Старовинні ікони на виставці в Радивилові

У Радивилівському районному історичному музеї діяла виставка «Ікона старовини – шлях пізнання духовного життя», де було представлено різноманітні ікони 19 – 20 ст., зібрані працівниками музею.

Розглядаючи ікони,  школярі запитували: «Хто зображений? Що зображено? Чому зображено саме так?»  Ці питання, на перший погляд, здаються простими й наївними, насправді вони надзвичайно важливі й потрібні.

Ікона серед християнських культових речей займає головне місце і є своєрідним вікном у духовний світ. Ікона – це видиме свідчення як сходження Бога до людини, так і прагнення людини до Бога.

Український іконопис бере початок з часів Київської Русі – з 10 – 13 ст., епохи, коли християнство стало панівною релігією могутньої держави. Вже тоді в свідомість віруючого увійшло уявлення про досконале зображення – ікону, в якій втілено образи Бога, святих. Іконами прикрашали дерев’яні та кам’яні церкви, князівські  та боярські хороми, ставили їх над міськими воротами, брали з собою в походи. Від ікон чекали чуда, їм поклонялися, на них молилися.

Техніка написання ікон спиралася на стародавні традиції. Майстри-деревообробники, а іноді й самі художники робили з липового дерева дошки, старанно їх висушували, скріплювали шпонами, щоб ті не жолобилися . На дошку наклеювали полотно, на яке накладали тонкий шар грунту. На грунті  робили рисунок, а іноді писали добре розтертими на яєчному розчині мінеральними фарбами. Зверху живопис покривали оліфою, після чого яскраво проступали фарби, а живопис захищався від вологи. Проте через певний час оліфа темнішала і ікони доводилося підновлювати, тобто, по суті, переписувати. Над іконами художники працювали кожен сам по собі у своїх майстернях.

Наші сучасники поклоняються іконам так само, як поклонялися і наші предки. Люди мають потребу в спілкуванні, і цю потребу вони реалізують перед іконами, знаходячи в зображеннях Ісуса, Богородиці і святих саме тих співрозмовників, що мають величезні можливості . Вивчення ікон допомагає глибше збагнути те духовне підґрунтя, на яке ми спираємося  у своєму прагненні до духовного відродження.

Від імені працівників музею хочу висловити вдячність усім тим, хто не залишилися байдужими і взяли участь у формуванні виставки, а  саме: настоятелю Свято-Соборо-Богородицької церкви с.Опарипсів  отцю Василю, С.В.Клюй, М.Л.Мудрик (с.Опарипси), В.І.Собець В., І.В.Проказюк, Н.Д.Ціпцюрі (с. Бугаївка), М.М.Парійчук(с.Баранне), А.В.Дузінській (с. Крупець), А.Л.Бурделяк, Д.А.Паничевному, Д.Г.Комару, К.П.Гаврилюк,  С.А.Пізюру, В.П.Боярчуку (м.Радивилів).


Наталя Мудрик, директор Радивилівського районного історичного музею.

Редактор

головний редактор Радивилів.info

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.