Радивилів: майстерня різьблення пана Юрія

Покручене поліно, мовби в казці про Буратіно, обзаводилося акуратно проробленими очима, носом, ротом, а з напівструхлявілої болванки ураз поставала дивовижна вишукана ваза.

А починалося все з інтересу до не звичних за формою уламків кореневищ, стовбурів дерев, які траплялися під час прогулянок лісом, – вони нагадували людські обличчя, постаті казкових героїв, дивовижні орнаменти, посудини… Однак до повної схожості все ж таки було ще далеко – так і просився в руки різець, щоб зайвий наріст згладити, а якісь звивини й тріщини увиразнити. Так після годин зацікавленого чаклування доволі маловиразний шматок деревини перетворювався на щось особливе, привабливе, колоритне. Ніби вдихнули в нього справжнє життя. Покручене поліно, мовби в казці про Буратіно, обзаводилося акуратно проробленими очима, носом, ротом, а з напівструхлявілої болванки ураз поставала дивовижна вишукана ваза. Приходило моральне задоволення від таких творчих знахідок, утверджувало в прагненні продовжувати справу, самовдосконалюватися.

Не кожному під силу годинами пильно вдивлятися в оброблювану деталь, скрупульозно, стружка за стружкою знімаючи зайве. Може, тому в містечку Радивилові на Рівненщині таких майстрів, як Юрій Козлов, що називається, можна перерахувати на пальцях однієї руки. Зате всі, хто бачили його натхненні роботи на різноманітних районних виставках народної творчості, безумовно, їх запам’ятали. Адже це – свого роду скульптура в дереві: горельєфна рибка на витонченому черпаку, мисливські сцени на руків’ї і чохлі ножа, маска індіанця, орнаментована квітами рамка, фриз античної колони, постаті українських козаків…

З роками, коли набув неабияких навичок, узявся й за християнську тематику. Різьблені оклади для ікон, хрести з майстерною в’яззю старослов’янських літер та метафоричним взаємопроникненням біблійних сюжетів, за словами Юрія Івановича, вимагають особливої бездоганності у проробленні деталей, адже, як правило, використовуються шматки цінних порід дерев, відповідним чином підготовлені, а вони не передбачають доторків різця неофіта. Після тривалого сидіння за такою роботою, зізнається митець, починають боліти очі, так що за одним присідом не надто багато встигнеш.

Слід підкреслити, що різьблення для пана Юрія – ще й свого роду творча віддушина в звичайних буднях, адже працює оператором очисних споруд КП «Радивилівводоканал», а це, зрозуміло, далеке від романтики. Тільки взявши до рук черговий незугарний шматок деревини, неначе пробуджує в собі світ хвилюючих поетичних почуттів. Творчої майстерні донедавна, по суті, не мав, тільки тепер береться облаштувати її в купленому гаражі біля своєї багатоповерхівки по вулиці А.Міцкевича. Як-не-як, не він один уже займається «чаклуванням» – батькову майстерність переймає син Роман, який здобув спеціальність майстра декоративної обробки деревини в львівському коледжі.

Юрій Іванович з гордістю показує синові роботи, котрі, як мені здалося, нічим не поступаються у майстерності виготовленим самим батьком, до того ж хлопець успішно освоює ліплення і скульптуру в глині (про це розповіли фотознімки).

Так що відоме в Радивилові словосполучення «Козлов – майстер різьблення» закріпилося тут надовго.

Володимир Ящук.

Редактор

Редактор

головний редактор Радивилів.info

Можливо, Вам це сподобається...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.