Радивилів: аби яскравішими ставали барви життя. Репортаж

«Життя кожного з нас розпочинається світанком душі, де згодом відкривається незвіданий світ. І ми вчимося жити, аби не загубитися в розбурханому океані життя. Жити і радіти кожному дню, як це не парадоксально звучить, ми повинні вчитися саме у неповносправних – людей з обмеженими можливостями. Здорові люди часто не помічають і не розвивають своїх талантів, тоді як інваліди знаходять у собі фізичні сили, попри всі недуги, працювати над собою і творити», – такими зворушливими словами розпочався нещодавно в будинку культури Радивилова районний фестваль творчості інвалідів «Барви життя», на який прибули представники з міста і багатьох сіл.

Цю думку з посиланнями на Святе письмо продовжив настоятель Свято-Вознесенської церкви отець Юрій Бурліков.

«Життя – найбільший дарунок нам від Бога, – продовжила фестиваль його ведуча, заслу­жений працівник культури України Алла Комар. – Ми мусимо прийняти його таким, яке воно є, з його поразками і перемогами, випробуваннями, з радістю і смутком… Воно, як дивовижна квітка, яка вранці вмивається росою, зустрічаючи новий день, ніжно простягає руки-пелюстки до сонця, а ввечері тихо складає свою голівку до матері-землі, сподіваючись наступного дня побачити цей світ ще кращим. Тож бережімо цей найдорожчий дар».

З привітанням до учасників творчого вечора звернувся керівник апарату райдержадміністрації Василь Кушинський.

А далі присутніх у залі почали знайомити з яскравими особистостями.

Оксана Дмитрівна Шурин народилася в селі Лев’ятині 1976 року. У 1983-му закінчила міську школу №2. З 1980 р. проживає в Бугаївці, веде домашнє господарство. Одружена, виховує доньку. Весь свій вільний час присвячує вишиванню. Маючи чудову фантазію, майстриня створює різноманітні за своїм емоційним ладом композиції. З-під її рук виходять чудові картини, в яких вона втілює яскраві творчі задуми. Вишивки хрестиком Оксани Дмитрівни на предметах домашнього вжитку (наволочках, серветках, подушках, рушниках) зачаровують своєрідною гамою кольорів. Роботи О.Д.Шурин були представлені на виставці, яку організатори фестивалю розгорнули в фойє будинку культури.

А ось Андрій Ярмусь щойно починає розкривати свій талант, адже ще навчається в 11 класі школи №2. Цьогоріч закінчив художній відділ Радивилівської дитячої школи мистецтв. Любить природу, музику, багато читає. Захоплюється моделюванням автомобілів. Учасник волонтерського руху – допомагає людям похилого віку та ветеранам війни. Бере участь у шкільних, районних, обласних художніх виставках-конкурсах. Був учасником обласного фестивалю «Барви життя».

Розповіді підкріплювалися фотознімками, які демонструвалися на великому екрані.

Лілія Мельничук (на фото) як учасниця фестивалю продемонструвала свої здібності у грі на іоніці. Дівчинці 12 років, шестикласниця школи №2. Нав­чається грі на фортепіано в школі мистецтв у класі викладача Людмили Вікторівни Грико. Серед її захоплень – плетіння бісером, в’язання гачком, ма­лювання. А ще Лілія любить доглядати за домашніми тваринами, квітами. Найбільше їй подобаються троянди. Цікавиться історією нашого краю. Має прекрасне почуття гумору і, незважаючи на недугу очей, бачить світ у яскравих барвах.

Людмила Дмитрівна Градова живе в мальовничому селі Дружбі, біля якого є найвища гора нашої області – Красна. Захоплення Людмили – вишивання різною технікою. Вміло підбирає кольори ниток. Стібок за стібком – і виникають чудові прошви, серветки, рушники, картини релігійної тематики, подушечки з кумедними звірятами… Незважаючи на хворобу, Людмила встигає допомагати батькам по господарству, виховує трирічного сина. Л.Д.Градова – людина нелегкої долі, але вона не зламалась, вистояла. І дарує людям щедрість своєї душі. Її роботи неодноразово демонструвалися на виставках народної творчості, які відбувались у районі.

У Хотині разом з батьками-пенсіонерами проживає Юрій Петрович Пилипюк, інвалід дитинства (І група). Люди відзначають у ньому щирість, природний розум, привітність і товариськість. Він завжди веселий, напевно, тому Юрія дуже поважають односельці. Не одній людині він допоміг, бо в нього, що називається, – золоті руки. Із звичайних сірників робить красиві речі: різноманітні будиночки, церкви – це просто дивовижно. Вміє з лози та дроту плести гарні й зручні корзинки, які потрібні в господарстві майже кожному. Якщо виходять з ладу електричні прилади – праска чи фен, то за допомогою звертаються до Юрія. Він не любить сидіти на місці – на інвалідному візку подорожує околицями села, милується краєвидами.

