Тридцять років тому відкрили меморіал Слави в Радивилові (Червоноармійську)

газета, Радивилів, 1985Минає 30 років з часу перехоронення останків героїв Другої світової війни кавалериста Опанаса Волковенка, льотчиків Андрія Демьохіна, Миколи Маркелова і артилериста Павла Стрижака з міського скверу Радивилова (тоді Червоноармійська) на меморіал Слави за містом, споруджений поряд із братським кладовищем полеглих воїнів-визволителів різних національностей.

Це місце було вибране районною владою неспроста, адже сюди, до тодішнього старого іудейського кладовища, ще в повоєнне десятиліття були звезені останки воїнів-червоноармійців, чиї могили залишалися на місцях колишніх боїв, на полях і узліссях. Існувала моральна потреба достойним чином ушанувати пам’ять полеглих. Бої між Червоноармійськом і Бродами, як відомо, точилися майже чотири місяці, тож і число похованих на братському кладовищі сягає 2 тисяч.

Основу меморіалу Слави склав насипний курган, у який, за переказами, з мовчазної згоди комуністичних владарів, на жаль, потрапило й чимало надмогильних плит із єврейських могил. Натомість на іудейському кладовищі посадили дерева.

Стелу і пілон спроектував районний архітектор Петро Надорожняк, звичайно, з урахуванням пропозицій районних керівників. У 1985 році він мені розповідав: для того, щоб сформувати курган висотою в два з половиною метри, довелося привезти близько трьох тисяч кубометрів землі. Непросто було встановити і облицювати 13-метровий пілон, увінчаний зіркою.

У середу, 24 квітня 1985 року, від­булася церемонія перехоронення останків героїв. Репортаж у районну газету «Прапор перемоги» писав я, фотографував Василь Грицайчук.

У залі спортшколи (колишнє приміщення костелу, нині православна церква) на постаменті встановили чотири труни, обшиті червоним полотном. Змінювалася почесна варта воїнів Бродівського гарнізону, але в той час про наявність у Бродах військових частин писати було заборонено (державна таємниця!), тож у газеті згадали про воїнів Львівського гарнізону.

Звучали сумовиті мелодії. Біля по­стаменту пройшли сотні людей з райцентру. Почесну варту несли керівники.

О шістнадцятій годині до­мовини з останками героїв винесли з приміщення і встановили на автомаши­ни. Траурна ко­лона вирушила до мемо­ріалу Слави. Попереду несли портрети героїв. Обабіч автомашин крокували солдати.

Біля меморіалу Слави, до якого тепер щороку в дні пам’ятних дат Другої світової війни приходять радивилівці, тоді, 30 років тому, вперше від­бувся траурний мітинг.

Вступним словом його від­крив голова райвиконкому Б.Г.Ворожбит. Виступили районний військовий комісар майор М.3.Бабак, керуючий від­ділком козинського колгоспу, Герой Соціаліс­тичної Праці А.Т.Іващук, колишній авіамеханік літа­ка Героя Радянського Сою­зу М.Д.Маркелова вете­ран вій­ни Д.Т.Помазан, робітники меблевої фабрики та фурні­турного заводу А.В.Додь і А.С.Папірник.

Відбулася церемонія захоронення останків. Прозвучали автоматні салюти. До могил поклали вінки та зелені гірлянди. У Червоноармійськ тоді приїхали дружина А.В.Демьохіна – Ніна Ле­онідівна і його дочка Ната­лія Андріївна, брат П.Г.Стрижака – Петро Григо­рович і його сестри Євдокія Григорівна та Марія Григо­рівна, колишня однополчанка А.В.Демьохіна — Се­рафима Іллівна Федорова, інші гості.

Так минув важливий для Радивилова день 24 квітня 1985 року. Пропонуємо вашій увазі фото сторінки газети «Прапор перемоги за 27 квітня з тогочасним фоторепортажем.

А з нагоди 40-річчя Перемоги, 9 Травня, на центральну площу міста зібралися городяни, серед них чимало колишніх фронтовиків. Районна газета (той матеріал теж готував я) представила кількох ветеранів, навівши факти біографій Петра Миколайовича Александрова, Миколи Григоровича Афанасьєва, Миколи Гурійовича Павлова, Олени Костянтинівни Руденко, Олександра Павловича Тихончука, Кирила Михайловича Хожила, Євгена Григоровича Холевицького.

Фото з газети за 1985 рікКолона маніфестантів з центральної площі міста пройшла до меморіалу Слави. На мітингу там виступили керівник району М.С.Похільченко, районний військовий комісар М.З.Бабак, голова ради ветеранів колишньої 172-ї стрілецької дивізії І.В.Насвіт, учень СШ №1 Леонід Козіброда. На святкування 40-річчя Перемоги в Червоноармійськ приїхали чимало учасників визволення району, а також родичі тих, хто загинули в районі Червоноармійська і поховані на братському кладовищі. Було запалено вогонь Пам’яті.

З нагоди ювілею звання почесних жителів міста присвоїли Іліодору Васильовичу Насвіту, Георгію Борисовичу Рапопорту, Віктору Михайловичу Сергієнку, Володимиру Петровичу Таланову.

Ось такі важливі в історії Радивилова факти допомогла з нагоди 70-річчя Перемоги над нацизмом відтворити підшивка районної газети «Прапор перемоги» за 1985 рік, за що Радивилів.info висловлює подяку її нинішньому редактору Василю Семеренку.

Володимир Ящук, член Національної спілки журналістів України.

 

Володимир Ящук

член Національної спілки журналістів України

You may also like...

3 Responses

  1. Травень 4, 2015

    […] А зараз ми – біля пам’ятного знака, присвяченого героям-воякам ОУН-УПА. Він споруджений у 1992 році, на честь 50-річчя утворення УПА. На цьому місці після війни було закладено сквер Героїв. Тут було поховано Героїв Радянського Союзу – артилериста капітана П.Г.Стрижака, льотчиків лейтенанта А.В.Демьохіна, старшого лейтенанта М.Д.Маркелова, кіннотника старшого лейтенанта О.І.Волковенка. Посередині скверу стояв гранітний обеліск, увінчаний бронзовою зіркою. У 1985 році на території заміського військового кладовища було споруджено меморіал Слави, туди й перенесено прах героїв, про що нагадала й публікація в Радивилів.info. […]

  2. Травень 10, 2015

    […] […]

  3. Травень 23, 2015

    […] […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.