Радивилівець забезпечував експедиції астронавтів на Місяць

Одного разу із США прийшла вирізка з україномовної газети “Свобода” (за 25 ве­ресня 1998 року), із статтею О.Кузьмови­ча, присвяченою 25-річчю з часу загибелі пластового провідника “Вихора” – Ярослава Лучканя. Ось уривок із тієї публікації: “Це він пер­ший пропагував летунські курси серед нашої молоді, як член куреня “Чорноморці” ‘ був довголітнім комендантом і інструктором водних таборів, а при тому комендан­том пластунів в ЗСА (тобто США)… Як мало ми, однак, були в тих роках ознайомлені із професійною працею, із тими відповідальними завданнями інженера із виробництва і перевірки ракет, які підготовляли в ЗСА до польотів на Місяць”.

Із публікації і довідався, що Ярослав Лучкань як інженер мав завдання перевіряти безпечність обладнання для запуску космічних кораблів “Аполлон”. Одного разу він висловив сумнів щодо надійності одного з конструктивних елементів ракети-носія, і запуск було відкладено на три тижні. А після цього відбувся відомий політ на Місяць, у результаті якого Ніл Армстронг 21 липня 1969 року першим в історії людства ступив на поверхню природного супутника землі. У 1969 – 1972 роках шість “Аполлонів” успішно виконали такого роду за­вдання, на Місяці побували 12 американців.

А народився Ярослав Лучкань 1936 року в Радивилові. Його батьки Володимир і Дода  займалися українською націоналістичною діяльністю, Володимир був одним із засновників і організаторів “Пласту” в Радивилові в 1923 році, через це у вересні 1939 року польський режим заарештував його і кинув до концтабору в Березі-Картузькій (нині місто Береза в Білорусії). У 1941 – 1944 роках сім’я, очевидно, жила в Рівному, затим емігрувала.

Батьки виховували Ярослава в українському свідомому дусі, це підтверджується його активною участю у діяльності патріотичної організації “Пласт”. “Вихор” був не лише добрим фахівцем, – писала газета “Свобода”, – але уважним і вимог­ливим до пластунів, як цього вимагає пла­стовий закон, якому він був вірний до самої несподіваної передчасної загибелі на 37- | му році”.

Загинув Ярослав Лучкань під час по­льоту на нараду пластунів-“чорноморців” з Гарфорда до Детройта, 22 вересня 1973 року, тобто з того часу вже минув 41 рік.

З огляду на погану погоду малий літак змушений був піти на зниження і, зачепившись за телефонні дроти, впав. До речі, батько Ярослава – Володимир – у цей трагічний час, за спогадами старожилів Радивилова, гостював на Рівненщині. Отримавши телеграму, він негайно відбув до США.

Нашого цвіту – по всьому світу!“, — говорить українська приказка. І доля Яро­слава Лучканя, його причетність до ос­воєння космосу, до експедицій на Місяць служать яскравим тому підтвердженням.


Володимир ЯЩУК, журналіст, м.Радивилів.

 

Володимир Ящук

член Національної спілки журналістів України

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.