Про це не хочеться думати, але влада Радивилова думати мусить…

На кладовищі в Радивилові вже майже не залишилося місця для захоронень. Потреба у відкритті нового кладовища обговорюється давно. Але тільки тепер депутати міської ради доручили міському голові конкретно зайнятися цим і визначитися з місцем розташування, при потребі – провести процедуру викупу за межею міста земельних ділянок, які як паї колишнього колективного сільськогосподарського підприємства належать на праві приватної власності колишнім членам цього КСП або їх правонаступникам.

Як розповів кореспондентові «Радивилів.info» міський голова Микола Карапетян, для відведення нового кладовища потрібно 6 – 10 гектарів землі. Санітарні норми встановлюють певну відстань до житлових будівель, водозабірних свердловин чи колодязів. З цього погляду міське кладовище, яке нині використовується, давно не відповідає цим нормам, але так складалося історично. «А що стосується його утримання, – зауважив Микола Аракелович, – то ми зобов’язані виконувати вимоги нормативних документів. Через те й обгородили кладовище, встановили ворота – то не чиясь приватна ініціатива, такі поставлено вимоги. За невиконання нормативів Держбудконтроль суворо карає».

У районі комбікормового заводу місто має близько 30 гектарів, які тепер використовуються для городництва, а в перспективі заплановані для використання інвесторами. У крайньому разі кладовище можна облаштувати і там, але для розвитку Радивилова, переконаний М.Карапетян, необхідно, щоб місто залишалося привабливим для бізнесу, який хоче розвивати виробництво, створювати нові підприємства.

Раніше цієї ділянкою вже цікавилися потенційні інвестори, і вона по-своєму приваблива – хоч там і нема відповідної інфраструктури, однак є залізнична вітка від близької залізниці, є потрібна за потужністю електролінія, є газ відповідного тиску. Приїздили в 2009 – на початку 2010 років італійські інвестори, у яких була ідея будівництва заводу з випуску гумових шлангів підвищеного тиску. Німецька фірма мала плани організувати складання кондиціонерів для автомашин. Єдине, що стримувало закордонних підприємців, – відсутність хорошої дороги, стан наших доріг викликав у гостей просто іронічні посмішки.

«Із завершенням будівництва об’їзної дороги вулицями 24 Серпня і Стрижака можемо сказати, що й хороші можливості для під’їзду транспорту тут є, – ділиться думками міський голова. – Можна запрошувати інвестора. До того ж вдалося розвантажити міські вулиці від великогабаритного транспорту. На жаль, наш автодор і державтоінспекція не працюють у повному обсязі для забезпечення належного використання комунальних доріг. По них дозволяється їхати транспорту тоннажністю до 20 тонн, а тут насправді їздять фургони вагою по 50-60 тонн. Ми зверталися і в управління автомобільних доріг, адже це їхня дорога, і ми вже обговорювали це з членами виконкому, депутатським корпусом, згодні навіть купити і поставити вагу для зважування транспорту».

Зараз завдання – не дати передчасно попсувати асфальтове полотно. Якось, їдучи з Радивилова до села Ситного, Микола Аракелович нарахував на міжнародній автотрасі до 130 ямок великих і малих, а робилася ж вона чотири роки тому за значно вищими стандартами міцності, ніж ця об’їзна дорога.

Отже, земельну ділянку хотілося б пов’язати з інвестиціями. Але, як крайній варіант, там можна закласти кладовище.

Микола Карапетян: «Поки що ведемо переговори з жителями Бугаївської сільради – власниками земельних ділянок біля Радивилова – йдеться про поле за містом у напрямку Крупця, справа від автошляху. Ми консультуємося в Держкомземі: як правильно нам діти, як оформляти документи, якою має бути оцінка землі. Хочемо до Нового року це питання вирішити, щоб закласти в бюджеті кошти на облаштування кладовища. Воно за нинішніми нормативами повинне бути освітлене, загороджене, слід підвести воду, спроектувати алеї, спорудити господарське приміщення, туалет. Так що облаштування кладовища, з купівлею землі, вимагає певних затрат».Радивилів, кладовище

Колись обговорювалися пропозиції про відведення кладовища за містом у сторону Білої Криниці. Але там тільки грунтова дорога, до того ж це далеко за містом. А напрямок на Крупець – наоптитмальніший. Громадяни, які відвідуватимуть могили рідних, матимуть змогу скористатися міськими маршрутками – маршрут можна продовжити. Так само, до речі, й місце біля комбікормового заводу зручне для під’їзду.

Працювала міськрада і в такому питанні: використовувати Лев’ятинське кладовище і як міське. Там поховано чимало радивилівців із привокзальних вулиць, ніхто не заперечує і проти того, коли на міському кладовищі хоронять померлих із навколишніх сіл. Питання ж бо дуже делікатне. Можливості розширити Лев’ятинське кладовище є, міська влада могла б використати для цього кошти з міського бюджету. Не раз зверталися у Бугаївську сільську раду, однак, за словами співрозмовника, керівники сільради назустріч не пішли.

Ось така вимальовується ситуація. У будь-якому разі очевидно: міськрада і міський голова взялися за вирішення питання – і воно повинно бути вирішене.

Володимир Ящук.

Володимир Ящук

член Національної спілки журналістів України

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.