Тарас Городецький: високі поривання душі не знають тліну

 

У львівському видавництві «Свічадо» п’ять років тому побачила світ гарно проілюстрована книга «Світ у писанках Тараса Городецького», присвячена творчості яскравого художника, етнографа, на жаль, уже покійного. А в 2014-му йому могло б сповнитися лише 50 років. З нагоди ювілею від народження – ці мої нотатки.

Я познайомився з ним у 1993 році, прийшовши на роботу в столярний цех фірми «Гермес» у шахтарському містечку Червонограді, де він уже працював. Тарас виявився цікавим співрозмовником, надійним товаришем. Якось, побувавши в гостях у нього, я побачив його колекцію писанок і не міг не подивуватися майстерності їх розпису. Важливо, що Тарас Городецький не лише цікавився творчим надбанням краян, але й сам багато часу віддавав писанкарству, досягнувши в цьому особливому мистецтві надзвичайно високого рівня. Його пошуки чогось нового у методах їх написання, нових технологій ви­готовлення на основі традиційних дали свій результат. Так, з допо­могою впровадженого ним електричного писачка він міг розмалювати дві – чо­тири писанки за день.

Тарас народився 28 серпня 1964 р. в Черво­нограді в патріотичній ро­дині – батько був провід­ником Української повстанської армії, отримав 25 років радянських конц­таборів Казахстану та Воркути.

Але це не шкодило в творчому утвердженні хлопця: середню школу він закінчив із золотою медаллю. А вищу освіту за фахом інженера-будівельника здобув у тій же «Львівській політехніці», що й я.

Писанкарством зацікавився наприкінці 1960-х. Узявся освоювати нелегке мистецтво, а що наполег­ливості і посидючості йому ніколи не бракувало, осягнув це візерункотворення настільки, що став одним з найавторитетніших, найшановніших майстрів-писанкарів не лише в Україні, а й у цілому світі. Його роботи (дві – три тисячі!) зна­ють у США, Канаді, Німеччині, Чехії, Польщі, Росії…

Музейні працівники і приватні колекціонери вважали за честь мати у своїх зібраннях колоритні, сво­єрідні роботи Тараса Городецького. Мотиви його творів: давні народні символи в їх гармонійному поєд­нанні, напізабута трипільська сим­воліка, сокальські і космацькі традиції…

Тарас Городецький у кожну писанку вкладав часточку душі, тому вона не полишала байдужим нікого. Впадають у вічі композиційна вишуканість, роз­маїтий рисунок і неперевершена колористика, виняткова вправність виконання, роботи Городецького, на думку спеціалістів, неможливо сплутати з іншими, ці мініатюрні художні шедеври вирізняються з-поміж усіх інших.

Тарас Городецький був учас­ником перших двох Міжнародних з’їздів писанкарів, членом журі Міжнародного конкурсу дитячої писанки (Івано-Франківськ, 1996 р.).

А ще нас із Тарасом здружили мандрівки в Карпати, проходження гірських річок на байдарках. Коли він пліч-о-пліч з нами здійснював сходження на карпатські крутосхили, випромінюючи життєву енергію і силу, ніщо не віщувало наближення біди.

На жаль, хвороба вже відлічувала останні роки життя митця. 26 вересня 2006 року видатного художника-писанкаря не стало, однак книга «Світ у писанках Тараса Городецького» засвідчила, що високі поривання душі не знають тліну, мистецьким шедеврам судилося довге життя. Ці витвори мистецтва стоять в одному ряду з творчим доробком таких відомих українських писанкарів, як Оксана Білоус, Юлія Бурко-Романишин, Світлана Дейсун, Тетяна Зацеркляна, Софія Зєлик, Іван Снігур, Інна Форостюк, Олександр Чорний…


Костянтин ЛУКІНОВ, м.Радивилів. (З пошти Радивилів.info).

На фото: Тарас Городецький – посередині, автор нотаток Костянтин Лукінов – другий зліва.

Тарас Городецький з друзями

Тарас Городецький: високі поривання душі не знають тліну

Редактор

головний редактор Радивилів.info

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.