Відомий вчений-історик із Радивилівщини

Володимир Саватійович Шелом’янцев-Терський – археолог, історик, публіцист. Народився 9 жовтня 1918 року в селі Янівка (нині Іванівка Радивилівського району Рівненської області) у сім’ї лікарів.

У сім років, залишившись круглим сиротою, разом із своїм братом переїжджає у сусіднє село Хотин до сестри матері, а згодом у м. Броди, де у 1929 році брати поступають у гімназію. Після успішного закінчення Бродівської гімназії (1936 р.) з політичних мотивів був позбавлений можливості продовжувати навчання, вимушено працював приватним учителем. З жовтня 1939 по травень 1941 р.р. – учитель неповносередньої школи в с. Івання поблизу Дубна, заочно навчався у Львівському педінституті.

З травня 1944 по травень 1945 рр. – солдат 61-ї армії 1-го Білоруського фронту, а згодом – військовий перекладач Групи радянських військ у Берліні. Нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня, медаллю “За відвагу”  та багатьма іншими відзнаками. Після демобілізації проживав у Ризі (Латвія) і працював на різних роботах. У 1952 р. вступає на історичний факультет Латвійського держуніверситету ім. Петра Стучки і у 1953 р. переходить на посаду вчителя історії семикласної школи у м. Саласпілс.

У 1958 р. після закінчення університету він переїжджає до Львова і оселяється у місті Винники. З жовтня 1958 по жовтень 1959 р.р. працює на посаді завідувача адміністративно-господарським відділом обласного управління культури, а потім молодшим науковим співробітником відділу історії первісного суспільства Львівського історичного музею.

У 1960 р. учений бере активну участь у Волинській археологічній експедиції Львівського історичного музею, що вивчала літописне місто Пересопницю, під час якої визначилась сфера його майбутніх зацікавлень – княжа доба. Саме наслідки цієї експедиції дали матеріал для перших наукових статей. Дуже сприяло пізнанню специфіки польової археології робота керівником загону на розкопках Щучинського городища (літописний Чучин) у 1961-1962 р.р. в складі Канівської археологічної експедиції під керівництвом доктора історичних наук Василя Довженка.

Набутий протягом цих експедицій досвід заклав основу для проведення самостійних археологічних досліджень у літописному Звенигороді, які довелося розпочати відразу після повернення з Канівської експедиції внаслідок раптової смерті Галини Власової. Протягом 1963-1975 рр. учений продовжував археологічні роботи у Звенигороді (з 1965 р. – разом із науковим керівником дисертації Олексієм Ратичем), на матеріалах яких написана у 1962-1966 р.р. у відділі археології Інституту суспільних наук АН УРСР дисертаційна робота “Літописний Звенигород Галицький”.

За час роботи в музеї він активно популяризує історичні події та біографії видатних діячів княжої доби, у численних газетних та журнальних статтях, лекціях веде боротьбу за збереження археологічних пам’яток у Звенигороді та інших місцевостях.

У 1972 – 1988 р.р. працює молодшим науковим співробітником відділу археології Інституту суспільних наук АН УРСР. У цей період з’явилась можливість бюджетного фінансування окремої експедиції, тому у 1974 р. дослідник розпочинає планомірні розкопки тоді ще фактично не вивченого княжого міста Пересопниці на рідній Волині. Дослідження цього міста він щорічно продовжував і після виходу на пенсію у 1988 р.

Окрім Звенигорода і Пересопниці, невеликі дослідження проведені у літописних містах Волині: Володимирі, Луцьку, Перемилі, Шумську, Бродах, а також на середньовічних городищах у Глинську (Щекотин), Борисковичах, Дюксині, Теслугові (Радивилівського району), Попівцях. Усього він провів археологічні дослідження у 45-ти пунктах Галичини і Волині.

Багатющий матеріал, зібраний під час цих робіт, використаний у розділах про археологічні пам’ятки княжої доби Рівненської, Волинської та Львівської областей, що були написані до 3-томного видання “Археологічні пам’ятки Прикарпаття і Волині” (К., 1981-1982).

ПересопницяПротягом 1984-1988 pp. наполегливо працював над Зводом пам’яток історії та культури у Львівській, Волинській та Тернопільській областях. Він є автором 57 наукових робіт з проблем археології. Під час рятівних польових робіт учений прагнув максимально повно вивчати пам’ятки пізнього середньовіччя та нової доби, що не заохочувалося у доперебудовні часи. В останні роки життя готував до видання монографію “Літописний Звенигород Галицький”, в якій підсумовано його багаторічні дослідження. Ця робота отримала численні позитивні відгуки провідних учених Києва, Львова та інших дослідницьких центрів.

Помер дослідник напередодні виїзду у 18-ту Пересопницьку археологічну експедицію 5 червня 1993 р. Похований у Винниках біля Львова.

Його син Святослав Терський теж став істориком. Він доктор історичних наук, професор кафедри історії України та етнокомунікацій Інституту гуманітарних та соціальних наук Національного університету «Львівська політехніка».

Терський С. Історія археологічних досліджень та історичного краєзнавства Волині / С. Терський ; М-во освіти і науки України, Нац. ун-т «Львівська політехніка». – Львів : Львів. політехніка, 2010. – С. 241-243.

(За публікацією сайту «Історична Волинь»).

На фото: фрагмент стенда в Культурно-археологічному комплексі «Пересопниця» (Рівненський район). Крайній справа внизу – В.Терський.

Фото Володимира Ящука (Радивилів.info).

Адміністратор

системний адміністратор Радивилів.info

You may also like...

1 Response

  1. Микола сказав:

    Все добре в цьому світі робиться добрими людьми. Він був таким. Хотілося б знати, чому в нього таке трохи дивне прізвище.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.