Вулиця Залізнична в історії Бродів

Історія вулиць того чи іншого міста і містечка досить часто стає предметом досліджень науковців, краєзнавців, адже допомагає краще осмислити минуле, рельєфніше представити його сучасникам. У книзі “Радивилів у перегуках віків” Володимира Ящука є цілий розділ на 20 сторінок під назвою “Вулиці міста”, де представлено матеріали з історії найбільш давніх вулиць.

А пропонована нині стаття – про одну з вулиць сусіднього міста Броди на Львівщині. Подаємо її в такому вигляді (з дотриманням особливостей мови і стилю), як вона свого часу була опублікована в львівському часописі “Ї” (число 69 за 2012 р.).

Колишні назви Залізничної: Кляшторна – Львівська – Постля-Колійова – Колійова – Пілсудського-Колійова – Дзержинського.

місто Броди, вулиця ЗалізничнаНа сьогоднішній день у м. Броди є 143 вулиці (в тому числі один майдан і дві площі) [5], кожна з яких має власну назву, історію свого походження, зумовлену процесом розбудови міста, потребами цивілізаційного розвитку, урбаністики. З історією цих вулиць пов’язані життя тисяч людей, які тут народилися й жили, працювали чи навчалися, володіли нерухомістю, просто проходили. Впродовж тривалого часу кожна з них займала певне місце в житті м. Броди (була центральною чи бічною, провулком чи тупиком), жила своїм окремим життям, мала самобутнє найменування. Багато історичних назв необґрунтовано затерлися в «пам’яті міста», инші заполітизовано змінювалися впродовж кількох століть, і лише деякі історичні назви збереглися донині. Поряд із давніми вулицями є нові, що тільки-но вимощуються, забудовуються і ще не мають свого імені.

Однією з важливих «артерій» нашого міста є вулиця Залізнична. Це свого роду міські ворота, через які щодня, ось уже більш ніж 140 років, проходять сотні, а то й тисячі людей.

Історія виникнення. Назви. Поява цієї вулиці пов’язана з прокладенням до м. Броди залізниці (1869 р.) та спорудженням будівлі вокзалу. За основу (напрям вулиці) взяли східну сторону Ринку і вуличку, що виходила від неї. Подальша вісь майбутньої вулиці пройшла через південний бастіон міських земляних укріплень, його вістря (нині стик вулиць І.Мазепи та Залізничної). Далі – через рів, прокопаний від річки Суховілки і через заболочену долину до піщаного підвищення, що знаходилося за 1 км від Ринку. Саме на тому підвищенні й постала будівля вокзалу. На той час, південно-західніше місця розміщення вокзалу, вже знаходилось поселення колоністів [12], яке нині є частиною міста Броди, зване Швабами. Правдоподібно, виникнення цього поселення було пов’язане з колонізацією вихідцями з австрійських та німецьких земель (їх називали «швабами»), яку проводив австрійський уряд наприкінці XVIII – поч. ХІХ ст. Найбільший розвиток Швабів відбувся після спорудження вокзалу і розбудови ряду промислових об’єктів у південній частині міста наприкінці ХІХ – поч. ХХ ст.

Необхідно зазначити, що на той час територія, де зараз знаходиться вокзал, належала до земель приміського села Смільне. Згідно документу 1788 р., що визначав межі між містом Броди, селами Великі та Малі Фільварки і Смільном, кордон в цьому місці пролягав ровом, прокопаним від річки Суховілки, що йшов із сходу на захід південніше Бродів [15, c.129]. Цю ж межу міста бачимо і на кадастровій карті 1844 р. [9] та на плані земельних ділянок міста 1849 р. [12]. Нині цей канал в районі вулиці Залізничної захований в трубу і засипаний, зберігся лише місток біля вулички, що веде до старої бойні.

Таким чином, історично сучасна вулиця Залізнична склалася з кількох частин, які умовно можна поділити на відрізки:

1) від Ринку і до місця сучасного перехрестя вулиць Гончарської, Шевченка та Залізничної;

2) від перехрестя до містка, де проходила межа міста наприкінці XVIII – ХІХ ст.;

3) від містка й до вокзалу.