Лариса Віталіївна Додь – із Башарівки. По життю велика оптимістка. Попри застереження лікарів (від народження має одну нирку), народила двох синів. Разом з чоловіком обробляють 12 гектарів, тримають велике підсобне господарство. У вільний час пані Лариса любить вишивати, пише вірші. А найбільше її захоплення – пісня. Ось і на творчому вечорі вона заспівала пісню «Мамина сорочка» (на фото).

Ольга Володимирівна Круглик – викладач художнього класу школи мистецтв. У зовсім молодому віці знайшла в собі сили подолати важку недугу і повернутися до повноцінного життя. Працюючи в напрямі декоративно-ужиткового мистецтва, не перестає дивувати шанувальників мистецтва своїми роботами. Займається петриківським розписом, малюванням, створює об’ємні картини зі шкіри та рельєфні роботи на площині. З маленьких клаптиків шкіри майстриня творить дивовижні і, на перший погляд, нереальні речі. До речі, Ольга Володимирівна створила й емблему районного фестивалю «Барви життя».

Ще одна творча особистість – Володимир Польовий з Підзамчого. Родом з Перенятина. Навчався в Бродівському педучилищі. Працював у колгоспі завідуючим пилорамою, згодом, після одруження, в Підзамчому – столяром. Вже тоді захопився виготовленням виробів з дерева. Спочатку вирізьблював речі простіші, згодом – складніші: карнизи, обрамлення дзеркал, декоровані столи, шкатулки та іконки.

Раїса Дмитрівна Мудрик з Дружби понад 30 років завідує клубом. Понад усе на світі цінує людську доброту і милосердя, шанує християнські традиції. Прекрасна дружина, мама, бабуся. Пише вірші, пісні. На фестивалі вона заспівала власну пісню «Через роки, через літа».

А ведуча знайомить із наступною обдарованою особистістю. Це Людмила Матвіївна Кухарук із Срібного. Вона відома майстриня Радивилівщини, її вишивки були представлені на багатьох виставках майстрів народного де­коративного мистецтва в Радивилові та Рівному. Усі її роботи дуже ори­гінальні. Використовуючи різноманітні елементи вишивки, Людмила Матвіївна створює, без перебільшення, шедеври, у яких живе яскравий колорит волин­ського краю. Але найбільше любить вишивати ікони та рушники. Дуже гарно в’яже спицями та гачком. Неповторністю орнаментів і багатобарвністю узорів її мистецьких робіт захоплюються не лише в районі, але й за його межами. Любить природу, музику, багато читає, до душі їй сучасні українські пісні. Вона завжди весела, привітна, щира.

Тамара Вікторівна Гусарук народилася серед мальовничої природи хутора Гургулі поблизу Михайлівки. Навчалася в школі, у другому класі захворіла. Цілий рік лікувалася у госпіталі. Хвороба давала про себе знати. Після закінчення восьмирічки працювала швачкою в Ситному. Тамара Вікторіна – хороша дружина, любляча мати. Захоплюється художньою вишивкою, кроїть і шиє одяг. Ще одне захоплення – квіти. Вона добра і чуйна, і за це її поважають учні і весь колектив Михайлівської школи, де працює.

Наступний учасник фестивалю – Владислав Синіцький (на фото) із села Пасіки. Навчається в Козинській школі мистецтв грі на гітарі – клас викладача Петра Олексійовича Глінського. Як і всі хлопчаки, любить футбол, рибалку. Не­зважаючи на перенесену серйозну операцію на серці, намагається вести ак­тивний спосіб життя. Він, неабияк хвилюючись, продемонстрував присутнім у залі своє вміння грати на гітарі.

Мар’яна Антонівна Куліш проживає в Пустоіванному. З малих літ захопилася вишивкою. Спочатку з цікавістю спостерігала за бабусиним вишиванням, потім сама стала братися за голку. Вишиває переважно гладдю та косим хрестиком. На її рушниках та прошвах пишно квітують ружі та братики, виспівують соловейки. З задоволенням створює роботи із зображенням тва­ринок. Це – і веселий зайчик, лисичка-хитрунка, симпатичне левенятко, улюб­лене кошеня. Мар’яна Антонівна виховує сина, любить читати, розв’язувати кросворди. Незважаючи на проблеми з опорно-руховим апаратом, вона непосидюча і життєрадісна, з нею цікаво спілкуватися.

Безхмарним здавалось життя Михайла Міщука з Березинів. Та коли хлопцеві було 11 років, унаслідок дитячої необачності отримав травму. У школі Михайло гарно малював, його малюнки часто прикрашали стінгазету. У нього була мрія – стати економістом. І згодом вона здійснилася. Став студентом технікуму-інтернату. Деякий час працював у колгоспі «Маяк» на посаді завідувача кадрами, згодом був інженером на фурнітурному заході в Ради­вилові. Навчився старовинного мистецтва різьби по дереву. Для цього поступив у Дубенське професійно-технічне училище №27. Його успіхи особливо вражають, коли знати, що володіє лише лівою рукою. Гордість Михайла – його син, якому він зміг передати свою майстерність і любов до творчості. Роботами Михайла Міщука любуються не тільки в Україні.

