Унікальний документ: цар Микола І побоявся пускати в Радзивилів мандрівників

Усе нові знахідки давніх документів, де йдеться про Радивилів (Радзивилів, рос. – Радзивилов), проливають нове світло на забуті сторінки історії містечка. Хто б міг подумати, що його проблемами переймався навіть особисто імператор Російської імперії, і не в період після 1795 року, коли велося облаштування кордону і організовувалися нові прикордонні та митні підрозділи, а значно пізніше. В Інтернеті з’явилося оцифроване «Полное собрание законов Российской империи». Так от, у 12 томі є документ під №10780, який стосується Радзивилова 1837 року (будемо використовувати офіційну на той час назву містечка). Унікальний документ!

Виявляється, близькі територіально Радзивилів і Броди, які опинилися в різних імперіях (Росії і Австрії), міждержавний кордон розділив настільки ґрунтовно, що будь-які взаємні візити городян стали неможливими. Мало того, навіть високим австрійським чиновникам, аби тільки із звичайного інтересу на годинку-другу з місця служби в Бродах потрапити у закордонний Радзивилів, довелося стукатися у настільки високі інстанції, що справа дійшла до самого царя Миколи ІІ. У зверненнях містилося клопотання всього лиш про австрійських високопосадовців і знатних мандрівників. Для вирішення проблеми потрібен був дозвіл приїздити з Бродів у Радзивилів і того ж дня повертатися назад, використовуючи тимчасовий документ – паспорт, виданий російським консулом у Бродах.

До обговорення ситуації підключилися Міністерство закордонних справ і Міністерство внутрішніх справ, Волинський цивільний губернатор, чиновництво високого класу. Дуже вже боялися під приводом офіційного дозволу не допустити проникнення через кордон «підозрілих людей». Ще свіжими були в пам’яті події 1830 – 1831 років, коли Польське повстання підтримали і всі вихованці Кременецького ліцею, коли затяжні бої перекинулися на всю Волинь, зокрема, збройне протистояння відбулося і біля річки Стир у районі Берестечка. Після цього Кременецький ліцей імперською владою було закрито.

Разом з тим не може не дивувати наполегливість австрійських високопосадовців та впливових мандрівників: а що ж так невідпорно хотіли побачити вони в Радзивилові? Залізниці тут ще не було, в 1837-му щойно відкрили першу в Росії залізницю Петербург – Царське Село.

Французький романіст Бальзак, який побував у містечку Радзивилові через десять років, у 1847-му, не міг не висловити в щоденникових записах свого повного розчарування: «Радзивилів – то лише купа дерев’яних халуп, які досі тримаються на ногах винятково завдяки спеціальній ласці провидіння щодо Росії. Жодного метра бруку, всі вулиці з утоптаної землі». Це дуже контрастувало з тим, який вигляд мали Броди. То що ж у Радзивилові австрійські високопосадовці хотіли подивитися? Хіба що той убогий уклад життя, який, прийшовши в цей волинський край, продовжувала підтримувати російська адміністрація. Хотіли подивитися, може, для того, щоб потім порозповідати в усіх куточках Австрії, що бачили на власні очі і як не можна жити в цивілізованій країні.

Ознайомившись із поданими йому документами, цар власноручно написав: «Одних высших чиновников, но не путешественников».

Пропоную читачам ознайомитися з оригіналами документів – вони переписані мною сучасною літературною російською мовою; дотримано особливостей оригіналу тільки в написанні слів з великих літер та в розділових знаках. Слід зазначити, що один раз містечко назване «Радзивилово», в усіх інших випадках – «Радзивиловъ».


Володимир Ящук.

Радзивилов, Радивилів, 1837

Документ 1837 року про Радзивилів.

1837 г.
 Записка

Консул наш в Бродах довел до сведения Министерства Иностранных Дел, что бывшие там некоторые высшие Австрийские чиновники, желая видеть пограничное местечко наше Радзивилов, просили его о выдаче им паспортов на проезд в оное и обратно на несколько часов, и что просьбы сии со стороны его немедленно были исполнены; но помянутые чиновники не могли удовлетворить своему любопытству, ибо Радзивиловская таможня отозвалась, что по паспортам Консульства, на основании существующих у них правил, делается пропуск только в Россию, для обратного же выезда из Радзивилова, хотя бы то было по самом коротком там пребывании, следует непременно исходотайствовать паспорт от Волынского Гражданского Губернатора, в ожиданки коего надлежало бы оставатися в Радзивилове несколько дней.

