Силу духу не зламало тривале заслання

12 січня 2017 року сповнюється 100 років від дня народження уродженця Радивилівщини Ігоря Лозов’юка (1917 – 1993) – краєзнавця, етнографа, публіциста.

Минуле Волині, зокрема Дубна, здавна привертало увагу не тільки істориків-фахівців, але й багатьох аматорів-краєзнавців. Своєю подвижницькою працею вони зробили чималий внесок у дослідження історії нашого краю. Серед видатних людей, що народилися і проживали в нашому краї і своєю працею сприяли вивченню його історії, ім’я І.Д.Лозов’юка, безперечно, займає одне з почесних місць.

Ігор Лозов'юк, меморіальна дошка, ДубноЛозов’юк Ігор Дмитрович народився 1917 року в селі Хотин колишнього Дубенського повіту Волинської губернії (теперішній Радивилівський район) у сім’ї священника, Дмитра Гавриловича Лозов’юка. Ще до школи вмів читати. Ходив до початкової школи у рідному селі. Його першою вчителька була рідна тітка Олександра Григорівна Ісаєвич.

У 1936 році Ігор Лозов’юк вступає до Варшавського університету на факультет православної теології і паралельно на філологічний факультет. Ще лишався один академічний рік, та 1 вересня вибухнула Друга світова війна.

Саме Друга світова війна стала початком життєвих незгод Лозов’юка. Ігор Дмитрович воював, був поранений, війну закінчив у Чехословаччині. Учасник війни, нагороджений медалями, як мільйони інших безвинних, вчорашній фронтовик потрапляє у безжальні лещата сталінської тиранії й неждано опиняється далеко від України, в Омській області. Вісім років він був на засланні, а потім майже все життя «ворогом народу».

Повернувшись, він був змушений вступити у вечірню школу, а відтак вивчитися на бухгалтера. Цю скромну посаду Ігор Дмитрович займав до самої пенсії. Він був глибоко віруючою людиною, саме тому не зневірився, не озлобився. Бо любив людей.

Ще з 1937 року І. Д. Лозов’юк почав виступати з краєзнавчими статтями у часописах «Наша Батьківщина» – Львів, «Дитина» – Варшава, «Рочнік волинські» – Рівне. У 1938 році в Рівному вийшла його книжка польською мовою «Бібліографія наукових праць у «Волинських єпархіальних відомостях» за 1867-1915 роки». Ця книжка становить окремий відбиток з 7-го тому «Рочніка волинського». На 73 сторінках автор подає анотацію до кожної наукової праці. Зміст праць стосується історії Волині, зокрема – князів Острозьких.

У 80-х роках краєзнавчі статті Ігоря Дмитровича Лозов’юка виходять під псевдонімами у дубенській міськрайонній газеті «Червона зірка». Це статті «Герб нашого міста» та «Сурмицькі дзвони». У 1990 році дубенське видавництво «Наш край» випустило буклет «Віч-на-віч з Дубном» з краєзнавчими нотатками І. Д. Лозов’юка. Тільки починаючи з 1991 року, газета «Вісник Дубенщини» почала систематично друкувати статті Ігоря Дмитровича. Вийшли серії статей «З дубенської бувальщини», «Давні дубенські монастирі», «Йдемо з віків», «З історії Української Автокефальної Православної Церкви».

«Статті І. Д. Лозов’юка відзначаються величезною сумлінністю, глибокими історичними знаннями, чималим літературним хистом», – писав доктор історичних наук І.К.Свєшніков.

І.Д.Лозов’юк не задовольнявся вивченням преси та інших вітчизняних друкованих видань. Архівна картотека краєзнавця налічує понад 1000 формулярів. Для її поповнення Лозов’юк користувався виписками, а пізніше і відбитками архівних матеріалів з Польщі, Росії, всієї України.

А книги були частиною життя І.Д.Лозов’юка. «Кохався у книгах. Пристрасно, по-юнацькому. Це треба було бачити, з якою любов’ю брав до рук старовинні фоліанти, енциклопедії, зарубіжні видання», – згадує про Ігоря Дмитровича письменник Микола Пшеничний.

В його бібліотеці – багатотомники дореволюційних видань – книги класиків: В.Скотта, Е.Хемінгуея, Ш.Руставелі, Т.Шевченка, Лесі Українки та ін. Чільне місце займають «Слово о полку Ігоревім», книги сучасних авторів про козацтво. Багато книг французькою, німецькою, польською, російською мовами. А ще – словники.

І.Лозов’юк підтримував зв’язки з багатьма музеями України, щиро ділився з науковцями здобутою інформацією, консультував. Про це свідчать листи з словами подяки від краєзнавців Житомира, Києва, Львова.

І.Д.Лозов’юк був багатогранною людиною. За своє життя зібрав чималу колекцію монет, марок, листівок з ілюстраціями відомих творів мистецтва, зразків українських вишивок (перемальовував їх власноручно). Власноруч хрестиком він вишив відому картину Куїнджі «Березовий гай». Всі свої колекції старанно групував за темами, робив до них анотації, оформляв альбоми, папки. Своє давнє захоплення фотографуванням він не полишив до останніх днів свого життя. З заслання він привіз, крім підірваного здоров’я, десяток альбомів з фотографіями краєвидів суворого Сибіру в різні пори року.

На підмурівках, залишених нам, – вже інші дослідники зводитимуть стіни, дах, вікна, двері, садитимуть квіти й дерева довкола оселі його духу, й, очевидно, далеко не всі здогадуватимуться, хто, коли, в яких умовах закладав підвали, довбав, носив камінці і, закачавши рукави, день у день трудився не для себе, а – для нас. Для Дубна і дубенчан, для Волині, для України.

(З дослідження Діани Мельник, м.Дубно).

Тарас Грушівський

Тарас Грушівський

кореспондент

Можливо, Вам це сподобається...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.