Найдавніша частина нинішньої Залізничної, відтинок, що йде від Ринку до місця, де сходяться сучасні вулиці Шевченка та Гончарська, – це одна з давніх міських вулиць, яка формувалася ще з початків забудови міста Броди-Любіче. Перша відома назва цієї вулиці Кляшторна (Klostergasse, Klasztorna). У південній частині Ринку, де починалася ця вулиця, з 1674 до 1784 р. знаходився домініканський монастир з костелом [15, с.52-53, 118] (кляштор – католицький монастир). Укладачі «Путівника по Польщі» (1937 р.), описуючи місто Броди та вулицю, що вела від вокзалу до міста, зазначали таке: «знаходяться при ній споруди колишнього монастиря Піарів, а потім домініканців з XVII ст., так званий «Червоний кляштор» [26, с.319]. Незважаючи на те, що монастир наприкінці XVIII ст. було ліквідовано, назва вулиці довший час ще зберігалася, про що свідчить кадастровий план Бродів 1844 р. [9]. (Нині на місці колишнього монастиря знаходиться будівля «Універмагу»). У другій половині ХІХ ст. Кляшторна була вже частиною иншою вулиці – Львівської (Lembergergasse) [22, с.96], котра починалася від Ринку, повертала сучасною вул. Шевченка та йшла до місця, де була давня Львівська брама, що знаходилась біля будівлі колишнього готелю «Европа» (нині військкомат). Через те й частину міста Броди південніше і південно-західніше Ринку називали Львівським передмістям. Саме тут 5 травня 1859 р. виникла велика пожежа, яка знищила більшу частину Бродів [15, с.151]. Про давній монастир до Другої світової війни нагадувала лише невеличка вуличка Кляшторна, яка стала бічною до давньої вулиці з однойменною назвою й проходила паралельно південній стороні Ринку, попід стінами колишнього кляштору.

Друга частина вулиці (від перехрестя і до першого містка), була остаточно сформована, коли будувалася залізниця. Вона пройшла через забудування, що знаходились всередині колишнього бастіону і пролягла до межі міста (до рову). Там, перед містком (зі сторони міста), стояла міська рогатка – перепускний пункт з шлагбаумом. Поява своєрідного кордону була пов’язана з межею вільного торгового міста Броди (1779 – 1880). Цей перепускний пункт зберігався ще на початку ХХ століття, а пізніше (коли вже не було шлагбауму) побутував в народі як мікротопонім – «стара рогатка» (наприклад, бачимо це на плані міста Броди 1935 року [18]). Про давні назви цього відрізку сучасної Залізничної наразі нічого невідомо. На початку ХХ ст. відрізок від Ринку і до містка біля старої рогатки був окремою вулицею, яка мала свою назву. До 1920их років це була вулиця Постля (Postla) [22, 317], названа так на честь бурґомістра м. Броди в 1868 – 1871 роках Алоїза Постля фон Леопольдського, за часи головування якого було прокладено до міста залізничне сполучення та збудовано вокзал. Із захопленням західноукраїнських земель Польщею вулиця від Ринку до вокзалу називалася Колійовою (Kolejowa, в перекладі з польської – Залізнична). Після військового перевороту у Польській державі (травень 1926 р.) та приходу до влади пілсудчиків, близько 1930 р., вулиці (від Ринку і до містка) дали ім’я Юзефа Пілсудського (1867-1935) – польського політичного і державного діяча, першого голови відродженої польської держави, засновника польської армії, маршала Польщі. Вулиця Пілсудського проіснувала до Другої світової війни.

