Старовинні кам’яні хрести нашого краю

Дослідження меморіальної скульптури Волині, та й власне саме кам’яних хрестів, має давню історію. Так, у 1846 році Т.Г.Шевченко отримав завдання зібрати в Київській, Волинській, Подільській губерніях різні свідоцтва, народні перекази, оповідання про давні могили. Шевченко, виконуючи це завдання від Археографічної комісії, побував у нашому краї.

Його приїзд був пов’язаний ще й з необхідністю замалювати Почаївську лавру. Виконуючи один з малюнків, він зобразив поряд з будівлею кам’яний хрест з розширеними раменами (лапчастий).
Поява хрестів такого нетрадиційного для Волині та Поділля типу пов’язувалась місцевим населенням з Визвольною війною під керівництвом Богдана Хмельницького, й небезпідставно. Як знаємо за пізнішими дослідженнямм І.К.Свєшнікова, вищезгадані хрести (Почаїв) могли бути встановлені на місці страти польськими вояками частини козаків, які знайшли притулок за стінами монастиря після Берестецької поразки (1. ст. 125).

Відомий дослідник нашої минувшини Микола Костомаров, працюючи викладачем Рівненської гімназії, залишив нам опис могили з кам’яним хрестом поблизу села Верба (нині Дубенщина). За переказами, записаними ним, у цій могилі “впокоївся самий страшний гайдамака”.

Напередодні Першої світової війни Е.І.Франковський провів вивчення надмогильних пам’яток

козацька могила, хрест

Радивилівський район, село Острів, хрест в урочищі Монастирщина.

Волині та Полісся. Так, у с. Рокитне (нині райцентр Рівненської області) ним було досліджено кам’яні хрести, форми яких лише частково відповідали символу християнської віри (2, с. 134-135).
Добре відомими та дослідженими є хрести на “Козацьких могилах” поблизу Берестечка – на острові Монастирщина та острові Журавлиха (нині Радивилівський район). їх дослідження було розпочато ще в 1910 році. Сьогодні на цьому місці збереглося лише два хрести, обидва вони простої роботи. Перший, вищий – без написів, другий – з раменами, що майже торкаються землі. На ньому збереглися написи “ІСХС” та “НІКА”. У верхній частині хреста над перетином рамен знаходиться напис “ШЬ”. У місці перетину рамен вирізьблено семикінцевий хрест. У 1985 році при ретельному обстеженні цього хреста було виявлено й дату – 1651 рік.

Третій хрест було перевезено до Київського історичного музею. Він має короткий напис “Здесь лєжащє воіни”. Четвертий хрест з Монастирщини знаходиться під престолом Михайлівської церкви на території Національного історико-меморіального заповідника «Поле Берестецької битви».

Подібні типи хрестів знаходяться й на П’ятницькому цвинтарі у Крем’янці (Кременець). На сьогодні більшість з них є пошкодженими, що не дозволяє відтворити написи. На Дубенщині минуле лишило також чимало кам’яних хрестів, їх дослідженням свого часу займався І.К.Свєшніков.

Поява більшості з цих пам’яток мною пов’язується насамперед з подіями Визвольної війни Хмельницького, з Берестецькою битвою 1651 року. При появі козацького війська по селах вибухали селянські повстання, створювались озброєні загони, які вливались до основних козачих частин. І хоча історики ще належно не оцінили внесок у перемоги Хмельницького “черні”, саме вона й вкривала своїми тілами українські поля, виборюючи свободу.

Так, за три милі від міста Дубно 19 червня 1651 року, між селами Плоскою та Семидубами, польський загін напав на невеликий козачий табір, у якому захищалось до 200 козаків. Сімдесят з них було вбито, 17 захоплено у полон (Свєшніков, 1993, с.140). Нині про цю трагічну подію нагадують хрести, розміщені на чотирьох кінцях прямокутного укріплення. Всі вони виготовлені з пісковика, мають висоту 80-90 см, написи відсутні або ж поруйновані часом. У сусідніх селах поширена легенда про те, що кожен з хрестів встановлений над тисячею загиблих козаків. Хоча цілком ймовірно, що на місці встановлення хрестів поховань і немає, бо ж у сусідніх селах, приміром с. Переросля, знаходились кладовища з подібними до вищезгаданих хрестами.

Берестецька битва мала значний вплив на подальший розвиток як історії нашого краю, так і української державності. Розпорошені селянські загони потрапляли у польські засідки. Так, висланий польським королем у Дубно М.Собеський в листі до матері від 22 липня пише, що на зворотньому шляху між Дубном та Бродами бачив пороги та переправи, заповнені тілами повстанців, а двох козаків, які знесилені вийшли з лісу, Собеський та його супутник вбили.

Притулок козакам надавали дубенські хутори, розкидані серед лісу. Саме на них й осіло немало вояків Хмельницького.