Поетична творчість Тетяни Блищик добре відома читачам «Прапора перемоги», ось і нещодавно в газеті було вміщено її поему «По колу за сонцем». Тетяна закінчила Радивилівський загальноосвітній ліцей (з золотою медаллю), університет. Захоплення поезією прийшло ще в школі, додаткові знання отримала на заняттях літературної студії ліцею, юну поетесу підтримала районка. Ліричні твори поетеси включали до обласних видань і збірок. Тетяна – перший володар обласної премії ім. Григорія Чубая, була дипломанткою конкурсів «Об’єднаймося ж, брати мої», «О мово моя, душа голосна України» та фестивалю «Провесінь». Тетяна любить займатися макраме, бісероплетінням, шити м’які іграшки. На фестивалі вірші Тетяни Блищик читала Галина Мирончук.

Надія Дмитрівна Шпак з Козина – людина з доброю душею і щирим серцем, чудова порадниця і вміла рукодільниця. Любов до рукоділля мама прищепила їй ще змалечку. Відтоді вишивання стало її найбільшим захопленням. Сонячні барви килимів, рушників, доріжок, серветок, картин радують кожного, хто споглядає ці дивовижні роботи майстрині, які неодноразово прикрашали вис­тавки виробів народних умільців. Її цікавлять нові, оригінальні роботи, і тому на практиці вона випробовує різні техніки вишивання. Уміння вишивати та в’я­зати гачком Надія Дмитрівна прищепила своїм дочкам Анжелі, Галині та Аллі. Більше двадцяти років вона – читачка публічно-шкільної бібліотеки, з 2004 року – член клубу «Крок», що об’єднує людей з обмеженими фізичними можливостями.

Олександр Мельник навчається в 10 класі школи №2. Випускник художнього віділу школи мистецтв. Найбільші його захоплення – спорт, пауерліфтинг, скейтборд. На Всеукраїнських змаганнях з пауерліфтингу здобув одну золоту і дві срібних медалі. До його захоплень можна додати музику, комп’ютер. Олександру притаманне почуття милосердя, співчуття, він завжи відгукується на потреби і проблеми інших, активний учасник волонтерського руху. Учасник обласного фестивалю «Барви життя».

Василь Юрійович Бронтерюк з Коритного захоплюється вишиванням, різьбленням по дереву – і набув у цьому неабияких навиків та майстерності. А односельці звертаються до нього і як до спеціаліста з ремонту взуття.

У залі була присутня ще одна відома в районі талановита людина – Надія Григорівна Перетятко зі Срібного. Її стаж роботи на ниві культури – понад 35 років. Очолювала один з кращих фольклорних колективів. Виступала на найбільших сценічних майданчиках. На жаль, важка недуга змусила залишити творчу роботу, однак любов до пісні, до мистецтва залишилася поряд з нею і тримає у цьому житті.

Усі, про кого тут розказано, були відзначені подарунками.

Запросили на сцену й режисера музичного оформлення фестивалю Олександра Федоровича Грищука. Він закінчив училище, за фахом радіотехнік. Розуміється на технічних засобах, електроприладах. Захоплюється сучасною музикою. Близько трьох років працює в будинку культури. Він, як було сказано, не просто музичний оператор, але й один із незамінних учасників творчого процесу.

Знайомство з учасниками фестивалю пожвавлювали виступи самодіяльних артистів Олени Кощук, Любові Федорчук, Андрія Сірка, Ірини Тайструк, Марії Петровської, Тараса Козіцького, Наталі Іващук, дитячого ансамблю «Барвінок» та інших.

А підсумувала це світле й щире дійство Алла Комар такими поетичними рядками:

«Коли, здається,

жити неспромога,

Коли, здається,

більше сил нема,

Повір у себе, – і твоя тривога

Розвіється, як марево, сама…

Повір у себе, ти багато можеш,

Не опускай безсилої руки.

І сам собі найкраще

допоможеш –

Лиш тільки спробуй

сам себе знайти…»

Взагалі для фестивалю був написаний гарний сценарій, у якому кожне слово мало свою вагу і своє особливе звучання. Тож неспроста цей матеріал у РАДИВИЛІВ.info так багато почерпнув звідти. Відчувалося, що відділ культури і туризму (С.Клюй), управління праці та соцзахисту населення (Ю.Вовк) і громадська організація людей похилого віку «Перевесло» (В.Бондар) органі­зували і провели цей захід не просто згідно з календарною датою (Міжнародний день інваліда), а за покликом душі.


Володимир ЯЩУК.

Володимир Ящук

член Національної спілки журналістів України

You may also like...

1 Response

  1. Грудень 16, 2014

    […] нагоди Міжнародного дня інвалідів у стаціонарному відділенні для постійного або […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.