Світ мистецтва відомого волинського художника

У статті досліджено творчу спадщину художника Жупанюка В.Г. в фондових зібраннях Національного історико-меморіального заповідника «Поле Берестецької битви» (с.Пляшева).

Україна завжди була багатою на талановитих і обдарованих людей, які по-особливому сприймають і бачать цей світ і його красу. Серед них – поети і письменники, художники і митці. Приємно, що такі талановиті люди є і серед наших земляків. Сьогодні мова піде про Володимира Григоровича Жупанюка, відомого українського художника, майстерного графіка, аквареліста, живописця-пейзажиста, автора іконописних робіт, який живе і творить на Волині.

Володимир Григорович Жупанюк народився 8 березня 1947 р. в селі Вовковиї Млинівського району Рівненської області. У 1971 році закінчив Рівненське торгове училище, потім Київський державний торговельно-економічний університет, отримавши фах «товарознавець продовольчих товарів вищої кваліфікації». Кілька років пропрацював за фахом. Проте любов до мистецтва спонукала Володимира Григоровича відвідувати художні музеї та картинні галереї, виставки художників, збирати літературу з історії образотворчого мистецтва, спілкуватися з творчими людьми. Власне, це і змінило його життя. Маючи вже гарну освіту та перспективну роботу, Володимир Григорович вирішив усе змінити на користь мистецтва, ставши вільним художником.

У 1976 році він переїхав жити до Луцька. Тут влаштувався на роботу завідуючого складом до художньо-оформлювального комбінату, але вже через рік почав працювати художником і працював ним аж до 2003 року. Йому тоді було 30 років. Саме тоді він вперше в житті познайомився з аквареллю і вийшов з фарбами на природу, щоб зробити замальовки з натури. Захопився так, що сам почав самотужки опановувати основи образотворчої грамоти, вивчати історію мистецтва, робити перші самостійні кроки в царині живопису. Потім почав навчатися творчості під керівництвом відомих і талановитих художників – члена Спілки художників СРСР Григорія Чорнокнижного та художника-монументаліста Віктора Шингура, які також жили і займалися творчою роботою у Луцьку.

Відтоді творчість і мистецтво стали невід’ємною частиною життя художника, його духовною потребою. Він починає натхненно і вдумливо творити. Особливу насолоду приносить йому спілкування з природою. Митець створює ряд чудових пейзажів, на яких передає красу і багатоголосся різних куточків рідної Волині, краєвиди міста Луцька. Так основним жанром роботи В.Г. Жупанюка стає пейзаж. Він пише картини «Золотистий ранок» (1984), «Вид Старого міста при заході сонця» (1984), «Польова дорога» (1988), «Біля старого кар’єру. Місто Клевань» (1990), «Вид на Петропавлівський собор зі сторони ринкової площі» та інші. Твори пронизані любов’ю до рідних місць і щирим захопленням красою рідної землі. Пізніше з’являються картини «Береги Стиру весною» (2000), «Садиба баби Віри» (2003), «Стара груша» (2004), «Золотистий ранок. Вид на костел у Луцьку» (2005). У кожну з них вкладено краплину чутливої душі художника.

Проте Володимир Григорович є не тільки чудесним акварелістом і живописцем-пейзажистом. Він також створив велику серію цікавих іконописних робіт та творів на релігійну тематику. Художник не просто пише святі образи, а й разом з тим відображає на них історичні події рідного краю. Це серія іконописних робіт, багатофігурних композицій, які перегукуються з українськими іконами і які земляки та поціновувачі його творчості вважають іконами[1, 9]. Це картини «Волинська Богоматір – покровителька землі Волинської» (2001), «Покрова Пресвятої Богородиці – с. Пляшева» (2001), «Святий Миколай Чудотворець – покровитель Луцька», «Трійця», «Тайна вечеря», «Свята Волинь», «Різдво», «Спас і пошанування свят», «Святий Лука з житієм» (2007). Все це – майстерні роботи, де водночас присутні історичний, культурний і духовний виміри. Презентуючи свої роботи на виставках, Володимир Григорович розповідав про те, як зародилася ідея написання тієї чи іншої картини, що саме він хотів виразити у барвах і лініях, символах та історичних образах. Художник ділився спогадами про зустрічі з цікавими людьми, дослідження історичного матеріалу та легенд і переказів, що лягли в основу тих чи інших сюжетів, адже безпосередній роботі над картиною у Володимира Жупанюка передує кропітка праця – збір і вивчення інформації.

