Радивилів як середньовічний центр християнської писемності

Понад 450 років тому в Радивилові було створено Радивиловський Апостол, який у духовній культурі нашого народу має право стояти поряд із Пересопницьким Євангелієм. Пам’ятці християнської писемності, що народилася в Радивилові, присвячене окреме філологічне дослідження (автор Л. А. Гнатенко, кандидат філологічних наук, Національна бібліотека України імені В.Вернадського, м. Київ).

З нагоди відзначення 29 травня Дня міста зацитуємо фрагменти цього дослідження.

«Апостол – одна з найважливіших пам’яток християнської писем­ності, яка містить так звані діяння й послання апостолів. Його переклад на старослов’янську мову з грецької був здійснений у другій половині IX ст. першовчителями слов’ян Кирилом Філософом та Мефодієм, єпископом Моравським. Найстаріші з перекладених – це так звані апракоси (тексти, упорядковані в послідовності церковних відправ).

Пер­ший відомий старослов’янський текст Апостола давньоукраїнської редакції подає волинський список середини XII ст. – Христинопільський (або Городнський) Апостол. З XIV ст. в Україні Апостол був поширений церковнослов’янською мовою української редакції, а з середини XVI ст. – і староукраїнською мовою. Із рукописних Апостолів середини – третьої чверті XVI ст., писаних на Волині, найвідомішими в науковій літературі є, наприклад, Загорівський Апостол 1554 р., Крехівський Апостол 1560-х років та Апостол третьої чверті XVI ст.

У XVI ст. в Україні набули значного розвитку рукописні скрипторії, які переважно діяли при монастирях. Писемна практика певної місце­вості створювала окрему рукописну школу, яка розвивалася на основі усталених рукописних традицій та вироблення новітніх власних особли­востей. Так, разом з київською школою письма значного поширення й авторитету набула волинська рукописна школа, де у середині XVI ст. було створено дуже гарне книжне письмо, що прийнято називати «новим українським уставом» і яке використовували до кінця XVI ст.

Найвизначнішою з відомих пам’яток волинської рукописної школи, писаною новим українським уставом, є знамените Пересопницьке Євангеліє 1556 – 1561 рр.

Цією школою письма створено і Радивиловський Апостол 1568 року, який, як і Пересопницьке Євангеліє, зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В.Вернадського (ф. 286, № 766). Але Апостол, на відміну від Пересопницького Євангелія, ще не отримав у наукових студіях належного всебічного вивчення. На нього нами було звернуто увагу ще більше десяти років тому, при початку роботи над описуванням рукописних книг XVI ст., і проведено археографічний, кодикологічний та графіко-орфографічний аналіз.

Тоді його й було названо Радивиловським, оскільки писаний він на Волині в м.Радивилові в 1568 р. (закінчений 4 вересня), писцем Францишком, у домі пана Се­мена Борщовського, на замовлення Івана Патрикея Курозвонського, підкоморія Кременецького повіту. Ці дані є в Післямові до Апостола на аркуші 394».

Далі цітуємо дослідження:

«Апостол писано церковнослов’янською мовою української редакції, а староукраїнською мовою писано передмови і післямови до апостоль­ських послань та дві післямови – до книги та читачів. Рукопис па 403 паперових аркушах, розміром 322 х 205, з водяним знаком кабан.

З 52 зошитів збереглися лише 43, з яких на початку книги втрачено перші сім зошитів, із сьомого зошита є тільки останній аркуш (втра­чено 69 аркушів, зошити складалися з 10 аркушів). Текст наявний із 37-го зачала Діянь св. Апостолів (Діяння, гл. XVI, 14); відсутні час­тини текстів у середині рукопису; Місяцеслов обривається 1-им січня. Книга без оправи, блок частково розбитий, деякі аркуші випадають; переважна більшість художнього оздоблення – заставок та кінцівок – не написана, для них залишені місця.

Радивиловський Апостол, незважаючи на значні втрати тексту та незавершеність художнього оформлення, становить значний інтерес, і найперше – мовою, графікою та орфографією письма, що й спону­кало до дослідження, в якому детально розглянуто графіко-орфографічні особливості письма Апостола у порівнянні з Пересопницьким Євангелієм».

Автор дослідження порівнює манери письма та використання орфограм писцем Апостола Францишком та першим писцем Пересопницького Євангелія Михайлом Василієвичем, оскільки почерк Францишка більш подібний до почерку Михайла Василієвича, ніж до почерку другого писця, манера письма якого менш кваліфі­кована, і в орфографії є певні відхилення.

Ще  – цитата:

«Отже, Апостол, як уже зазначалося вище, писано новим україн­ським уставом, яким виконано і основний текст Пересопницького Єувангелія і який є типом письма, характерним для волинської книжної писарської школи, яка поєднувала в письмі давню манеру з новішою… Писаний Радивиловський Апостол, як і Пересопницьке Євангеліє, інтенсивно темно-коричне­вим чорнилом та кіновар’ю.

На думку дослідника О. Грузинського, Пересопницьке Євангеліє не має собі рівних за красою, витон­ченістю і довершеністю орнаменту письма. Це саме можна сказати і про письмо Апостола, створеного в Радивилові. Для обох пам’яток, для шрифту характерними є гра­фічна виразність, декоративність і пропорційність, з використанням великих чітко виписаних літер: широкі варіанти літер ритмічно чергу­ються з вузькими; яскраво виражене контрастне співвідношення між потовщеними і тонкими частинами літер. Розмір літер у Радивиловському Апостолі: 8×6 мм, широкі – до 10 мм; у Пересопницькому Євангелії: у першій частині рукопису 6×6, широкі – до 8 мм, у другій частині – 7×7, широкі – до 9 мм».

У дослідженні багато уваги приділено аналізу написання тексту, особливостям передачі звуків тощо.

Закінчується публікація так:

«…Проведене дослідження письма Радивиловського Апостола 1568 р. показало, що перед нами визначна українська пам’ятка во­линського скрипторію, яка виконана писцем Францишком, як і писцями Пересопницького Євангелія 1556 – 1561 рр., на найвищому рівні писарського мистецтва. Апостол за графіко-орфографічними особливостями письма, на нашу думку, стоїть вище за Євангеліє, а писець Францишек кваліфікованіший за пересопницьких писців, його письмо більш чітке, він унормованіше використовував узусні орфограми: традиційні давньо­українські та новітні староукраїнські, і свідомо вибірково – південно­слов’янські».

Підготував Володимир ЯЩУК.

На фото: сторінка Радивиловського Апостола.

Ця ілюстрація використана і в оформленні обкладинки книги Володимира Ящука “Радивилів у перегуках віків” (видання 2014 і 2020 років)

Радивиловський Апостол, 1568

Володимир Ящук, книга, Радивилів у перегуках віків

Редактор

головний редактор Радивилів.info

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.