Про що пишуть радивилівці у соцмережах

Як відомо, Інтернет допомагає спілкуванню, зближенню людей. Звичайно, із знайомими і близькими можна поспілкуватися і по телефону. А ось поділитися своїми думками із більш широким колом зацікавлених у певній тематиці дозволяють спільноти в соціальних мережах. Є такі спільноти й присвячені тематиці міста Радивилова.

Наприклад, у Фейсбуці (Facebook) є групи «Радивилів», «Радивилівські балачки», «Радивилів і Радивилівщина – краєзнавство» тощо. А ще до того ж вміщувати власні фото, публікувати нотатки і коментарі, поширювати чужі повідомлення можна й на персональних сторінках, хоча переглянути їх, як правило, зможуть лише зареєстровані у встановленому порядку «друзі».

Отож-бо про що пишуть радивилівці у соцмережах?

Київський журналіст Костянтин Андріюк, виходець з Радивилова, подає посилання на статтю про досвід невеликого райцентру Долина Івано-Франківської області, де за останній десяток років досягли значних результатів у підвищенні рівня енергоефективності. І при цьому від себе додає: «Гарний приклад для Радивилова! А чому б не взяти до уваги і не спробувати втілити подібне? Якщо знайдуться місцеві ентузіасти, на мою підтримку можуть розраховувати будь-коли!».

Кандидат історичних наук Володимир Дзьобак з Радивилівщини ділиться думками про українсько-польські відносини, знайомить з новими напрацюваннями «Центру дослідження і відродження Волині» (м.Радивилів). До цієї теми звертаються в своїх повідомленнях і Людмила Хороновська, Мар’яна Олійник та інші.

Андрій Воєвода інформує про те, що Радивилівський районний центр зайнятості оголошує набір на навчання.

Радивилівська поетеса Галина Гнатюк ділиться з читачами своїми чудовими віршами. Ось один з них, зі сторінки «Радивилів»:

Намалюй мені вірша тоненькими пензлями слів,
Намалюй мені казку гарячими барвами кленів.
Вереснева палітра не має похмурих тонів, 
Лиш ялинки, як завше, на ній потемніло-зелені.

Все мине, та не все забуває безпам’ятний час – 
І зимової ночі, назло сніговій круговерті,
Намалюй мені осінь такою, що схожа на нас,
Аби те, що між нами, 
Лишилося 
Хоч на мольберті...

А ось – із найсвіжішого в доробку поетеси:

Ця ніч,
яка
не знала берегів,
уже тече проз мене і проз тебе
туди, де осінь
розвидняє небо
невідворотним
холодом
снігів.
Така вона солона і гірка,
крихка, мов лід,
і, мов ріка, глибока –
аж клени
мружать
місяцеве око
і мерзнуть
до останнього
листка…

Володимир Кособуцький умістив звернення: «Радивилівці! Скільки ви будете принижувати себе і українську націю, пишучи коментарі до своїх фото, до статей російською мовою, поширюючи в соцмережах публікації і фрази російськомовні і з російських сайтів, радіючи успіхам російських артистів або й навіть українських, які скорилися російській попсі? Вам ще мало кривавого “русского міра” на сході України? Хочете, щоб московські найманці прийшли вас визволяти?»

Лариса Янковська розповіла про успіхи в творчості музиканта і композитора Сергія Шеремети, свого колишнього радивилівського сусіда з одного під’їзду дому, – Сергій тепер живе в американському місті Сакраменто.

У групі «Радивилів і Радивилівщина – краєзнавство» з’явилися нові цікаві фотознімки з минулого Радивилова – десятилітньої, а то й півстолітньої давності. Окремі з них «перепощені» (поширені) в спільноті «Радивилів».

Вадим Салійчук представляє мальовничі світлини з Карпат, зроблені ним і членами його сім’ї.

Місцеві журналісти вміщують посилання на публікації своїх газет.

Звичайно, таких прикладів можна б навести й більше. Але кожний, хто має доступ до Інтернету, може й сам прилучитися до спільнот, брати участь в обміні інформацією, знайомити зі своїми здобутками і набутими враженнями від мандрівок та цікавих особистих знайомств і зустрічей.

Використано знімки Арсенія Бортника і Тараса Підгірняка, взяті з соцмереж.