Радивилівці – у Венеції. Фото

Радивилівський районний будинок школяра, де директором Світлана Богданівна Сова, щороку організовує екскурсійно-туристичні поїздки для своїх вихованців, їхніх батьків, працівників закладу, а також для колег-педагогів міста.

За останні роки маршрути поїздок пролягали на новорічні свята в Івано-Франківськ і музей писанки міста Коломиї, на Закарпаття і на фестиваль Сакури в Ужгороді, були туристичні мандрівки в Дрезден, Прагу, Будапешт, Відень, Париж…

А нещодавно радивилівці повернулися з чергової поїздки. Місто на північному сході Угорщини Еґер запам’ятається своїми колоритними вуличками, а найбільше – своєрідним парком Долина Красунь. Була екскурсія по столиці Словенії Любляні. Зачарувала панорама міста з замком Град на високому пагорбі, старовинні будівлі і храми в центрі, річка Люблянка.

На ночівлю зупинялися в 50-тисячному містечку Крань біля підніжжя Юлійських Альп. Старе місто добре збереглося і славиться такими пам’ятками, як ратуша (утворена об’єднанням двох будівель різних епох і стилів, перша датується серединою XVI століття, друга збудована на початку XVII століття), середньовічна парафіяльна церква, залишки міських стін XV століття.

А далі шлях проліг до Італії, оскільки головною метою поїздки була славнозвісна Венеція. Під час екскурсії пливли на яхті до центральної частини міста, розташованої на острові, гуляли площею Сан-Марко з її видатними пам’ятниками старовини (собор ІХ – ХYІ ст., палац Дожів, вежа Сан-Марко), милувалися Венеціанською лагуною Адріатичного моря, Гранд-Каналом, каталися на гондолах, фотографувалися. Попри високі ціни, купували на згадку маски, сувеніри, куштували неперевершене італійське морозиво.

Наступного дня відвідали тихе (на відміну від Венеції) словенське містечко Блед з мальовничим гірським озером. На крутій прибережній скелі привертає увагу екзотичний старовинний замок. Каталися по озеру на човні з веслярем, плавали на острів, де розташована церква Вознесіння Діви Марії, і дзвонили в дзвін, загадуючи бажання, милувалися гірськими пейзажами. Не упустили нагоди посмакувати відомим словенським тістечком – «Крем-резина».

Дорогою туди й назад випало проїздити нічними центральними вулицями Будапешта і їхати вздовж нічного Дунаю.

Незважаючи на втому довгої дороги, всі повернулися з великою кількістю позитивних емоцій та незабутніх вражень.

Наталія МЕЛИХ.