Святі місця нашого краю

Від народження нашого Спасителя Ісуса Христа, як відомо, йде літочислення, часто вживаємо фрази “до Різдва Христового” та “після Різдва Христового” або “до нашої ери” та  “нашої ери”.

У Великодні дні дізнаймося більше про деякі духовні святині нашого краю, багато хто вже відвідав їх, і навіть неодноразово, а комусь ще належить прилучитися до їх пізнання. Нехай ця публікація стане ще одним приводом порозмірковувати над вічними цінностями християнства, хоча про них, як відомо, по-особливому думається не при комп’ютері, а в стінах храмів, у святих для християн місцях.

Свято-Георгіївський чоловічий монастир на Козацьких Могилах (с.Пляшева Радивилівського району)

Збудований на місці Берестецької битви 1651 року – битви українського війська козаків і селян під проводом Богдана Хмельницького і польського війська короля Яна ІІ Казимира. Перші ченці тут з’явились 1909 року, а 2 червня 1914 року, у дев’яту п’ятницю після Великодня, відбулося урочисте освячення комплексу Козацьких Могил із заснованим тут монастирем-скитом, яке звершив єпископ Кременецький Діонісій (Велединський).

Скит було приписано до Почаївської лаври. У 1958 році ченців із села Пляшева насильно вивезли. У колишній обителі були ферма, лікувальний заклад, зерносховище. А зберегти монастирський будинок допомогло відкриття тут у 1967 році музею «Козацькі могили». Нині це – Національний історико-меморіальний заповідник «Поле Берестецької битви». Пляшева, Радивилівського району Чернеча молитва над козацькими кістками відновилася у липні 2002 року з відродженням Свято-Георгіївської обителі. Відкриття монастиря благословив тодішній митрополит Рівненський і Острозький Даниїл (+2005).

Відтоді щороку, в сьому неділю після Великодня, тут відбувається одне з наймасовіших в Україні православних богослужінь у пам’ять про українських героїв, які полягли у битві під Берестечком та в інших битвах, відстоюючи долю України. Традиційно богослужіння очолює Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет.

Джерело святої праведної Анни (с.Онишківці Дубенського району)

Джерело святої праведної Анни біля села Онишківці, що розташоване в Дубенському районі при самій межі з Радивилівським, відвідують сотні і тисячі паломників – із великою вірою позбутися безпліддя та інших захворювань, адже відомі випадки зцілення завдяки щирій молитві та вірі у Бога.

Вода із тутешнього джерела – гідрологічної пам’ятки місцевого значення, має бактерицидні властивості, здатна зупинити кровотечу та втамувати біль, нормалізувати роботу кишківника, допомагає при хронічних захворюваннях шлунка і дванадцятипалої кишки. Онишківці, джерело святої Анни Про особливі можливості води в джерелі села Онишківці поширювалися перекази ще з XVI століття. 1991 року селяни розчистили засипані за вказівкою атеїстичної влади джерела. З часом спорудили кам’яну церкву святої праведної Анни, криницю.

З 2000 року тут діє жіночий скит Свято-Миколаївського жіночого монастиря (село Городок біля Рівного). Богослужіння в храмі біля джерела відбувається щоденно, а вода упродовж року зберігає приблизно однакову температуру, придатну для купелі навіть у холодну пору року.

Свято-Успенська Почаївська лавра

З давніх-давен монастир у Почаєві – одна з найшанованіших святинь, яку щорічно відвідують тисячі прочан. Почаївська лавра – найбільша православна святиня історичної Волині й друга, після Києво-Печерської, в Україні. Величний архiтектурний ансамбль має 16 храмів, дзвiницi, келiї. Відомі святині лаври – вiдбиток ступнi Божої Матерi, джерело з цiлющою водою, чудотворна iкона Матерi Божої, мощi Іова Почаївського і Амфілохія Почаївського.

Монастир існує з 1240-1241 рр., першими обителями були печери, а першою церквою стала дерев‘яна церковка Успіння (ХІІІ ст.). Саме тоді, за переказами, і явилася ченцям Богомати у вогненному стовпі над горою Почаївською, після чого на одній зі скель зберігається відбиток її стопи.

Будівництво мурованого монастиря почалося в XVI ст., коли власниця цих земель Ганна Гойська з Козинських передала ченцям великі пожертвування, також чудотворну ікону Богоматері. Монастир за свою історію витримав не одну ворожу облогу. В архітектурному ансамблі лаври виділяється Свято-Успенський собор 1771- 1783 р.р.

