Радивилівська поетеса Галина Гнатюк взяла участь у форумі видавців як авторка щойно опублікованих творів у нових книгах видавництв
Радивилівська поетеса, вчителька міського НВК «Загальноосвітня школа №2 – ліцей» Галина Гнатюк нещодавно взяла участь у форумі видавців у Львові як авторка щойно опублікованих творів у нових книгах видавництв. Ще в шкільні роки Галина випустила свою першу поетичну збірку. Відтоді друкується у різних виданнях, має свою поетичну сторінку в Інтернеті. І ось відразу в трьох книгах представлено її твори – «Говорить майдан: збірка революційної поезії» (Київ, видавничий дім «Чорнильна Хвиля»), «Небесна Сотня: антологія майданівських віршів» (Чернівці, видавничий дім «Букрек»), «Майдан. Війна» (Рівне, видавництво «Волинські обереги»).
Міжнародний книжковий «Форум видавців у Львові», який проводиться у Львівському Палаці мистецтв, ставить за мету привернути увагу громадськості до сучасного українського книговидання, розвивати традиції фахових дискусій та семінарів. До співпраці з Форумом активно залучаються знані українські та закордонні письменники й видавці, а також молоді автори. Галина Гнатюк виступала у Львові перед читачами, ділилася думками з колегами по літературному цеху, спілкувалася і з відомими майстрами пера, наприклад, пишається тим, що взяла автограф навіть у Дмитра Павличка.
Пропонуємо увазі читачів нашого Інтернет-видання кілька віршів Галини Гнатюк із згаданих книг.
Поклик
Студять вітри
Україну – від Сяну до Дону,
Хвилею гупає
Києву в груди Дніпро…
Може, то предки
Розгойдують праведні дзвони,
Кличучи всіх нас
На віче за волю й добро?..
Станьмо, народе,
Бо правді під серцем затісно,
Слухаймо, браття,
Шевченкову мову живу!..
Є ще ж кому
Воскрешати і думу, і пісню,
Хоч і нема кому
Дати до рук булаву…
Є ще кому
Проказати молитву,
І словом,
Наче свічею,
Здолати нічну непроглядь!..
Віруймо, люде!
Господнім знаменням любові
Янголи наші
Пліч-о-пліч із нами стоять…
Пожежа
На Майдані знамена
Зчорніли в гарячих димах,
І холодні сніги
Калиново-червоні від крові…
А Михайлівські дзвони
Голосять по вбитих синах
І благають: “Не вбий!”
І кричать: “Схаменіться, братове!”
Бо народ не простить,
І прокляття, гостріше ножа,
На тринадцять колін
Упаде на нащадків
Безвинних,
І навіки проляже
Глибока кривава межа
Між любов’ю й ненавистю
Рідних дітей України…
Я молю вас: не біймось!
Тримаймо міцніш корогви!
Хай не буде між нас
Ні зневаги, ні злості, ні зради!..
Богородице Діво
І Господи, благослови
Не схиляти колін
На Майдані,
На всіх барикадах!..
Сльоза
Поволеньки приходимо до тями…
Чи не висока плата для прозрінь –
Покутувати юними смертями
Гріхи усіх минулих поколінь?..
Ще хтось боїться випростати спину,
Ще важить час усе на терезах…
Світає.
Сходить сонце України.
Болить.
Отам –
Де родиться сльоза…
Підготував Володимир ЯЩУК.
!!!