Село Крупець біля Радивилова – село, де розкрив свій талант Володимир Варфалюк

Нині повсюдно тільки й розмов, що про кризу. Однак не в нашому характері опускати руки передВолодимир Варфалюк труднощами. Підприємливі люди навіть за надзвичайно складних умов намагаються не втратити напрацювань свого бізнесу, мало того – й далі його розвивати. Серед таких ініціативних та підприємливих господарників – керівник радивилівської агрокорпорації «Крупець», депутат Рівненської обласної ради Володимир Варфалюк. Життєвого і професійного досвіду набував у райсільгосптехніці, колгоспах сіл Дружби і Жовтневого Радивилівського району. Уже 16 років очолює фірму з головним офісом у Крупці поблизу міста Радивилів, яка постала на базі місцевого господарства радянського типу. Про відчутні зміни, які сталися на тутешніх полях і птахівничих комплексах, наша газета розповідала не раз. Неспроста Володимир Олександрович – заслужений працівник сільського господарства, уже третє скликання підряд обирається депутатом обласної ради, очолює там комісію з питань агрополітики і сільського господарства. А чи не позначилася криза на стані справ у керованій ним агрокорпорації?

– Нинішній, 2009-й рік для України вважається кризовим, – каже В.Варфалюк, – а для нашої корпорації він повинен стати роком нарощування потужностей. Ми не зупиняємо будівництво, модернізацію виробництва, бо, як показує досвід, найменше зволікання небезпечне відставанням від потреб конкурентного ринку. Тож і розроблено заходи щодо подальшого будівництва та реконструкції об’єктів.

Їдемо з ним до комбікормового заводу біля Крупця. Поряд із блискучими баштами впадає у вічі майданчик, де вже ви­конані значні підготові роботи для монтажу, як каже керівник, ще трьох «банок» елеватора.

– Передбачено добудову на 10 тис. тонн зерна пшениці, кукурудзи власного виробництва, – пояснює Володимир Олександрович. – Зернових виробляємо більше 20 тис. тонн, використовуємо для себе 15 тис., а 5 тис. продаємо на внутрішньому ринку. Якщо держава доводить план продажу, то ми теж стараємося його виконувати.

Вже в березні на елеваторі почнуться будівельні роботи. Намічене й удосконалення площадки під молодняк птиці. До речі, торік обладнали в Крупці сучасне приміщення на 70 тис. голів молодняка, але вміщає воно його нині навіть трохи більше. Добова птиця завозиться сюди із плем­репродукторів України і Європи. Усе обладнано по-європейськи, а значить, є підстави сподіватися на відповідні результати.

Планують цього року й добудову ще одного приміщення під молодняк птиці, а також реконструкцію обладнання під мо­лодняк. Як підкреслює В.Варфалюк, щоб вийти в недалекому майбутньому на 250 – 300 тисяч посадочних місць – для забезпечення птицею площадок у селах Баранному, Березинах і Крупці (х.Пісок). Запровадять птахівничий цикл: від виро­щування птиці до отримання готової продукції. Нині отримують птицю – крос «хайсікс» – з Криму, раніше співпрацювали з партнерами Угорщини, Полтавщини.

– На Західній Україні птахофабрики в основному не надто великі – 200 – 250 тис. курей-несучок, – розповідає Володимир Олександрович, поки ми їдемо до птахо­комплексу «Березини». – У нас в планах упродовж двох років модернізувати виробничу базу й довести поголів’я птиці до 800 – 900 тисяч. Тобто збільшимо число курей-несучок у 2-3 рази, хочемо стати основною фабрикою з постачання яєць у західному регіоні. Нині в нас є 300 тис. курей-несучок і 180 тис. курей-бройлерів. У квітні завеземо 200 тис. голів молодняка, отже, всього буде близько 700 тисяч. Ми спроможні навіть таке зросле по­голів’я повністю забезпечувати кормами. У структурі посівів маємо й ріпак, і цукрові буряки,  і ячмінь… Це такі культури, якими при потребі можна поступитися…

Бройлерні комплекси надалі мають на меті залишити на теперішньому рівні. Уся ставка зроблена на виробництво яєць. На Рівненщині фірма «Крупець» – без перебільшення, єдина та­ка масштабна птахофабрика. Саме тут виробляють для об­ла­сті майже 80 відсотків яєць, що споживаються. Тож Во­лодимир Варфалюк не без підстав хоче, щоб фабрика й надалі залишалася ключовою для області, більше того – важливою для всього регіону.

