Про катастрофічні епідемії на Волині. Тільки факти

Розповімо сумну хронологію епідемій, які були в різні часи на Волині, починаючи із XVIII ст. Звичайно, не охопимо всі, проте, впевнені, факти вас вразять, адже епідемії були частим явищем.

У зимовій пресі 1705 року писали про те, що в Варшаві з’явилось «морове повітря» (від слова «мор»). Це повітря у лютому 1705 року досягло міста Львова та Волині і поширювалось активно далі. Статистика за один день у грудні 1705 року називає 436 смертей у Львові, 155 – у Яворові. З Волині епідемія поширилась тоді на Поділля.

Якщо у 1705 році чума рухалася з Європи, то в 1770 році все відбулось по-іншому. Цього разу вона прийшла із повітрям з півдня, а точніше з Північного Причорномор’я. Епідемія тривала 1770 – 1771 роки. Вона охопила також Волинь і Поділля, була у Львові. Тоді хворобу виявили в мешканців 57 міст, 580 сіл, з яких 275 зникли назавжди. Міста Жовква та Заліщики (на Поділлі) тоді постраждали найбільше. В Заславі (сучасний Ізяслав) померло 4 тис. населення, у Дубні – 8 тис. Загалом у Польщі, до прикладу, загинуло 310 тис. людей.

У 1792 році є згадка про спалах чуми в Волинській губернії. І наступна хвиля не примусила себе довго чекати. Поява перших хворих припала на Волині на 1798 рік. У документах згадувались такі населені пункти, як Поріччя, Козин, Берестечко та Барятино (можливо Боратин, нині Дубенського району). Епідемія тривала із червня до грудня 1798 року. Подолати чуму тоді вдалось аж у січні 1799 року. Саме тоді оголосили так звану «перемогу» над епідемією. За весь час епідемії на Волині було зареєстровано 1253 хворих, з них померло 930 та 323 одужали. Ці цифри відображають лише ту статистику, яку вели лікарі щодо хворих, які були під їх наглядом. На жаль, пізніше в лісах та полях знаходили тіла людей, які померли від цієї хвороби.

Досить дієвими при епідеміях були карантини. Вони дозволяли зупинити кількість хворих людей, і тим, хто ними не нехтували, вдалось врятуватись від епідемії.

До речі, є згадки про проведення таких карантинів на Волині під час спалахів чуми 1770 року. Тоді створювали спеціальні карантинні будинки та чумні лікарні. Їх облаштовували навіть по селах у хатах із солом’яним дахом. Окремо від хворих мешкали лікарі. Лікарні із хворими та карантинні будинки оточували високою огорожею, щоб хворі не могли їх покинути, а здорові заразитись, навіть через повітря. Окрім того, такі будівлі суворо охороняли військові. Цілодобово на сторожі був військовий караул.

Наступна епідемія чуми прийшла на Волинь у 1820-х роках. Вона теж тоді вирувала в Європі та губерніях Російської імперії. Волинь в 1824 році була чи не єдиною губернією, де офіційно не було чуми і здавалось, що горе омине регіон цього разу. Проте хвороба прийшла із запізненням у 1825 році. Спершу її виявили у військових містечка Корець. Помітив симптоми лікар на прізвище Чорнобаєв. Проте спалах був точковим і не поширився далеко.

В “Історії міст і сіл УРСР”, у томі “Ровенська область” (Київ, 1973), є згадка, що в Радзивилові (Радивилові) в 1831 році (190 років тому!) від холери померло 637 чоловіків і 364 жінки. Місце захоронень визначили далеко за містом – нині це розгалуження вулиці У.Кармелюка. Пам’ятний камінь там простояв до 1970-х років.

А на кінець ХІХ століття на Волині холера стала справжнім випробовуванням: тоді захворіло близько 28 806 чоловік.

(За публікацією «Центру дослідження і відродження Волині»).

 

Редактор

головний редактор Радивилів.info

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.