При сем Консул Святский, принимая в уважение, что со стороны Австрийского правительства не было доселе делано никакого затруднения на кратковременный переїзд границы подобным лицам, испрашивает распоряжения, чтобы Радзивиловской таможне предоставлено было пропускать в Радзивилов и обратно за границу высших Австрийских чиновников и знатних путешественников, желающих из любопытства видеть помянутое местечко, если они снабжены будут от Консула надлежащими паспортами.

Сие ходатайство Консула Святского Управляющий Министерством Иностранных Дел г. Действительный Тайный Советник Рудофиникин сообщал Г. Министру Финансов, который отозвался, что удовлетворение оного зависит от ближайшего усмотрения Министрства Внутренних Дел, по мне нию же его дозволение путешерственникам возвращаться из Радзивилова за границу с теми же паспортами, с коими они прибыли, подало бы повод домогаться подобного облегчения и во многих других пограничних местах, а удовлетворение таковых домогательств может послужить к водворению разных беспорядков.

О заковом отзыве Г. Министра Финансов Г. Действительный Тайный Советник Родофиникин, сообщая мне, присовокупляет, что он совершенно был бы согласен с мнением графа Канкрина, если бы требовалось распространить облегчение выезда из Радзивилова на все вообще лица, но как сие испрашивается токмо для высших Австрийских чиновников и знатных путешественников, посещающих Радзивилов из одного любопытства на самое короткое время, и как подобне лица, едущие в Броды, пропускаються с Австрийской стороны туда и обратно без всякого затруднения, то он и полагает возможным разрешить им возвращение из местечка Радзивилова по одним паспортам Консула нашого, который по данням ему наставленим обязан наблюдать, чтобы подозрительные люди не могли проникнуть в наши границы.

Принимая в уважение, что предполагаемая пребывающим в Австрии Российским Консулом Святским выдача паспортов высшим Австрийским чиновникам и знатным путешественникам, желающим из одного любопытства видеть местечко Радзивилов, при точном наблюдении даннях на сей предмет наставлений, не представляет важних опасений на счет въезда в Россию людей неблагонамеренных, и что испрошение от Волынского Гражданского Губернатора особах паспортов на въезд и обратный выезд за границу, как сопряженное со значительной потерей времени, для столь кратковременной и бликай поїздки, конечно может бать стеснительно, я признаю и с моей стороны согласно с заключением Управляющего Министерства Иностранных Дел, возможным дозволить означенням лицам въезд в Радзивилов и возвращение из оного по одним паспортам Консула нашого, с тем однако же, чтобы в паспортах сих именно означаема была цель путешествия тех. Лиц собственно в местечко Радзивилов, и чтобы они при обратном выезде остуда не сворачивали с дороги, а следовали прямо за границу; о чем имею честь представить Комитету Гг. Министвров на рассмотрение.

1837
№10780. Декабря 7. Высочайше утвержденное положение Комитета Министров. – О дозволении высшим Австрийским чиновникам проезжать в местечко Радзивилово и возвращаться из оного за границу по паспортам Российского Консула в Бродах.

Слушана записка Министра Внутренних Дел, от 30 октября, о дозволении высшим Австрийским чиновникам и знатным путешественникам приезжать в пограничное местечко Радзивилов и возвращаться из оного за границу по паспортам Российского Консула в Бродах.

Комитет, принимая во внимание удостоверение Управляющего Министерством Иностранных дел, что пребывающий в Бродах Российский консул, по данным ему наставлениям, обязан иметь наблюдение за недопущением в пределы России подозрительных людей, и находя, что за сим дозволение высшим Австрийским чиновникам и знатным путешественникам посещать местечко Радзивилов на короткое время по одним паспортам Консула, едва ли может подать повод к каким-либо беспорядкам, тем более, что лица сии при въезде и выезде их подлежать будут таможенному осмотру на общем основании, полагал настоящее предложение Министра Внутренних Дел утвердить.

На сие положение Комитета последовало Собственноручное Его Императорского Величества повеление: «Одних высших чиновников, но не путешественников».


Полное собрание законов Российской империи. Собрание (1825 – 1881): Том 12 (1837): Часть 2: Законы (10632 – 10854). Сторінки 975 – 977, документ №10780.

Унікальний документ: цар Микола І побоявся пускати в Радзивилів мандрівників

Володимир Ящук

член Національної спілки журналістів України

You may also like...

1 Response

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.