Третій відрізок вулиці від містка (рогатки) і до самого вокзалу був збудований у вигляді насипної греблі через болотисту місцевість. Неподалік від вокзалу, що постав на підвищенні, було споруджено ще один місток [22, с.317] (нині другий місток знаходиться значно ближче до центру міста, ніж тоді). Ця вулиця від самого створення і до Другої світової війни носила назву Колійова (Залізнична). Наприкінці ХІХ ст. простір від містка і до залізниці вздовж вулиці займали болота, які міська влада засипала відходами та сміттям з міських вулиць. В «Газеті Брідській» («Gazeta Brodzka») від 1 квітня 1895 р. обговорювалася проблема облаштування цієї території. Автори статті (напевне, ними були видавець газети Фелікс Вест, або редактор Антон Попель), на противагу існуючій думці про заснування там торговиці різними тваринами, пропонували закласти на цій території міський сад (якого у Бродах не було). Обґрунтовуючи те, що дана територія не є придатною для заснування тут звичайного парку для прогулянок і відпочинку та, враховуючи стан міського бюджету, було запропоновано проект закладення міського саду з фруктовими і нефруктовими деревами та городу (овочевого та квіткового), а маґістрат мав оголосити конкурс з пошуку садівника, який би погодився взяти територію 7 моргів для безплатного використання впродовж 10 років з певними зобов’язаннями і гарантіями [16, с.3]. Не знаємо про подальший перебіг цієї дискусії, але очевидно, що дві пропозиції було взято до уваги. У першій половині ХХ століття біля міської рогатки існувала торговиця, а сучасна вулиця І.Труша носила назву Торгова (Targowa). Цей базар існував на тому місці до середини ХХ ст., а Львівська обласна організація українського товариства кролівників до кінця 1980-их років проводила на місці, де стоїть нині будівля райспоживспілки, виставки-продажі кролів, нутрій та инших звірят. До забудування цієї території тут росли паркові дерева: каштани, клени, ясени, плакучі верби та ін. У 1988 р. проводилася «реконструкція» цього парку, на ділянці між каналом і сучасною вулицею Веста розпочалося будівництво нового приміщення побуткомбінату, яке так і не було завершене. А на місці старої торговиці (між вул. І.Труша та каналом) на початку 1990их років збудовано нове приміщення райспоживспілки. Так давній міський парк став історією. І лише справа міського городу та квітників була збережена й продовжена «Зеленим господарством» (нині КП «Броди»).

Після Другої світової війни, близько 1945 р., сучасна Залізнична (від Ринку й до вокзалу) була названа іменем Фелікса Дзержинського (1877 – 1926) – совєтського державного діяча, засновника державно-політичного карного органу більшовицького уряду – Всеросійської надзвичайної комісії (ВЧК), одного з організаторів «червоного терору». Таку назву вона носила до 1991 р. Рішенням VII сесії ХХІ демократичного скликання Бродівської міської ради від 14.05.1991 р. «Про повернення старих назв та перейменування вулиць м. Бродів» вулиці було повернуто історичну назву – Залізнична [1].

Нині вулиця Залізнична має асфальтове покриття. Однак, на початку 80-их років під час прокладення міських комунікацій біля будівлі готелю на глибині понад 2 м було відкопано дерев’яний настил з колод, якими у минулому мостили вулиці нашого міста. Наприкінці ХІХ ст. Залізнична вже була брукованою, однак великий рух завантажених возів цією вулицею був причиною того, що дорога часто псувалася і потребувала постійного догляду. В «Газеті Брідській» зустрічаємо інформацію про проблемний стан вулиці Залізничної, на якій вози застрягають у вибоїнах, а вздовж вулиці стоять симетричні кубики поскладеного каменю, котрий не своєчасно використовується маґістратом для проведення ремонту вулиці [23, с.4].