Наприклад, у картині автора «Христос Боремельський» (2007) представлено відомий іконографічний сюжет ікони «Христос Боремельський» та події, пов’язані з історією містечка Боремель.

У творчому доробку митця є також сюжетні композиції на історичну тематику: «Під містечком Берестечком» (2004), «Пані Габріеля, вибачте…»(2005), «Розстріл у Луцькій тюрмі», «Тарас Бульба з синами», «Дубно в історії» та ін. У цих творах автор не лише звертається до історії, зображуючи події минулого, – він привертає увагу громадськості до належного вшанування ратних подвигів наших пращурів, піднімає проблему збереження культурно-мистецької спадщини України [3].

Окрему увагу хотілося б акцентувати на картинах В.Г. Жупанюка, створених ним для експозиції до музею НІМЗ «Поле Берестецької битви»: «Покрова Пресвятої Богородиці – с. Пляшева» (2002) та «Під містечком Берестечком»(2004).

Свою роботу «Покрова Пресвятої Богородиці – с. Пляшева» автор описав так: “Козаки особливо шанували Матір Божу, вони вважали, що Матір Божа – їхня покровителька. Я думаю, що не тільки козаки, а весь український народ шанує цей образ. У битві під Берестечком воювали не тільки козаки й селяни, а всі інші верстви населення, які хотіли бачити Україну незалежною. У моїй картині відображений День пам’яті, тобто 9-та п’ятниця після Пасхи. В цей день поминають людей, які віддали життя за свободу.

В центрі картини – Георгіївська церква. Саме розп’яття винесене на перший план, тим я хочу показати страждання українського народу. А кругом розп’яття – великі патріоти українського народу: Т. Шевченко, І. Франко, Г. Сковорода, М. Коцюбинський, Л. Українка, по другу сторону Б. Хмельницького – М. Гоголь, а між ними стоїть митрополит Іосаф, який супроводжував Б. Хмельницького в боях і надихав козаків на боротьбу за свободу та загинув на цьому полі з хрестом у руках. Зліва біля розп’яття сидить І. Їжакевич. Адже він розписав Свято-Георгіївську церкву, багато зробив для козацького меморіалу пам’яті. Тут також прийшли віддати шану прості козаки. Справа один вклонився, а другий стоїть біля нього з бандурою. Позаду з двох сторін прийшли поклонитися прості люди, чоловіки та жінки в білих хусточках. Я їх бачу кожного року, коли приходять з навколишніх сіл та з самої Пляшевої. Відстоять службу, помоляться Богу, сядуть десь під горбочком, поснідають і йдуть по своїх селах додому. Ці добрі, щирі люди, натруджені, небагаті, не політики, все знаходять час прийти поклонитися, віддати шану загиблим. Я впевнений, що тут сплять вічним сном і жителі Пляшевої та всіх навколишніх сіл. Зліва біля Георгіївської церкви на дереві – лелече гніздо та лелеки. Лелеки – це оберіг спокою козацьких душ, затишок, присутність живого на цій святій землі. Зліва – Михайлівська церква, як свідок далеких подій. Справа – р. Пляшівка. На пагорбі козацькі хрести. Внизу зліва – кобзар оспівує подвиг козаків, присівши біля однієї з могил, справа – жінка (дівчина, кохана, сестра) оплакує людей, які віддали життя. Під розп’яттям – слова Т. Шевченка “Ой чого ти почорніло, зеленеє поле…”[2].

Хочеться, щоб кожний, хто прочитає ці слова, задумався. Внизу в траві, в польових квітах я намалював славних лицарів Берестецької битви, які загинули на полі бою. Вони наче сплять, заплющивши очі, накриті українським Державним прапором. Вони віддали своє життя за свободу і незалежність України, а ми і всі інші покоління повинні це пам’ятати і приходити до них на поклін – як до наших героїв”. Дана картина вражає відвідувачів музею своєю красою і змістом і сприймається ними, як справжня ікона.

