Радивиловському Апостолу – 450 років

Виповнюється 450 років від створення в Радивилові Радивиловського Апостола. Цій пам’ятці християнської писемності присвячене окреме дослідження (автор Л. А. Гнатенко, кандидат філологічних наук, Національна бібліотека України імені В.Вернадського, м. Київ).

Знайомимо з фрагментами дослідження.

«Апостол – одна з найважливіших пам’яток християнської писем­ності, яка містить так звані діяння й послання апостолів. Його переклад на старослов’янську мову з грецької був здійснений у другій половині IX ст. першовчителями слов’ян Кирилом Філософом та Мефодієм, єпископом Моравським. Найстаріші з перекладених – це так звані апракоси (тексти, упорядковані в послідовності церковних відправ).

Пер­ший відомий старослов’янський текст Апостола давньоукраїнської редакції подає волинський список середини XII ст. – Христинопільський (або Городнський) Апостол. З XIV ст. в Україні Апостол був поширений церковнослов’янською мовою української редакції, а з се­редини XVI ст. – і староукраїнською мовою. Із рукописних Апостолів середини – третьої чверті XVI ст., писаних на Волині, найвідомішими в науковій літературі є, наприклад, Загорівський Апостол 1554 р., Крехівський Апостол 1560-х років та Апостол третьої чверт і XVI ст.

У XVI ст. в Україні набули значного розвитку рукописні скрипторії, які переважно діяли при монастирях. Писемна практика певної місце­вості створювала окрему рукописну школу, яка розвивалася на основі усталених рукописних традицій та вироблення новітніх власних особли­востей. Так, разом з київською школою письма значного поширення й авторитету набула волинська рукописна школа, де у середині XVI ст. було створено дуже гарне книжне письмо, що прийнято називати “новим українським уставом” і яке використовували до кінця XVI ст.

Найвизначнішою з відомих пам’яток волинської рукописної школи, писаною новим українським уставом, є знамените Пересопницьке Євангеліє 1556 – 1561 рр.

Радивиловський Апостол, 1568

Цією школою письма створено і Радивиловський Апостол 1568 року, який, як і Пересопницьке Євангеліє, зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В.Вернадського (ф. 286, № 766). Але Апостол, на відміну від Пересопницького Євангелія, ще не отримав у наукових студіях належного всебічного вивчення. На нього нами було звернуто увагу ще більше десяти років тому, при початку роботи над описуванням рукописних книг XVI ст., і проведено археографічний, кодикологічний та графіко-орфографічний аналіз.

Тоді його й було названо Радивиловським, оскільки писаний він на Волині в м.Радивилові в 1568 р. (закінчений 4 вересня), писцем Францишком, у домі пана Се­мена Борщовського, на замовлення Івана Патрикея Курозвонського, підкоморія Кременецького повіту. Ці дані є в Післямові до Апостола на аркуші 394».

Радивилів, 1568 рік

Як видно, книга «виписана» «в мѣсте Радивилове». Як прочитувалися ці слова в шістнадцятому столітті, дійти спільної думки не можуть і мовознавці. Якщо навіть прочитати «в мєстє Радівіловє», то все одно ніяк не виходить, що справжньою історичною назвою містечка була РадЗивилів, як дехто й досі в нашому місті вважає.

Насправді такої назви – РАДЗИВИЛІВ – містечко НІКОЛИ офіційно не мало. По-перше, назва Радзівілов (російською –  Радзивилов) була закріплена за містечком після 1795 року, за Російської імперії; українського відповідника на офіційному рівні вона не мала. До того містечко звалося Радивилів (перші письмові записи) і Радзівіллув (у передачі українською мовою; за часів Речі Посполитої). Така ж назва – Радзівіллув – була відновлена Польщею після 1921 року. І оскільки державною мовою була тільки польська, ця назва і вважалася офіційною. До речі, і сьогодні в польськомовних публікаціях наше містечко записують як Radziwiłłów (подивіться, наприклад, польськомовну Вікіпедію).

Знову цитата з дослідження:

«Апостол писано церковнослов’янською мовою української редакції, а староукраїнською мовою писано передмови і післямови до апостоль­ських послань та дві післямови – до книги та читачів. Рукопис па 403 паперових аркушах, розміром 322 х 205, з водяним знаком кабан.

З 52 зошитів збереглися лише 43, з яких на початку книги втрачено перші сім зошитів, із сьомого зошита є тільки останній аркуш (втра­чено 69 аркушів, зошити складалися з 10 аркушів). Текст наявний із 37-го зачала Діянь св. Апостолів (Діяння, гл. XVI, 14); відсутні час­тини текстів у середині рукопису; Місяцеслов обривається 1-им січня. Книга без оправи, блок частково розбитий, деякі аркуші випадають; переважна більшість художнього оздоблення – заставок та кінцівок – не написана, для них залишені місця.

Радивиловський Апостол, незважаючи на значні втрати тексту та незавершеність художнього оформлення, становить значний інтерес, і найперше – мовою, графікою та орфографією письма, що й спону­кало до дослідження, в якому детально розглянуто графіко-орфографічні особливості письма Апостола у порівнянні з Пересопницьким Євангелієм».

Автор дослідження порівнює манери письма та використання орфограм писцем Апостола Францишком та першим писцем Пересопницького Євангелія Михайлом Василієвичем, оскільки почерк Францишка більш подібний до почерку Михайла Василієвича, ніж до почерку другого писця, манера письма якого менш кваліфі­кована, і в орфографії є певні відхилення. Ще  – цитата:

«Отже, Апостол, як уже зазначалося вище, писано новим україн­ським уставом, яким виконано і основний текст Пересопницького Єувангелія і який є типом письма, характерним для волинської книжної писарської школи, яка поєднувала в письмі давню манеру з новішою… Писаний Радивиловський Апостол, як і Пересопницьке Євангеліє, інтенсивно темно-коричне­вим чорнилом та кіновар’ю.

На думку дослідника О. Грузинського, Пересопницьке Євангеліє не має собі рівних за красою, витон­ченістю і довершеністю орнаменту письма. Це саме можна сказати і про письмо Апостола, створеного в Радивилові. Для обох пам’яток, для шрифту характерними є гра­фічна виразність, декоративність і пропорційність, з використанням великих чітко виписаних літер: широкі варіанти літер ритмічно чергу­ються з вузькими; яскраво виражене контрастне співвідношення між потовщеними і тонкими частинами літер. Розмір літер у Радивиловському Апостолі: 8×6 мм, широкі – до 10 мм; у Пересопницькому Євангелії: у першій частині рукопису 6×6, широкі – до 8 мм, у другій частині – 7×7, широкі – до 9 мм».

У дослідженні багато уваги приділено аналізу написання тексту, особливостям передачі звуків тощо. Закінчується публікація так:

«…Проведене дослідження письма Радивиловського Апостола 1568 р. показало, що перед нами визначна українська пам’ятка во­линського скрипторію, яка виконана писцем Францишком, як і писцями Пересопницького Євангелія 1556 – 1561 рр., на найвищому рівні писарського мистецтва. Апостол за графіко-орфографічними особливостями письма, на нашу думку, стоїть вище за Євангеліє, а писець Францишек кваліфікованіший за пересопницьких писців, його письмо більш чітке, він унормованіше використовував узусні орфограми: традиційні давньо­українські та новітні староукраїнські, і свідомо вибірково – південно­слов’янські».

Підготував Володимир ЯЩУК.

Володимир Ящук

Володимир Ящук

член Національної спілки журналістів України

Можливо, Вам це сподобається...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.