Слова пам’яті про загиблих вертолітників

Досі не можу уявити, що десь на вулицях нашого міста Броди більше не зустріну Ігоря Мазепу. Без нього Броди вже не будуть такими, як раніше. Знаю його з 2014-го. Справжній бойовий офіцер, справжній командир, авторитет для підлеглих. Мазепу важко уявити в штабі, за паперами – це було не його. Він літав. Небо було його стихією.

Був із миротворчою місією в Конго, де війна. Виконував свій обов’язок на сході України. З тих війн він повернувся живим, а от 29 травня загинув. Не на війні, а над мирним селом у мирному небі. Разом з ним пішли в небо ще троє молодих воїнів. Двадцятип’ятирічний Павло Дацюк щойно одружився. Він наш земляк, родом з Гаїв. Нещодавно помер його батько, а тепер – ще одна важка втрата. Владиславові Попенку теж було 25, він уродженець Вінниці, кажуть, був єдиним сином у батьків. Борттехніку Василю Романюку, бродівчанину, було 38 років, залишилося двоє діток.

Військова прокуратура називає версії катастрофи: технічна несправність, неякісне пальне, неякісна підготовка до проведення польотів. І я цілком у це вірю. Бо вертольоти, виготовлені в 70-их роках минулого століття, не те, що можуть мати «технічну несправність», вони взагалі дивом підіймаються в повітря. У цивілізованому світі на таких машинах уже не літають, а тим більше не воюють.

…Від середини 90-х років армійську авіацію методично знищували. І навіть відколи почалася війна, нічого не зроблено для того, щоб відродити цей рід військ. Ресурс майже всіх вертольотів в Україні вичерпано. Комплектуючі та спецобладнання досі в нас не виробляють. Спитаєте, де? В Росії. І Україна досі закуповує лопаті та редуктори в агресора через треті країни. Пригадуєте, як в 2014-му розбилися п’ятеро бродівських льотчиків над Слов’янськом, а потім загинуло ще троє, потім був збитий ще один вертоліт. А в квітні 2014-го біля Краматорська терористи збили під час зльоту вертоліт Мі-8. Екіпаж вижив. Останнім машину залишав командир, який встиг відвести вертоліт від житлових будинків. У командира екіпажу – перелом ключиці, пошкоджений хребет. Той командир – Ігор Мазепа. Чому вони стали легкою мішенню? Тому що машини не обладнані засобами з протидії враженню переносних зенітно-ракетних комплексів, не мають так званих теплових “ловушок”.

Ніхто не знає, що стало причиною трагедії вчора. Але я переконана, що корінь зла – це корупція в оборонному комплексі, це продажні чиновники, які торгують з агресором, це байдужість і зажерливість людей, які мають владу, але не мають совісті. Вони не вважають ганебним купувати комплектуючі у ворога, як не вважають справою честі розвивати свою авіацію, впроваджувати наукові розробки, модернізувати техніку. Їх не болить серце, що пілоти ризикують життям, піднімаючись в небо на машинах, які їх вбивають. Їм байдуже, що додому вже не повернуться молоді хлопці й мужні воїни Павло, Владислав, Василь, котрих безмежно люблять їхні мами, діти, дружини чи кохані дівчата, та справжній бойовий офіцер Ігор Мазепа, без якого Броди вже ніколи не будуть такими, як раніше…

Ірина СЕХ. (Зі сторінки автора у Фейсбуці).

Броди, загиблі вертолітники, 16 бригада

Редактор

головний редактор Радивилів.info

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.