Починаючи з ХІХ ст., зазнали оновлення і реконструкції старі будівлі, були зведені надбрамний корпус, дзвіниця, друкарня, Свято-Троїцький собор (1910 –1913 р.р). Храми відомі своєю винятковою акустикою. Серед найдавніших ікон – датовані 1646 роком. На чудотворній іконі оклад золотий, зі справжніми діамантами та рубінами.

Будинок архієрея, розміщений на схилі пагорба, відомий і тим, що в 1846 р. тут зупинявся і працював Тарас Шевченко. Дзвіниця – третя за висотою дзвіниця в Україні (після Успенського собору Києво-Печерської лаври та Софії Київської). Висота її – 65 метрів.

Свято-Успенська Почаївська лавра – одне з величних в Україні місць прощі на Успіння Пресвятої Богородиці (28 серпня) і преподобного Іова (10 вересня).

Божа гора (село Великі Бережці Кременецького району)

Почаївська лавра сусідить із шанованою серед віруючих Божою горою, що біля села Великі Бережці Кременецького району на Тернопільщині. Божу гору у погожі дні можна бачити не тільки з лаврської дзвіниці, але і з висотних корпусів Радивилівського комбінату хлібопродуктів, добре видно її і з території Підзамівської сільської ради (до речі, як і Почаївську лавру).

Про інтерес до Божої гори свідчить число паломників, а ще те, що золоте зображення її столоподібної вершини вмістили на сучасному гербі села Великі Бережці. Божа гора, Кременеччина Як вважають історики, ця гора була місцем подвижництва монахів ще з давніх часів. Існують перекази, що в часи монголо-татарської навали на горі явилася Матір Божа, і це бачили люди. На місці, де вона стояла, буцімто й забило джерело з цілющою водою.

На одній із двох вершин Божої гори можна побачити скелі та печери в них, де з давній часів жили монахи. В одній з них нині каплиця Святої Трійці. Ретельно доглядається місце явлення Богоматері. На другій вершині гори, вкритій деревами, є не так давно збудована невеличка церква, під якою — ще одна печера, де паломники беруть цілющу глину.

Назву Божої гори трактують по-різному: від імені князя антів Божа, про якого залишив запис готський історик Йордан; від назви слов’янського племені бужан; від дива з’яви Діви Марії.

Свято-Троїцький собор у Берестечку

Історична пам’ятка місцевого значення у місті Берестечко, Горохівського району, поряд із полями Берестецької битви 1651 року. Один з найбільших храмів на Волині і в нашому краї. Православні християни збудували храм у пам’ять про козаків і селян-повстанців, які полягли в Берестецькій битві. Власне кажучи, храм ще й досі остаточно не вивершений.

Берестечко, соборЩе в 1910 р. архієпископ Антоній (Храповицький) освятив місце, на якому розпочалося будівництво. Але в 1914 році розпочалася війна, ворожі війська розібрали колони і пілони собору, його східну стіну пошкодив снаряд. У 1927 р. вдалося освятити Підземний храм (під склепінням головної церкви). У 1932 р. Троїцький собор увінчали хрестом. У 30-і роки польська влада запропонувала українській громаді перекрити дахом недобудовані стіни собору. Тому незавершений собор був перекритий куполом на рівні зведених на той час стін.

За проектом архітекторів він мав, між тим, складатися з трьох частин — Підземного храму, Основного та Верхнього.

За радянських часів приміщення використовувалося як склад. Лише в 1991 році, із проголошенням незалежності України, у соборі поновились богослужіння. Було виділено державні кошти на його реконструкцію. У соборі регулярно відбуваються Богослужіння.

Найстаріший храм міста Дубно

Колишній костел монастиря бернардинців – найстаріший храм міста Дубно. Монастир заснував 1614 року Я.Острозький. Храмовий комплекс зведено в стилі раннього бароко в 1630 р. Входив разом із Луцькими воротами у систему міських укріплень.

Дубно, храм МиколаївськийПісля третього поділу Польщі храм передали православним, частково перебудували. У радянські часи приміщення використовувалося як виробниче. Зараз тут діє православний Миколаївський собор, частково храм реставровано.

Для Радивилів.info – з використанням матеріалів Інтернету.

 

Тарас Грушівський

кореспондент

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.