– Можливості для цього є, – не сумнівається він. – Су­часний комбікормовий завод, де самі розробляємо раціони, ви­готовляємо високопоживні корми, а звідси й високі ви­ро­бничі показники галузі, по суті – показники європейського рівня. Наші концентрати користуються попитом в інших виробників. У нас же всі мікродобавки додаються з великою точністю, будь-які крадіжки попросту немислимі, тоді як на державних і кооперативних підприємствах ця проблема, знаєте, одна з найгостріших. Завідує цим підрозділом досвідчений спеціаліст Микола Костянтинович Загоруйко. Там порядок. А де є по­рядок, туди і люди тягнуться, щоб купувати продукцію. Цей завод у структурі виробництва району відіграє важливу роль. Ми постачаємо концентрати і для свиноферм, і для пта­хів­ничих комплексів ряду областей.

Оскільки фірма користується орендованою землею, ці­кав­люся в керівника, як складаються стосунки з орен­додавцями, чи задоволені вони рівнем співпраці.

– Кожен гектар поля повинен давати віддачу, щоб ми мог­ли конкурувати навіть щодо орендної плати з іншими фірмами, – пояснює Володимир Олександрович. – Орендна плата за зе­м­лю зростає, і ми готові до цього. Орендарі наші – це селяни, їх близько двох тисяч, зі своїми паями в 2 – 3 га на тери­то­ріях Бугаївської, Боратинської, Ситненської і Крупецької сіль­рад. Наприклад, у Боратині, де ми отримали землю в кори­стування найпізніше, платимо за пай тонну зерна (пшениці і яч­меню). Хороше, висушене, очищене зерно. Хто займаються господарством, більше беруть ячмінь. Одне слово, все за­ле­жить від вибору людей. Іноді  обставини складаються так, що просять заплатити грішми, і ми йдемо назустріч. А ще поза­торік платили лише по 500 кг. Я в своїй роботі не стикався з жодними нарікання орендодавців. Це радує, бо люди повірили нам. Ми стабільні на місцевому ринку, і так буде й через рік, через п’ять років, через двадцять. Я в Крупці працюю вже до­сить давно, мою справу продовжують сини Вадим, комер­цій­ний директор агрокорпорації і директор птахофабрики, і Сергій, за­ступник директора корпорації з птахівництва. Дружина Тетяна – виконавчий директор бройлерного виробництва. Ми ста­ра­ємося поставити свій бізнес так, щоб він був не на одне десятиліття. Лю­ди, які дають в оренду свою землю, пере­коналися: Варфалюк завжди готовий до живого спілкування, спільного вирішення їхніх проблем. Комусь терміново потрібні гроші на лікування – будь ласка, готові заплатити орендну плату грішми, нада­ємо й посильну допомогу… А щодо май­нових паїв, то цього року плануємо за­вершити їх викупівлю (залишилося ме­нше 10 відсотків від початкової їх вар­тості), причому селяни не повинні нага­дувати про себе, вони знають, що гроші надійдуть в обумовлені строки. Усе відбувається прозоро. А займається цим питанням прекрасний юрист Василь Дмитрович Гаврищук, він досконало обізнаний у цій проблематиці, може зав­жди надати висококваліфіковану консуль­тацію. Тому після численних перевірок ще ніколи не було зауважень.

І ось ми на в’їзді в село Березини, де справа від дороги, на території колишньої колгоспної ферми, працює птахо­ком­плекс. Охайні, пофарбовані в жовте приміщення звіддаля при­вертають до себе увагу.

