У книгах письменників – про Радивилів і наш край

В історії Радивилівщини найчастіше об’єктом уваги ставала Берестецька битва 1651 року біля сіл Пляшева і Острів, на берегах Пляшівки і Стиру. Насамперед згадаємо вірш Тараса Шевченка «Ой чого ти почорніло, зеленеє поле?..» Цій же події присвятила свій роман у віршах «Берестечко» Ліна Костенко. Досить докладно про битву і причини поразки в ній вустами Богдана Хмельницького розповідається в романі «Я, Богдан» Павла Загребельного. Виразно звучить мотив Берестечка в романі «Чого не гоїть огонь» Уласа Самчука. У книгах публіцистики «На білому коні» і «На коні вороному» він згадує про свої приїзди в село Батьків біля Радивилова, в Радивилів.

Часто до часів Хмельничини і теми Берестечка зверталися рівненські поети. Наприклад, Василь Басараба (1948 – 2021) написав цілу поему «Калинова кров», яку випустив окремою книжкою 2001 року. Про козацьку звитягу в Берестецькій битві писали вірші письменники Євген Шморгун, Степан Бабій, Микола Тимчак, Ростислав Солоневський, Микола Пшеничний, Євген Цимбалюк, Анатолій Криловець, Любов Пшенична, Микола Береза, Надія Ярмолюк, Іван Пащук, Василь Лящук, Борис Боровець та інші.

Зверталися літератори і до інших періодів в історії Радивилівщини. Євген Гудима (1941 – 2018), автор двотомника творів «Довга дорога до себе» (2017 – 2018), поетично осмислив час виникнення Радивилова і роль у цьому князя Миколи Радзивілла. У селі Теслугів мав замок і був похований 1589 року поет ХYІ століття Іван Журавницький, отож йому присвятив свою повість-есе 1990 року «Не бійся смерті» Григорій Нудьга. А Оксана Забужко 1993 року написала об’ємне оповідання «Жоравницькі» – справа в тому, що це прізвище (автора першого сатиричного вірша в українській літературі) записували свого часу по-різному – і як Журавницькі, і як Жоравницькі. На Радивилівщині народилися і черпали тут натхнення поети Григорій Чубай, Анатолій Копцюх, Ангеліна Оборіна, творить Світлана Скруха.

Часи Першої світової війни на Радивилівщині описували в своїх творах Ісаак Бабель («Кінармія»), Сергій Сергєєв-Ценський («Гаряче літо»). Є згадки про Радивилів у єврейських літераторів Йозефа Рота, Шолом-Алейхема, уродженця Радивилова Аміра Гілбоа.

Радивилів («Радзивилов») згадували у своїх творах і записах Оноре де Бальзак, Леся Українка, Іван Франко, Модест Левицький, Петро Козланюк, Федір Глинка, Лев Толстой, Козьма Прутков, Микола Гоголь (на радивилівських фактах із побуту митниці написано кілька сторінок біографії літературного героя Чичикова), Микола Лєсков, Нобелівський лауреат Михайло Шолохов (свого літературного героя Григорія Мелехова в романі “Тихий Дон” він послав служити до кордону в «Радзивилово»), Володимир Броневський, Данило Мордовець (роман «Вельможна панна»), Тетяна Блищик та інші імениті і маловідомі письменники.

Радивилівські мотиви можна знайти і в книгах літераторів, які нині живуть у Радивилові чи на Радивилівщині: це – Галина Гнатюк (членкиня Національної спілки письменників України), Володимир Ящук (член Національної спілки журналістів України), Василь Ярмусь, Раїса Хомяк, Любов Братащук, Наталія Кухарук, Олег Слонецький, краєзнавці Надія Мельник, Георгій Лотоцький та інші.

 

Редактор

головний редактор Радивилів.info

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.