Сусіднє з нами місто – Горохів

Радивилівський район у теперішньому вигляді, можна сказати, дописує останні сторінки своєї історії. Адже, як відомо, Пляшевська сільрада висловилася за входження до складу Демидівської об’єднаної територіальної громади. Однак принаймні поки що Горохівський район Волинської області сусідить з Радивилівським, межа пролягає біля сіл Митниця, Солонів, Пляшева, а біля Пляшевої проходить по річці Стир.

Горохів, Волинської областіВід міста Горохів з населенням понад 9 тисяч чоловік автомобільною дорогою до межі Радивилівського району (і Рівненщини) поблизу Берестечка – 35 км, а до Радивилова, якщо їхати через село Лешнів і місто Броди – 75 км.

Горохів належить до найдревніших поселень Волині – перша писемна згадка з 1450 року, тобто він старший за Радивилів більш як на сто літ.

Назву містечка виводять від слів «гори» і «ховатися», оскільки, на думку дослідників, перші поселенці ховалися тут, у долині, від чужинських набігів. Втім, це тільки в місцевому рельєфі тут видолинок, а насправді Горохів розташований на висоті 275 м над рівнем моря (найвище серед райцентрів та міст Волинської області). Залізнична станція Горохів – за 9 км від міста.

У першій половині XV століття поселення належало литовському князю Свидригайлу Ольгердовичу. А 1450 року грамотою короля Казимира IV Ягеллончика Горохів з навколишніми селами, за заслуги перед Свидригайлом, був відданий у власність шляхтичу Олізару Шиловичу, а в 1487 році пані Олізаровою відписаний родичам. Горохів переходить у власність князів Сангушевичів  (Сангушків-Коширських)..

Документи 1571 року вказують, що тоді Горохів називали містечком. 10 березня 1601 року Горохову було польським королем надано Магдебурзьке право.

Після Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького Горохівщина – під владою Польщі. У міському парку був збудований замок – музей для вельмож. Тут зберігалися відомі античні скульптури, єдині у тодішній Польщі.

Тривалий час Горохів залишався важливим осередком ярмаркової торгівлі. Вироби горохівських кушнірів, шевців і кравців користувалися попитом навіть далеко за межами Волині.

У 1795 році (внаслідок третього поділу Польщі) Горохів, як і Радивилів, увійшов до складу Російської імперії. З 1870 року Горохів позбавляється Магдебурзького права.

Через землі Горохівщини прокотилися хвилі Першої світової і Українсько-більшовицької війни. У травні 1919 року в Горохові був розташований штаб Володимир-Волинської групи Армії УНР. Після поразки Української Народної Республіки у війні Горохів належав до Польської держави від 1921 по 1939 рік.

Після приходу більшовицької влади, з 1939 по 1941 рік, багато сімей було відправлено на спецпоселення у віддалені райони СРСР, а активні горохівці опинилися в ГУЛАГу. Чимало молодих українських патріотів Горохова і навколишніх сіл були заарештовані, а потім страчені у Луцькій в’язниці відступаючими військами НКВС 23-24 червня 1941 р.

Чорні сторінки вписала в історію Горохівщини Друга світова війна. Фашисти знищили все єврейське населення міста. Десятки активістів українського націоналістичного опору були також страчені.

20 березня 1943 р. два відділи УПА під керівництвом Олексія Брися стрімко атакували місто Горохів. Бій тривав цілу ніч. Сили окупантів переважали в 6-7 разів. Наступного дня місцева поліція перейшла на бік повстанців. Це вирішило долю бою. Повстанці здобули 31 кулемет (17 з них без замків), 70 автомобілів, 420 гвинтівок, 20 пістолетів, більше 800 гранат, 20 тис. набоїв, 19 мотоциклів, 80 велосипедів, 90 коней, 50 возів, 15 друкарських машинок, велику кількість друкарського паперу, чистих бланків для посвідчень, багато бинтів, йоду, вати, обмундирування, взуття тощо. Повстанці втратили в бою 8 чоловік, окупанти — 47 чоловік і 100 було поранено.

У 1944 p. в боях за визволення Горохівського району брали участь 9-а авіаційна, 58-а, 181-а, 197-а, 218-а, 287-а, 300-а, 389-а і 121-а стрілецькі дивізії, 150-а танкова бригада Червоної армії.

Горбиста південно-західна частина міста чудово вписала в себе історико-меморіальний комплекс споруд: пагорб Слави з обеліском на честь загиблих воїнів, алею Героїв, мармурову стелу — Стіну пам’яті з викарбуваними на ній іменами 1784 героїв Другої світової війни. Також у місті є пам’ятний хрест борцям за Волю і Незалежність України. Напроти будинку райдержадміністрації стоїть пам’ятник Тарасу Шевченку.

Більш докладно про Горохів можна дізнатися в Горохівському районному народному історичному музеї. До десятої річниці Незалежності України у видавництві «Надстир’я» вийшов історико-краєзнавчий нарис Леоніда Чучмана «Горохів».

У місті діють православні церкви: Свято-Вознесенська, Різдва Христового та Святого Миколая. Є громади християн віри євангельської і свідків Єгови.

У Горохові надають послуги близько 80 торгових закладів різних форм власності, у тому числі супермаркет, є три ринки.

Промисловість представлена такими підприємствами, як: цукровий завод, «Апетит» (виробництво ковбасних виробів, свинини сушеної, солоної і копченої),  лісомисливське господарство (продукція лісозаготівель), «Вікторія Голд» (виробництво дитячих візків), «Люкс» (виробництво цегли), «Сонішка» (виробництво хліба та хлібобулочних виробів), «Злагода» (виробництво ковбасних виробів, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції), «Берест» (виробництво повидла) тощо.

В Горохові є два природо-заповідні об’єкти: парк – пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення (12 га, понад 80 видів дерев та кущів) та урочище «Соснина».

З Горохова родом полковник армії УНР, член Української Центральної Ради Михайло Кузьмич Павловський; сучасний художник-дизайнер, лауреат Ukrainian Art Week Ірина Миколаївна Жичук (Щуцька); відомі на Волині поети, художники, митці, історики, журналісти.

(За публікацією Вікіпедії).

Тарас Грушівський

Тарас Грушівський

кореспондент

Можливо, Вам це сподобається...

1 Response

  1. Квітень 7, 2016

    […] також «Пісні про Горохів», яка стала свого роду гімном міста Горохів. Степан Кривенький у перші роки незалежності України […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.