У камені увічнено

19bereznja002Ця розповідь – про пам’ятники в Радивилові, які нагадують про Другу світову війну. Публікацію присвячуємо 70-річчю Перемоги над нацизмом.

Ось перед нами на вулиці Олександра Невського один з перших споруджених у місті пам’ятників, присвячених бійцям-визволителям. Скульптура – два воїни в атаці: один з автоматом, другий замахнувся гранатою. Досить цікава історія спорудження цього монумента. І почалася вона ще в… 1941 році.

30 червня 1941 року, як відомо, українські націоналісти у Львові проголосили Акт відновлення Української державності. Наші краяни сподівалися, що німці допоможуть відновити Українську державу. Радивилівці вирішили побудувати біля церкви О.Невського пам’ятник Б.Хмельницькому. Як згадувала учасниця закладення фундаменту Валентина Оксентівна Горшковська, 1925 р.н., за декілька місяців основа монумента була готова.

Але фашисти почали перетворювати Україну в німецьку колонію, керівників ОУН було ув’язнено, багато активних діячів знищено. Інші пішли в підпілля. Почалась національно-визвольна боротьба проти окупантів, і фашисти заборонили споруджувати в Радивилові пам’ятник.

Лише в 1953 році під керівництвом місцевих майстрів Гулійчуків, Валентина Івановича та Костянтина Валентиновича, постамент було споруджено. Скульптуру виготовили у Львівській художній майстерні. Загальна висота пам’ятника – 5,7 метра. Його урочисто відкрили 9 травня 1953 року – на честь 8-ї річниці Перемоги.

А зараз ми – біля пам’ятного знака, присвяченого героям-воякам ОУН-УПА. Він споруджений у 1992 році, на честь 50-річчя утворення УПА. На цьому місці після війни було закладено сквер Героїв. Тут було поховано Героїв Радянського Союзу – артилериста капітана П.Г.Стрижака, льотчиків лейтенанта А.В.Демьохіна, старшого лейтенанта М.Д.Маркелова, кіннотника старшого лейтенанта О.І.Волковенка. Посередині скверу стояв гранітний обеліск, увінчаний бронзовою зіркою. У 1985 році на території заміського військового кладовища було споруджено меморіал Слави, туди й перенесено прах героїв, про що нагадала й публікація в Радивилів.info.

Після проголошення незалежності України мешканці міста вирішили увіковічнити пам’ять героїв УПА. Більше того, саме навпроти скверу знаходиться колишнє приміщення райвідділу міліції, де в 40-і – 50-і роки минулого століття був райвідділ НКВС (потім МДБ). Тут енкаведисти допитували, катували патріотів, виставляли на вулицю тіла вбитих вояків. Щороку 14 жовтня, в день св.Покрови, на честь чергової річниці утворення УПА тут відбуваються мітинги. Жителі міста приходять віддати шану загиблим і живим героям України.

У міському парку імені Т.Г.Шевченка на початку центральної алеї стоїть пам’ятник воїну-визволителю. Скульптуру було виготовлено у Львівській художній майстерні. Вона зображує радянського солдата, який тримає за руку врятовану ним дівчинку. Пам’ятник було споруджено в 60-і роки ХХ століття.

В одному з куточків дитячого оздоровчого комплексу «Веселка» за містом є пам’ятний знак, присвячений воїнам 13-ї армії генерала М.П.Пухова, що визволяли наше місто від фашистських загарбників у березні 1944 року. Тоді там, на узліссі, проходила лінія передової, рвалися бомби, снаряди, міни. Наші воїни йшли в атаку на ворога, земля ця густо скроплена кров’ю визволителів.

Нашу віртуальну екскурсію ми завершуємо на братському військовому кладовищі, яке було сформоване в другій половині 50-х років минулого століття внаслідок перенесення останків полеглих воїнів з могил у полях. Тут поховані воїни, які загинули під час боїв за визволення міста та району від фашистських загарбників у березні 1944 року та під час фронтового протистояння у квітні – липні того ж року. У 1985 році, як уже сказано, поряд з кладовищем було відкрито меморіал Слави, де тепер покояться останки Героїв Радянського Союзу.

На кладовищі знаходиться і могила воїнів-розвідників Михайла Пилиповича Станіславчука, Рудого, Романишина та стрільця-радиста Володимира Гаркушина. Ці бійці були поховані на хуторі Суходоли недалеко від приміського села Лев’ятин. Їхні могили та прізвища були встановлені завдяки пошукам місцевого жителя Федора Йосиповича Пукаса, колишньої вчительки Алли Павлівни Станкевич та членів шкільного клубу «Пошук» під керівництвом вчительки Катерини Миколаївни Арламовської.

Перепоховання останків героїв відбулося 7 травня 1988 року за участю воїнів Львівського гарнізону та багатьох жителів міста. До речі, члени клубу розшукали багатьох земляків, які загинули на фронтах війни. Прізвища сорока семи колишніх жителів Радивилова – на пам’ятній плиті біля меморіалу Слави, яку було відкрито 9 травня 1990 року.

 За активну участь у героїко-патріотичній пошуковій роботі міській школі №1 у 1990 році було вручено значок «Подвигам героїв будь гідний» комітету ветеранів війни, а також відповідне посвідчення за підписом голови комітету, Героя Радянського Союзу О.П.Силантьєва.

Дорогі земляки, діти! Не забувайте цих священних місць, приходьте часто сюди з квітами. Пам’ятайте про тих, хто наближав Перемогу над нацизмом. Приходьте й до могил тих, хто віддали своє молоде життя за незалежність України в наші дні, захищаючи її від російської агресії та підтримуваних Москвою терористів.

Юрій Арламовський, вчитель-пенсіонер, м.Радивилів. (За публікацією сайту «Юрій Арламовський. Сторінки історії»).

Редактор

головний редактор Радивилів.info

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.