Насамперед помічаю: сюди підведено природний газ. Заходимо в нововідкритий великий просторий сортувальний цех. Тут усе просто сяє – устаткування нове, електронний кон­троль процесу, всюди чистота і порядок, працює вентиляція. Досить тепло – є опалення (котли італійського виробництва).

– Голандська машина, встановлена австрійською фірмою і пущена у вересні минулого року, розрахована на сортування 240 тис. яєць на добу, – розповів завідуючий виробництвом Петро Володимирович Молявчик. – Зараз виробляємо 75 – 80 тисяч. Їх сортуємо за півтори години. Ма­шина сортує і калібрує яйця за вагою і якістю та затаровує в прокладки, до того ж наносить штрих-код із назвою фірми-ви­робника; ручна праця зведена до мінімуму. Працюють тут усього 6 чоловік.

Петро Володимирович закінчив академію ветеринарної медицини в 1994 році, ветлікар. Працював у КСП Добриводи, Станіславів, з 2007 року в корпорації «Крупець», на цьому комплексі 8-й місяць.  На його робочому столі – комп’ютер (ноутбук), що теж сприяє кращому контролю за процесом виробництва. Птиця утримується в сусідніх приміщеннях, годівля і збір яєць автоматизовані. Завідуючий каже, що вже цього року тут вироблятимуть до 150 тис. штук яєць на добу. Усьому непростому господарству дають лад оператори Іван Альбертович Парчевський, Василь Михайлович Павлюк, Олексій Михайлович Мандзюк, пташниці Світлана Іванівна Сікліцька і Галина Василівна Чубай.

– Зараз легше працювати, раніше перебирали руками, те­пер в руки продукцію ніхто не бере, – каже одна з пташниць. – Чистота, теплота, європейська технологія.

Обладнання, звісно, складне, обслуговувати його не­просто, тому О.Мандзюк був у Голандії на стажуванні, та й на­ладку звідти приїздили проводити спеціалісти, тож кон­суль­тували, дали, так би мовити, початкові ази в обслуговуванні.

Кури сюди завезені рік тому, німецької селекції, закуплені на Полтавському племрепродукторі. Вони побудуть до червня, а далі їх вибракують. Утім, нерідко люди купують вибракувану птицю для подальшого утримання в домашніх умовах, і вона ще має високу яйце­носність. У квітні завезуть на фірму іншу птицю, а вже в липні з Крупця її пере­базують на цю площадку. За той час, зрозуміло, дезинфікують приміщення, підготують до нового сезону.

Після нетривалого в часі сортування яєць працівники ком­плексу продовжують виконувати обов’язки з обслу­говування, поточного вибраковування курей, вика­чування гною, підтримання чистоти в приіщеннях.

– Люди обов’язки знають, – не без гор­дості зауважив В.Варфалюк, – ми приїхали без попередження, але, як бачите, скрізь чистота і порядок.

Оплата праці залежить від виробництва. По­рівняно з пересічними сільськими жи­телями птахівники мають непогану платню. Во­на залежить і від навантаження на одну особу. Якщо, ска­жімо, це 7 тис. голів птиці, то виходить більше 1 тис. грн.., якщо 20 тис. – більше 2 тис. на місяць. Такий розрахунок і на операторів поширюється. Тому й вводять нові технології, щоб збільшити навантаження на людину, а відтак збільшити оплату праці.

Кілька років тому, як відомо, гостро постала перед Ук­ра­ї­ною проблема пташиного грипу, тому й поцікавився, як вда­ється забезпечувати санітарно-ветеринарне благополуччя при такому-то поголів’ї птиці.

В.Варфалюк:

– Ми розробили заходи щодо недопущення епідемії, пло­щадки були на су­ворому санрежимі, колеса машин оброб­лялися де­зин­фікуючим ­розчином, люди зміню­вали одяг і взуття, налагодили де­зин­фекцію тари. У нас, у Крупці, епідемій ще не було – ні при мені 16 років, ні 20 років за мого попе­редника. Думаю, що Бог милуватиме й надалі. Ми суворо дотримуємося ветеринарно-санітарних вимог. Корми свої, тож і тут ми гаран­товані від несподіванок. Неякісних добавок не за­­ку­повуємо. Вони обов’­яз­ково проходять дослід­ження. Ми самі виро­щуємо, годуємо, проводимо забій. Є фабрики, які працюють на купованих кормах, зро­зуміло, що при цьому втри­мати все під кон­тролем важче.

