Церкві Різдва Богородиці в Радивилові – 25 років

Церкві Різдва Богородиці (Православної Церкви України) в Радивилові – 25 років. Вона привертає увагу всіх, хто проїздять залізничними потягами через станцію Радивилів. Її було змуровано й в основному вивершено на початку 1990-х усього за чотири роки (на розі вулиць Садової і 24 Серпня). У цьому заслуга як самих парафіян, так і їхніх численних помічників – місцевих керівників і працівників державних органів, промислових і сільськогосподарських підприємств, комерційних структур, меценатів із сусідніх районів і областей, українських громад у Франції і США.

Понад тридцять років років тому, в травні 1990 року, Рада в справах релігії при Раді Міністрів УРСР прийняла рішення про реєстрацію парафій УАПЦ, а 7 червня 1990 року – зареєстровано її Статут (УАПЦ – Українська Автокефальна Православна Церква, а саме слово «автокефалія» у перекладі із грецької означає «сам собі голова»). Таким чином УАПЦ  відділила себе від Московської церкви і розпочала своє офіційне функціонування із своїм Патріархом Мстиславом, інтронізація якого відбулася 18 листопада 1990 року в Софіївському Соборі міста Києва.

Серед перших парафій Радивилівського району, які перейшли до УАПЦ  від РПЦ, були парафії Свято-Димитрієвської церкви с.Ситного, Свято-Троїцької церкви с.Крупця, Свято-Покровської церкви с.Козина, Свято-Соборо-Богородичної церкви с.Опарипсів…

У Радивилові  в той час була утворена громада Свято-Покровської церкви (УАПЦ), яка згідно з «Довідкою №98, від 20.05.1991р., виданою Уповноваженим Ради у справах релігії при Раді Міністрів УРСР по Рівненській області» розпочала своє офіційне функціонування.

Першими членами цієї громади були: Тетяна Куделко, Володимир Лащев, Петро Воронов, Георгій Боровий, Галина Бельмас, Дмитро Кіт…

Одними з перших, хто виявили тверду волю і бажання відродити рідну Церкву, були: Микола Поліщук, Андрій Зварич, Тетяна Куделко, Георгій Камінський, Марія Мельничук (перший регент хору), Георгій Боровий, Петро Воронко, Володимир Приступа, Дмитро Кіт, Віталій Федчук, Микола Трачук, Олександр Квікаль, Володимир Лащев, Галина Бельмас, Василь Варфалюк, Володимир Данилюк, Володимир Ліщина та інші. Списки прихильників Свято-Покровської церкви (УАПЦ) зростали…

Тимчасовим приміщенням під храм служила старенька хатина при вулиці Почаївська, поблизу каплиці Святої Рівноапостольної Марії Магдалини. З середини хати були вилучені деякі стіни, щоб створити хоча б невеличку залу. Наново перекрили дах. Із фанерних листів, на яких кріпилися ікони, було змонтовано іконостас. Правлячим архієреєм були освячені Престол та Жертівник, приміщення та все те, що необхідне для повноцінного Богослужіння.

Не маючи постійного священника, парафіяни змушені були привозити священнослужителів із сусідніх парафій УАПЦ, які почергово відправляли служби Божі. Архієпископ Рівненський і Острізький на підтримку посилав священників із Рівного  допомагати відправляти служби Божі та опікуватись духовними справами тутешніх парафіян. Усім зрозуміло було, що парафія утверджується і їй явно необхідно мати постійного священника.

І склалося так, що після закінчення духовної науки в Києві, а пізніше у Львівській духовній семінарії 23-річний нововисвячений священник отець Тарас Сухожак був направлений у Радивилів для проходження священичої практики та набуття службово-духовних навиків, як тимчасовий підмінний священник. За свідченням отця Тараса, у нього тоді й думки не було, що саме йому буде суджено Богом очолити цю парафію і разом із громадою будувати в Радивилові храм Різдва Святої Богородиці.

У серпні 1992 року священнослужителі Радивилівського благочиння, парафіяни, гості взяли участь у церемонії освячення «наріжного каменя» для закладення фундаменту і побудови на ньому нового храму.

Зважаючи на те, що Свято-Покровських церков у районі багато, місцевою громадою було вирішено назвати новопобудований храм на честь Святого Різдва Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Вседіви Марії.

У  червні 1992 року на об’єднавчому Соборі в Києві була утворена із УАПЦ – Українська Православна Церква – Київського Патріархату із главою Мстиславом. Після його смерті Патріархом Київським і всієї Руси-України став Володимир (Романюк), а в жовтні 1995 року (після смерті Патріарха Володимира) предстоятелем УПЦ КП був обраний митрополит Філарет, який у 1996 році, будучи із своєю Патріаршою місією на Рівненщині, 29 вересня освятив у Радивилові новозбудований храм УПЦ КП – Святого Різдва Пресвятої Богородиці.

У Богослужінні брали участь керівники єпархій: Рівненської і Острізької – Серафим, Житомирської і Овруцької – Ізяслав, Тернопільської і Кременецької – Іов, священники місцевих парафій. У святі взяли участь народні депутати України генерал-лейтенант Олександр Ігнатенко, Василь Червоній, Микола Поровський, керівники району і міста.

Деякі факти з історії громади:

1991 рік – започаткування громади;

1992 рік – освячення місця під забудову храму і спорудження його фундаменту;

1993 рік – побудова основи («коробки») храму, в основному із цегли ще царських часів, із колишнього приміщення суду, яке було на території забудови храму;

1994 рік – зведення куполів і їх покриття оцинкованою бляхою та встановлення хрестів над ними;

1995 рік – виконання штукатурних робіт;

1996 рік – встановлення іконостасу та відкриття і освячення храму.

1997 рік – проведення інтер’єрних іконописних робіт та встановлення системи газового опалення;

2005 рік – завершення будівництва церковно-парафіяльного будинку для проживання священника і його родини;

2012 рік – повторне оновлення іконописних робіт храму;

2015 рік – освячено новоспоруджений духовно-просвітницький центр на території храму.

2015 – Архієпископ Рівненський і Острозький Іларіон після Богослужіння в Радивилові відзначив благочинців, які активно допомагають цій церкві. Зокрема, від імені Патріарха Київського і всієї Руси-України він нагородив Володимира Олександровича Варфалюка орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого І ступеня – за заслуги у відродженні духовності, утвердженні Помісної Української Православної церкви. За останніх півтора десятиліття Володимир Олександрович відзначений не тільки орденами Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ і ІІ ступенів, але й орденом Святого Юрія Переможця та орденом Христа Спасителя (УПЦ КП).

6 січня 2019 року в Стамбулі Вселенський патріарх Варфоломій вручив Томос про автокефалію предстоятелеві Православної Церкви України митрополитові Київському і всієї України Епіфанію. Копія Томосу нині вже є майже в кожному храмі ПЦУ.

Підготував Володимир Ящук.

Редактор

головний редактор Радивилів.info

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.