Будівлі. Головною спорудою цієї вулиці була будівля залізничного вокзалу. Велика кількість видових листівок початку ХХ ст. показують двоповерхову муровану споруду з критим пероном від колії і двома ризалітами зі сторони міста. Наприкінці ХІХ – поч. ХХ ст. у приміщенні вокзалу знаходилися кабінет начальника залізниці, головний митний уряд [27, с.41], бюро начальника цісарсько-королівського уряду поштового і телеграфічного [29, с.180], а також своє представництво (експозитуру) мав комісаріат цісарсько-королівської поліції міста Броди [29, с.181]. В приміщенні вокзалу була обігрівальня (централізоване опалення) [27, с.41] та ресторан [25]. Побудова залізничної станції сприяла розбудові торгово-промислових об’єктів в цьому районі. Наприкінці ХІХ ст. на залізничній території був магазин збіжжя І.М.Розенталя [16, с.6]. На вулиці Колійовій мав свій склад і майстерню жіночого й чоловічого взуття Єнджей Воловіч [16, с.6]. В районі заготзерна (нині ВАТ «Бродівське хлібоприймальне підприємство»), обабіч вокзалу, до І світової війни (1914-1918) існувала фабрика іграшок [8, с. 32 (L2)], зруйнована під час боїв за місто. Біля залізничного вокзалу знаходилася фабрика сільськогосподарських машин «Потенга», в приміщенні якої з 1.03.1937 р. розмістився магазин збіжжя і штучних погноїв Складниці Повітового Союзу Кооператив у Бродах [4, с.4]. «Торговельний відділ [Районового Союзу Кооператив – С. В.] зорганізував гуртівню товарів першої потреби і купівлю яєць при Колійовій вулиці, близько торговиці і залізничої станції» [14, с.137].

Однак на кінець ХІХ ст., як пише «Газета Брідська», територія довкола вокзалу була досить «глуха» і необжита. Про це, зокрема, свідчить повідомлення про напад вовків на свинарник, що належав начальнику станції, який стався 9 березня 1895 р. Хижаків відігнали робітники, що працювали на вокзалі [16, с.4].

Залізничний вокзал мав добру комунікацію з містом. Приїжджі могли дістатися до міста, винайнявши візок, який наприкінці ХІХ ст. коштував 1 крону (парокінний) чи 70 геллерів (однокінний) [17, с.24]. Перед 1914 р. за денний транспорт платили 1 крону, нічний – 2 крони [25]. У міжвоєнний період (1920 – 1939) вартість проїзду становила станом на 1928 р. – 1-2 злотих [28, с.27], а в 1937 р. – 70 грошів [26, с.319].

В роки І світової, українсько-польської та совєтсько-польської воєн у ході бойових дій будівля була знищена. В міжвоєнний період польська влада провела реконструкцію вокзалу. У кінці 1920-их років на вокзалі знаходилася залізнична книгарня «Рух», телефон, містилися плани і розклади руху поїздів [26, с.319]. У вересні 1939 і червні 1941 р. вокзал був бомбардований німецькою авіацією. Під час бойових дій березня-липня 1944 р. споруда старого бродівського вокзалу була знищена.

У 1954 р. збудовано сучасну споруду вокзалу, яку реставрували у 2007 році. (Нині вокзал знаходиться за адресою площа Привокзальна,1).

Сучасна вулиця Залізнична мала колись одноповерхову забудову. Однак, ближче до центральної частини міста будівлі були двохповерховими.

Однією з двохповерхових споруд є будівля колишнього готелю «Ґранд» (вул. Залізнична,17) [11, с.60]. Відомості про цей заклад зустрічаються у довідниках 1920 – 30их років. Власником готелю був єврей Макс Зальц. Ця двохповерхова споруда з кутовим парадним входом, над яким знаходився аттик з тодішнім гербом Бродів «Пилявою», знаходилась на розі вулиць Колійової (згодом Пілсудського) та Зиблікевіча (сучасна – Т.Шевченка). «Ґранд-готель» або «важливий готель», був розрахований на 18 місць. В совєтський час і в перші роки Незалежности споруда не змінила свого профілю – тут був готель «Колос», нині готель поєднаний з банківськими та офісними приміщеннями.

Серед инших збережених оригінальних споруд, що знаходяться на вулиці Залізничній є: двоповерхова житлова кам’яниця (вулиця Залізнична, 29); двоповерхова будівля кін. ХІХ – поч. ХХ ст. (Залізнична, 32), у якій після 1945 і до 1998 р. знаходився гуртожиток Бродівського педучилища, а сьогодні – Бродівська районна санепідемстанція; будівля ветеринарної аптеки (вулиця Залізнична, 34) з кутовим входом та аттиком, збудована на початку ХХ ст. (у міжвоєнний період в ній, згідно попередніх даних, знаходився м’ясний магазин). Ці споруди на даний час не є архітектурними пам’ятками, але потребують детальних досліджень, реставрації та подальшого включення до державного реєстру пам’яток архітектури місцевого значення, оскільки вони є залишками давньої забудови однієї з головних міських вулиць Бродів і мають певну історико-культурну цінність.