Проблемним у сьогоднішній історичній науці є встановлення зв’язку кам’яних крестів з перебуванням на цій території козаків. Різні дослідники по-різному ставляться до цього питання. За дослідженнями І.В.Сапожнікова (Сапожніков, 1997, ст. 98-99), традиція увіковічнення пам’яті померлих кам’яними надгробками склалася саме у запорізьких козаків. Дослідник припускає, що “цивільні мешканці запорозьких вольностей не ставили кам’яних хрестів через їх високу ціну … козаки відродили традицію увіковічнення пам’яті своїх небіжчиків саме кам’яними надгробками”.

Кам’яні хрести не типові для нашого краю, але так характерні для Півдня України, можливо, встановлювались на могили побратимами вояків, їх нащадками. У південних районах Рівненщини на могилах того часу, як правило, встановлювались дерев’яні надмогильні знаки (дерев’яні дубові хрести).

Відомий дослідник історії нашого краю Ю.Шумовський зазначав: “У ХІY-ХYІІ століттях використовувались кам’яні хрести двох форм – з рівними чотирикутними раменами і трикутними. Останньої форми кам’яні хрести ставились переважно на могилах шляхти та запорожців. Для православних ставили звичайні дерев’яні чотирикінцеві хрести”.

Про те, що описані мною поховання з кам’яними хрестами не є похованнями польської шляхти, свідчить:

  • близькість до цих поховань (Мирогоща, Млинівці, Тараканів, Буща, Івання) православних церков, роки заснування яких знаходяться у межах XVII – поч. XVIII ст.;
  • ці поховання знаходяться по селах, де етнічну більшість традиційно становлять українці – польська влада не займалась упорядкуванням цих поховань.

Виявлення та дослідження нових пам’яток лапідарної кам’яної архітектури нашого краю відкриє нам нові маловідомі сторінки минувшини, доповнить майже тисячолітню славу краю.

ДЖЕРЕЛА:

Амбоджо Донеций. У истоков христианства. – М., ИПЛ, 1989;
Булашов Г. Український народ у своїх легендах, поглядах та вірюваннях. – К., 1990,
Барсов Н. Кресг Исуса Христа и его изображения. – Знциклопедия Брокгауза и Зфрона, т. 16.,1895;
Большая знциклопедия под редакцией Южакова С. Н.,т. 11,- С-Пб., с. 284-285;
РобертТ. Бойд. Кургани, гробниці, скарби. – К., 1991;
Велецкая Н. Язьнеская символика славянских архаических ритуалов. – М., 1978;
Всемирная история, т. 1. – М., 1958;
Даль В. Толковьій словарь. – М., 1992;
Заремба С. Повідомлення про дослідження цвинтаря у Крем’янці. Терн. обл. праці центру пам’ятникознавства. Вип. 1. – К., 1992, с. 193;
Котляренко Л. Полігон на могилах. – П. У., 1991, № 2, с. 32-33;
Кушнір В. Кам’яні хрести степу. – Археологія і етнографія Сх. Європи, Одеса, 1997;
Крип’якевич І. Історія української культури. – Нью-Йорк, 1990;
Ліндсей Джек. Коротка історія світової культури. – К., “Мистецтво”, 1995;
Лозко Г. Українське народознавство. – К., “Либідь”, 1994;
Ляпунов А. Путь креста. – НиТ, 1989, № 10;
Мифьі народов мира, т. 1. – М., 1980;
Модзир М. Українська народна меморіальна скульптура. – К., 1996;
Малина В. Кам’яні хрести Півдня України. – “Образотворче мистецтво”, 1991, №4;
Михайлишин І. Кам’яний хрест з Львівської області. Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. – К., 1997;
Огієнко І. Українська церква. – Вінніпег, 1982;
Петров І. Культ хреста. – ЛІС, № 12, 1992;
Рожик М. Народні знання. – Рівне, 1992;
Сапожніков І. Кам’яні хрести Степової України. – Одеса, 1997;
Сапожніков І., Шувалов Р. Типологія і хронологія кам’яних надмогильних хрестів Північно-Західного Надчорномор’я. Дослідження пам’яток українського козацтва. Вип. 4. – 1995;
Свєшніков І. Битва під Берестечком. – Львів, 1993;
Тєлєгін Д. Козацькі кам’яні хрести. – Старожитності, 1991, 19-24, с. 14;
Тєлєгін Д. Про деякі регіональні відміни в надмогильних монументах козацької доби в Україні. Збірка “Часи козацькі*. – К„ 1995, с. 25;
Щербаківський. Символіка в українському мистецтві. – К, 1992;
Широцький К. Надгробні хрести в Україні. ЗНТШ. – Львів, 1908, т. 32, кн. 2;
Знциклопедия Брокгауза и Зфрона, т. 16, с. 654-656;
УРЕ. – АН України, т. 3. 1996.


Олександр Дехтярчук, м. Дубно.

Редактор

головний редактор Радивилів.info

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.