Не залишає байдужим і справляє незабутнє враження і інша картина В.Г. Жупанюка – «Під містечком Берестечком» (2004), на якій художник глибоко та емоційно змалював героїчні епізоди та події Берестецької битви 1651р., подіям якої присвячена музейна експозиція.

На картині зображено шість окремих сюжетів – епізодів битви, кожен з яких має свою назву-підпис: «Безсмертний подвиг Івана Нечая», «Подвиг трьохсот на о. Гайок», «Загибель митрополита Іосаафа», «Полон Б. Хмельницького», «Іван Богун на чолі війська», «Вічна слава героям 1651 р.» Центральне місце на картині займає зображений на розп’ятті український козак, одягнений в простий полотняний селянський одяг, як символ страждань і мученицької смерті тисяч українських синів-героїв у битві під Берестечком. Дана картина, розповідаючи про події Берестецької битви 1651 року, прославляє героїзм і невмирущість українського народу. Її сюжет є особливо актуальним в наше тривожне сьогодення, коли українські воїни знову проливають кров і віддають життя за незалежність, мирне і спокійне життя рідного народу і рідної землі.

В.Г. Жупанюк – учасник ряду обласних, всеукраїнських, всесоюзних та міжнародних виставок. Починаючи з 1985 року, було організовано його персональні виставки на Волині: у с. Колодяжному (1985) та у музеях і навчальних закладах Луцька (1991, 1998, 2005, 2006), Ковеля (1993). Поряд із творчою роботою художник працював над оформленням експозицій Волинського краєзнавчого музею, музеїв у Лопатні, Іваничах, Любомлі, Рокинях. У 2007 році Володимир Григорович пішов на заслужений відпочинок. Проте і сьогодні він також ні на мить не призупиняє своєї творчої роботи. Його персональні виставки і сьогодні часто відбуваються на у Луцькому художньому музеї. У своїй творчості художник орієнтується на традиції класичного мистецтва, експериментуючи з виражальними засобами таких мистецьких течій, як імпресіонізм та пуантилізм (імпресіонізм, пуантилізм)[i]; у творах релігійної тематики використовує традиції візантійського іконопису та українського народного малярства. Для його творчої манери характерні емоційність, багатство колористичних ефектів.

Сьогодні митець вже має широке коло своїх шанувальників. Його полотна прикрашають приватні колекції та музейні експозиції в Україні та за кордоном. Краса рідної землі, чудові мальовничі краєвиди, неповторні і незабутні історичні місця надихають художника на невтомну творчу працю. Змальовані на полотнах його талановитою рукою, вони стали для нас символом безмежної синівської любові до отчого краю.

Список використаної літератури:

Дубук М. Картини Володимира Жупанюка люди називають іконами // Вісник. – 2004, 8 квітня, – 9 с.

Жупанюк В.Г. Авторський опис картини «Покрова Пресвятої Богородиці – с. Пляшева». Фонди НІМЗ «Поле Берестецької битви».

Слота Олена. 60 років від дня народження В.Г. Жупанюка (1947), українського художника. http://volart.com.ua

Зустріч з художником Володимиром Жупанюком // http://volyn-ikona.at.uа/2016-12-15-278

Покальчук Олег. Палітра добра // Молодий ленінець. 8 жовтня 1987 р. //http://volart.com.ua

Філатенко А. Подароване людям. Радянська Волинь , 14 листопада 1991 р. // http://volart.com.ua

Світлана Скруха, науковий співробітник Національного історико-меморіального заповідника «Поле Берестецької битви» (с.Пляшева Радивилівського району). (З пошти Радивилів.info).

 

[i] Імпресіонізм – (impression – враження), мистецька течія у живописі, літературі, музиці, котра виникла у 1860-х роках та остаточно сформувалась на поч. ХХ ст. у Франції.

 

 

Редактор

Редактор

головний редактор Радивилів.info

Можливо, Вам це сподобається...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.