Саяно-Шушенській ГЕС, на Кос-Аралі, у Грузії і в Туві, в горах Саянах. Микола Пшеничний редагував (і видав у Дубні масовим тиражем) антологію сучасної польської поезії “Інше прохання” – у перекладах київського літератора Станіслава Шевченка, де є навіть поезії Кароля Войтили – папи римського Івана-Павла II.

Удвох із дружиною, поетесою Любою Пшеничною, у серпні 1990 року заснували на Дубенщині видавництва “Незабудка”, “Наш край”, а потім – “Край”, видрукували майже дві сотні книг рівненських, київських, львівських, херсонських, тернопільських, луганських та зарубіжних авторів. Завдяки Пшеничним до читачів прийшли як збірки молодих літераторів краю, так і маститих.

М. Пшеничний, як депутат Дубенської міської ради, свого часу багато зробив для утвердження українського, народного в краї, зокрема в культурі, літературі, мистецтві. “Я жив далеко не останнім, хоч першим теж, зізнаюся, не був…” – це теж відвертість у поетичних рядках.
Лауреат премій ім. Бориса Тена, Республіканської молодіжної премії Туви (Росія) в галузі літератури та мистецтва.

Автор поетичних книг:

“Сьомий материк” (1982),

“Межа” (1986),

“Осторога” (1988),

“Калиновый рушник” (Москва, 1989, у перекладах російською),

“Душа” (2006) та ін.

Помер унаслідок онкологічної хвороби».

На фото: Микола Пшеничний у селі Пустоіванному Радивилівського району. (Фото Василя Семеренка).
Під час презентації книги “Революція гідності. Війна”, Радивилів, 2016 рік.

Радивилів, письменникиРадивилів, День книги, 2017 рік.

Редактор

головний редактор Радивилів.info

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.