У Боратині на фермі, зізнаюся, не був з часів колгоспних. Тим більше здивували мене та впо­ряд­кованість і охайність, які панують тут на бройлерному птахокомплексі. Два при­міщення ферми частково добудували, облаштували. І ще одне має бути – на 45 тис. голів птиці. Зараз тут утримують 80 тис. курей-бройлерів. Як і на інших птахокомплексах, тут є дизельна електропідстанція імпортного виробництва – при зне­струм­ленні лінії вмикається за секунду, а коли централізована по­дача струму відновлюється, дизельний генератор автоматично вимикається. Так тут вберігають себе від надзвичайних си­туацій, адже знеструмлення виробництва в таких умовах може обер­нутися великим падежем птиці.

У майбутньому на цій фермській території є змога звести ще два виробничі приміщення. І, таким чином, збільшити потужності площадки вдвічі. А кури такої ж породи, як і у Крупці.

– Співпрацюємо з фірмою «Пан Курчак» на Волині, – зауважує Володимир Олександрович, – вони нам постачають добовий молодняк, а частину вирощеного ми їм продаємо. Збут бройлерів відбувається в основному на Рівненщині, частково на Львівщині і Волині. Потримали 40 – 45 днів, птиця на­б­рала вагу 2,3 – 2,5 кг – і відправляємо на забій у згадану кампанію, 28 – 30 тис. голів за добу.

У Боратині працюють оператори Сергій Миколайович Шуляк, Василь Степанович Бернацький і Валерій Степанович Ралець. С.Шуляк і В.Ралець тут 3-й рік, ремонтували, добудовували приміщення, монтували облад­нання (комплекс відкрито в січні 2007 року). До речі, мені вони показали і побутовий корпус з чудово облаш­тованими ка­бі­нетом ветлікаря, кімнатою відпочинку (з телевізором), кухнею, душовою, туалетом.

Заїхали і на птахокомплекс у Баранне. Тут теж і в зовнішньому вигляді приміщень, і в організації виробництва відчувається справжня господарськість. Завідуюча вироб­ни­ц­твом Наталія Володимирівна Бадиляка, зоотехнік за освітою, яка кілька років тому з відзнакою закінчила вуз, роз­по­відала про здобутки колективу, про зацікавленість людей у високих результатах. Працює вона в птахівництві три з поло­виною роки, спочатку трудилася на комплексі в Березинах. Стабільність агрокорпорації вселяє впевненість, що тут зуміє сповна розкрити свої здібності і застосувати набуті знання. Тим паче, що поруч працюють досвідчені, знаючі оператори і пташниці.

Птахівнича галузь із 6 комплексів – для корпорації ви­значальна, з огляду на це переглянули структуру по­сівних площ, відмовилися від утримання великої рогатої худоби (хоча є плани взятися за вирощування свиней на фермі в Сріб­ному). Високий рівень механізації виробничих процесів, вико­ристання найсу­часнішої техніки та устат­кування дозволили скоротити чисельність працівників на­стільки, що нині їх всього 250 (адмінперсонал – близько 40), з них у птахівництві зайнято 150.

Володимир Олек­санд­рович і його колеги по біз­несу вино­шують нові сер­йозні плани. І, судячи з того, що вже вдалося зро­бити, вони не звикли буду­вати замки з піску, їхні роз­ра­хунки – це віра у власні здібності і сили, це пере­конаність у тому, що знай­дуть розуміння і підтримку в працівників фірми, у ке­рівників району і області.

 Володимир ЯЩУК, журналіст, м.Радивилів.

 

Володимир Ящук

член Національної спілки журналістів України

You may also like...

1 Response

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.