Сергій Шевченко: Запалював енергією та завзяттям

Минуло 15 років, як з посади керівника Радивилівського району пішов Сергій Шевченко, він був головою адміністрації з 2002 року і багато доброго хотів зробити для Радивилівського району. На жаль, як колись, так і тепер міняють керівників різного рівня без розбору – кого за непридатність скидають, а кого й без потреби. А згадати про С.Шевченка ми вирішили й тому, що 20 травня йому могло б сповнитися 47 років, а життя йому відміряло тільки приблизно дві третини від цього – тридцять три…

В історії Радивилівщини були керівники, які зробили для громади не менше, а може, й більше за Сергія Шевченка, із уже покійних слід згадати Миколу Похільченка, Григорія Павлюка, Василя Кітюка… Однак Сергій Віталійович багатьох скоряв своїм молодечим завзяттям, напористістю характеру, впевненістю в своїх силах. У його команді працювали Олександр Сергієнко, Братислава Сірук, Олександр Пастух, Олександр Яблонський (заступники голови РДА), Михайло Котюк, Василь Бондар, Марія Кубіт, Ярослав Довгаль (начальники управлінь) та інші.

Час біжить швидко, спроби знайти сьогодні в Інтернеті інформацію про С.Шевченка не увінчаються скільки-небудь вагомим успіхом. Можна лише уточнити, що був призначений головою Радивилівської районної державної адміністрації президентом Л.Кучмою 20 червня 2002 року. А звільнив його з цієї посади президент В.Ющенко 15 лютого 2005 року «у зв’язку із  закінченням строку повноважень Президента».

Між тим “за часів Сергія Шевченка” не бракувало публікацій у пресі про нього і його управлінську команду, про справи на Радивилівщині. З нагоди 30-річчя керівника майже весь номер районної газети «Прапор перемоги», як ніколи, був заповнений привітаннями (наче якась невидима сила підказала представникам колективів моторошну мотивацію: більше ювілеїв у нього не буде). Більш-менш всесторонньо відобразила той час у місті Радивилів і в районі брошура «Радивилівський район. Події та цифри» (на правах рукопису, бо була без вказівки видавництва, року випуску і тиражу). На початку 2004 року її роздавали учасникам районної наради за підсумками 2003 року. Готували брошуру на основі представлених з адміністрації і власних матеріалів журналісти «Прапора перемоги» Володимир Ящук, Олена Кондратенко, Василь Семеренко, Василь Грицайчук, в основному використані там і зроблені ними фотознімки. Цю брошуру можна знайти в Інтернеті (у форматі pdf):

https://www.radyvyliv.info/wp-content/uploads/2015/03/Radyvyliv_2004.pdf

Народився Сергій 20 травня 1973 року в місті Новоград-Волинський, Житомирської області. У 1990 році з відзнакою закінчив ЗОШ №5. Вищу освіту отримав у Тернопільському інституті народного господарства за спеціальністю «економіст».

З грудня 1994 року працював на посадах економіста, начальника відділу Новоград-Волинського райфінвідділу. У 1995 році був призначений головним економістом Житомирського облфінуправління.

З 1997 року – завідуючий районним фінансовим відділом, а з квітня 1998 року – заступник міського голови Новоград-Волинського з економічних питань. У 1998 році був обраний депутатом Житомирської обласної ради, де очолював комісію з питань бюджету та комунальної власності.

У 1999 році став слухачем Державної академії управління при Президенті України, яку закінчив у 2002 році. З березня 2001 року працював першим заступником голови Гощанської райдержадміністрації на Рівненщині, а з березня 2002 року став головою Радивилівської райдержадміністрації.

Головну увагу приділяв соціально-економічному розвитку району, благоустрою міста Радивилова та сільських населених пунктів, розширенню фінансово-економічних можливостей територіальних громад, розвитку культури та спорту, молодіжним проблемам, захисту інтересів людей похилого віку. Зокрема, за його сприянням була випущена касета з записами пісень радивилівських артистів, відтиражована книга Володимира Ящука «Радивилів. Краєзнавчі матеріали» (2004).

Як уже сказано, 15 лютого 2005 року був звільнений з посади голови Радивилівської РДА «у зв’язку із закінченням строку повноважень Президента».

Із липня 2005 року працював заступником Новоград-Волинського міського голови. Але і в нашому місті зберігали хорошу думку про нього як керівника, неспроста в березні 2006 року був обраний депутатом Радивилівської районної ради, можливо, він ще мріяв про повернення у місцеву владу.

З травня 2006 року був директором ТОВ “РГТ Україна”. Тоді ж на пропозицію керівництва очолив новозбудований у Новограді-Волинському завод «Новотекс».

Загинув Сергій Шевченко у липні 2006 року внаслідок зіткнення його автомобіля з іншим транспортним засобом. Похований у місті Новоград-Волинський.

На сайті міста Новограда-Волинського свого часу про Сергія Шевченка писали:

«Він був з тих, хто працює безкорисливо для людей. І заради цієї мети не шкодував ні сил, ні здоров’я, ні власного часу. Лише він умів так горіти і так запалювати енергією та завзяттям усіх, хто працювали з ним в одній команді. Лише в одному невеличкому віддаленому районі Рівненщини за два роки керівництва Сергія Віталійовича було втілено в життя стільки нового, перспективного та прогресивного, що Радивилів піднявся на якісно новий і високий рівень соціально-економічного розвитку. І це відзначали всі – як обласне керівництво, так і прості жителі району.

Сергій Віталійович завжди був і патріотом рідного міста, отож після повернення в Новоград-Волинський знову отримав можливість реалізувати свій творчий потенціал у команді міського голови його заступник. Коли ж постало питання про кандидатуру керівника одного з найперспективніших новозбудованих у Новограді-Волинському підприємств, то саме Сергій Шевченко отримав цю пропозицію, що стало ще одним свідченням його високого професіоналізму.

Людяність і глибока порядність — це одні з домінуючих якостей його вдачі. Саме їх відзначали і колеги Сергія, і близькі та рідні йому люди. Люблячий син, брат, чоловік і батько, вірний та відданий друг — таким він був усе життя і таким залишився в пам’яті багатьох».

(“Наш Прапор Перемоги”).

Фото Василя Грицайчука.

Редактор

головний редактор Радивилів.info

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.