Стрілець і його вісімнадцять дружин

І город обробляє, і квіти вирощує

Про 66-річного Леонтія Стрільця із села Солонів Радивилівського району місцеві говорять з іронічною посмішкою. Мовляв, міняє дружин, як рукавички. «Та їх у нього з вісімнадцять було», – розповідають кумасі. «Ого!» – вразила нас така цифра. І щоб пересвідчитись у правдивості цих слів, завітали до чоловіка у гості.

Хата, де мешкає Льонька, так називають його у селі, добротна. Великі просторі кімнати опалюються газом. На городі рядочками вишикувалися кущі помідорів, червоніє перець. Ваблять до себе кетяги винограду, а за парканом тішить око різнобарв’я квітів. До всього цього потрібно прикласти жіночу руку, тож, напевно, Льонька вкотре підженився. Але ні, він сам порядкував на кухні – відварював гриби. Дізнавшись про мету нашого приїзду, лише розсміявся:Село Солонів Радивилівського району

– Тю… Ото придумають! Може, третя частина того й була, що вам нарозказували. Зараз порахуємо, – і починає загинати пальці. – Найдовше я прожив з першою дружиною. Майже десять років. З нею маємо трьох дітей. Дві дочки в Італії, син недалеко живе. Ще Бейжа була (так її у селі прозвали). Вообщем, шість тільки було, а не вісімнадцять, як люди кажуть. Лише з двома офіційно розписувався. Оголошення в газету подаю, бо не хочу бути сам. Приїжджали з Волині, Хмельниччини. Мені треба жінку, яка буде помагати господарювати: маю свиноматок й іноді із сином вожу на базар поросят. Але найголовніше, щоб не скупа була. Жила в мене одна з Горохівського району. До того скупа! Що на городі виросте, все до Луцька на базар тягне. Горох зазеленіє, то в скляночки поділить – і на автобус. Я прошу: «Давай зберемо гроші – котел на опалення поміняти». А вона: «То твоя хата, ти й роби. А в мене є онуки і троє дітей – треба їм помагати». Ах так, золотко, говориш, то на хрена ти сюди йшла? Мусив її вигнати.

Щастя шукає по оголошенню в газеті

– А чого ж інші у Вас не втрималися? Певно, частенько вживаєте оковиту…

– Чесно скажу, випити люблю, але не кожен день. А як переберу, то мене головне не зачіпати, щоб я виспався добре.

– Люди в селі підколюють, що стільки разів підженювались…

– Я цим не переймаюсь. У нас тут є такі холостяки, що жодної не мали. То жартують, що їм не буде чого на старості згадати, а мені то точно буде, – сміється.

Раніше дядько Льонька їздив на заробітки в Росію, то звідти й дерево на хату привіз. Разом з батьком оселю звели. Поки мати жила, стежила за порядком, а зараз нікому його наводити. Зате які вазони стоять на підвіконні! Односельці, видно, й не знають, що Льонька захоплюється не лише жінками, а й квітами. Передплачує спеціальний журнал «Сільський вісник», по якому замовляє різноманітне насіння та саджанці. Поблизу хати прижилися декоративна туя, кущ барбарису та інші екзотичні рослини. Палахкотять яскравими барвами жоржини.

– А он там, – показує акуратно підв’язані пагінці, – посадив одинадцять сортів різного винограду.

Чоловік розповідає, що любить господарювати на городі та у квітнику, все у нього там доглянуто й до ладу. Ще б жінку хорошу…

– Я вірю, що по оголошенню можна знайти своє щастя. Зараз приїздить до мене жінка з Луцького району, 56 років має. Хороша, спокійна, ну, просто ідеальна. Вона мені підходить. Думаю, з нею добре заживемо.


Руслана ТАТАРИН, Рівненська область. Фото автора. (Газета “Вісник”).

Редактор

Редактор

головний редактор Радивилів.info

Можливо, Вам це сподобається...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.