На жаль, не зберігся до наших днів одноповерховий будинок (Залізнична, 26) з великими металевими жалюзями, на яких був напис «Wien». Його розібрали у 1988 р. [7], а на тому місці збудували двоповерхову будівлю. Немає аттику на кутовому будинку, що знаходиться нині на розі сучасних Залізничної та Гончарської (вул. Гончарська, 1), його демонтували у 1988 році [2]. А цей будинок з кутовим входом і аттиком творив гармонійний архітектурний ансамбль з подібною будівлею «Гранд-готелю», це були своєрідні ворота Залізничної зі сторони міста. До наших днів вздовж вулиці (зі східної сторони) збереглося декілька одноповерхових будинків початку – І половини ХХ ст., які вже частково перебудовані, мають прибудови та втратили свою оригінальність. Так само перебудовані старі двоповерхові кам’яниці на початку вулиці, неподалік Ринку. Досить давньою є частково змінена зовні будівля клубу навчально-виробничого підприємства УТОГ (Залізнична,13). Втратила первісний вигляд і розбудована стара споруда, у якій нині знаходиться КП «Броди» (Залізнична, 44).

У реконструйованій будівлі, де з поч. 2000их років міститься ДПІ у Бродівському районі (Залізнична, 21), у другій пол. ХХ ст. знаходився дитячий садок №2 «Зірочка». Не багато відомостей збереглося і про стару бойню, яка знаходилася за каналом, прокопаним від р. Суховілки і діяла до сер. 1970их років.

Люди. З історією цієї вулиці пов’язують ім’я видатного австрійського письменника, уродженця Бродів Йозефа Рота (1894 – 1939), місцем народження якого була вулиця Вокзальна, 97 [8, с.5]. Однак, автор цієї статті вважає, що ототожнення вулиць Залізничної та Вокзальної є помилковим. Це дві різні вулиці, одна з яких – Вокзальна – знаходилась з південної сторони вокзалу (за залізничною колією). На користь цього свідчить і те, що деякі автори місцем народження Йозефа Рота називають поселення Шваби [13]. Крім того, фотографії вулиці Залізничної початку ХХ ст. ставлять під сумнів існування там будинку під номером 97. Незважаючи на це, вулиця Залізнична була добре відома і знана видатним австрійським письменником, її він неодноразово згадував і описував у своїх творах [10, с.137 – 148].

У міжвоєнний період, згідно «Адресових книг Польщі» [19; 20; 21], на вулиці Залізничній було багато торгово-промислових і ремісничих закладів, власниками яких були переважно євреї. Зокрема, млин Й.Мардера, чищенням пір’я займався тут Х.Зімельс, торгував худобою С.Гроскопф, галантерею пропонував Й.Шварцвальд. Було тут декілька инших крамниць, що торгували сировиною та різними товарами (Р.Шатца, М.Брандера і Томашовера, С.Сігала, Л.Цукермана). Звичайно, що на цій вулиці, де проходила велика кількість різних людей були і заклади, де можна було перекусити і випити. До таких відносились ресторан Д.Клеппера (знаходився в одному з будинків між Ринком і готелем) та заклад Х.Крістіямполєра. На вулиці Колійовій мав свою медоситню (виготовлення медового пива) Д.Крістіямполєр. Залізним промислом тут займався А.Смушкін. У другій половині 1930их років власний магазин шкіри та шевського приладдя за адресою Пілсудського, 27 (а згодом – 2), мав український підприємець Михайло Попович [3, с.8; 4, с.8].

За багато років вулиця не раз міняла свій вигляд. Так, ще наприкінці ХІХ ст. було проведено розширення вулиці, під час якого підприємцем Л. Пільплєм, котрий займався будівництвом, проводилась реконструкція двох будинків [24]. Вплинули на стан вулиці й воєнні лихоліття 1914 – 1920 та 1939 – 1945 років. Особливо ІІ Світова війна. