Помер талановитий поет і видавець Микола Пшеничний

Сьогодні, 20 березня, на 66 році життя помер відомий рівненський поет, краєзнавець, видавець Микола Пшеничний, який неодноразово зустрічався з читачами в Радивилові і Радивилівському районі, надавав допомогу молодим авторам у їх творчому становленні, редагував їхні перші книги.

Народився Пшеничний Микола Іванович 19 липня 1954 року в селі Молодаво Дубенського району.

Далі – з ВІКІПЕДІЇ: «Закінчив філологічний факультет Рівненського педінституту у 1975 році, де займався в літературній студії під керівництвом Миколи Кузьменка. Був директором середньої школи, кореспондентом газети “Червона зірка”, з 1990 року – редактором видавництва “Наш край”, з 1993 року – “Край” в Дубні. Працював науковим співробітником Державного історико-культурного заповідника м. Дубно. Активно друкувався на сторінках районних, обласних, всеукраїнських видань. Член Спілки письменників України з 1985 року.

У 1980 р. – учасник Всесоюзного фестивалю молодої поезії в м. Кизилі (Тувинська республіка), різних республіканських нарад молодих поетів. Лауреат Тувинської республіканської молодіжної літературно-мистецької премії, Рівненської обласної літературно-мистецької премії ім. Бориса Тена та літературної премії-стипендії штату Нью-Джерсі (США), літературної премії ім. Валер’яна Поліщука.

Микола Пшеничний – автор різножанрових художніх та художньо-документальних книг: “Сьомий материк” (1982), “Межа” (1986), “Осторога” (1988), “Калиновый рушник” (1989, переклад Володимира Євпатова, передмова Станіслава Куняєва), “Чорно-білий світ” (2001), літературного портрета “Григорій Дем’янчук” (2001), книжки для дітей “Бекана ворона” (2014), повісті-есе “Подзвін Золотої Підкови” (2016), “Для Дубна, для Волині, для України” (2017), науково-краєзнавче дослідження “Стріляли в правду, молодість, красу…” (2016). Твори письменника публікувалися в перекладах російською, білоруською, болгарською, бурятською, тувинською, туркменською та іншими мовами.

В особі Миколи Пшеничного до літератури прийшов поет загостреної соціальної проблематики, чистого джерельного голосу. Автор вдавався до несподіваних образів і співставлень, умів сказати по-своєму, створити незвичні і водночас природні образи. В його творчих доробках – боротьба проти чорних бід, безгосподарності, за зелене вбрання отчої землі, за справедливу долю і історію свого народу.

“Сьомий материк” (1982) за тематикою – книга про рідний край: це рідне село Молодаво, річка, прибережні рослини, ліс; про сільського дядька, який з гільзи майструє синичник, про безрукого млинаря, що верховодить на вітряках. За пафосом “Сьомий материк” збірка наступальна.

Микола Пшеничний не мислив свого життя без доріг, бо саме в дорозі, признавався він, народжувалася більшість його поезій. Шляхи рідного краю явили йому сліди велета слов’янської культури, друкаря Івана Федорова, образ якого по-філософськи трактований поетом у поемі-фресці “Межа”, що вийшла окремою книжкою у 1986 році у Львові. Автор зумів відтворити історичний колорит і вивів узагальнюючий образ творця.

На його робочому столі сходилися докупи записи, зроблені у Литві і Білорусі, на Саяно-Шушенській ГЕС, на Кос-Аралі, у Грузії і в Туві, в горах Саянах. Микола Пшеничний редагував (і видав у Дубні масовим тиражем) антологію сучасної польської поезії “Інше прохання” – у перекладах київського літератора Станіслава Шевченка, де є навіть поезії Кароля Войтили – папи римського Івана-Павла II.

Удвох із дружиною, поетесою Любою Пшеничною, у серпні 1990 року заснували на Дубенщині видавництва “Незабудка”, “Наш край”, а потім – “Край”, видрукували майже дві сотні книг рівненських, київських, львівських, херсонських, тернопільських, луганських та зарубіжних авторів. Завдяки Пшеничним до читачів прийшли як збірки молодих літераторів краю, так і маститих.

М. Пшеничний, як депутат Дубенської міської ради, свого часу багато зробив для утвердження українського, народного в краї, зокрема в культурі, літературі, мистецтві. “Я жив далеко не останнім, хоч першим теж, зізнаюся, не був…” – це теж відвертість у поетичних рядках.
Лауреат премій ім. Бориса Тена, Республіканської молодіжної премії Туви (Росія) в галузі літератури та мистецтва.

Автор поетичних книг:

“Сьомий материк” (1982),

“Межа” (1986),

“Осторога” (1988),

“Калиновый рушник” (Москва, 1989, у перекладах російською),

“Душа” (2006) та ін.

Помер унаслідок онкологічної хвороби».

На фото: Микола Пшеничний у селі Пустоіванному Радивилівського району. (Фото Василя Семеренка).
Під час презентації книги “Революція гідності. Війна”, Радивилів, 2016 рік.

Радивилів, письменники

Редактор

головний редактор Радивилів.info

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.