Вирушила за чоловіком у заслання

Катерина Матвіївна ГУЛІЙЧУК (на знімку вона — у колі рідних та гостей) із села Крупець Радивилівського району відзначила 100-річчя.

— Мама вже погано бачить і чує, але ще тримається цупко, — каже її 71-літня донька Галина Улянівна. — Вона багато натерпілася в житті. Коли виходила на пенсію, то від роботи в колгоспі була настільки виснаженою, що, здавалося, усі її сили зосталися там, на буряках. Майже піввіку їх обробляла. Причому вручну, у спеку й холод. Була ланковою, передовичкою. Вона не полишала поле, доки останнього бурячка не дочистить. Може, саме за цей надважкий труд милосердний Бог дарував їй многії літа…Гулійчуки, Радивилівщина

Для села Крупець 100 прожитих років стали своєрідним рекордом. Та й у родині таких вікових вершин ще не було. Щоправда, мама Катерини Матвіївни прожила 93 роки і тим самим, вочевидь, заклала ген довгожительства для доньки.

Катерина Гулійчук умовно поділяє свій життєвий шлях на три періоди: до заміжжя, у парі з чоловіком Уляном Григоровичем та вдовиний. З майбутнім чоловіком вони були не лише односельці, а й однокласники. Щойно побралися, чоловіка призвали до польської армії. Під час Другої світової війни він потрапив у німецький полон, потім — на примусові роботи. Щоправда, звідти у 1941-му йому вдалося втекти і дивом добратися на батьківщину. Дізнавшись про його перебування в Німеччині, енкавеесники заарештували Уляна Григоровича. За сумнозвісною 58-ю статтею українця засудили на 10 років позбавлення волі. Засудили навіть попри те, що в 1944-му він, перебуваючи в радянській армії, вже готувався до відправки на фронт…

За словами Катерини Матвіївни, пережити такий удар було дуже тяжко. Тим більше що незадовго до цього померла їхня перша дитина. У 1947 році Катерина Матвіївна повторила подвиг декабристок: у гурті жінок-односельчанок, чоловіки яких також були засуджені, вона вирушила на заслання. А там довго домагалася зустрічі з Уляном і таки зустрілася, таки підтримала його у нелегкий час.

Після реабілітації засудженого та його повернення додому сім’я почала нове життя на рідних теренах у Крупці. Обоє трудилися, не покладаючи рук: вона в буряківничій ланці, він електрозварником. Звели свій будинок. Народилися діти, онуки, правнуки.

Наразі ж, як зізнається Катерина Матвіївна, вона мріє не тільки дочекатися праправнука, аби своїми порадами допомогти його няньчити. Власне, за таку очікувану мрію довгожителька на своєму найповажнішому ювілеї дозволила собі пригубити чарочку вина.
Євген ЦИМБАЛЮК. (“Голос України”). Фото Людмили ОРИЩИНОЇ.

Адміністратор

системний адміністратор Радивилів.info

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.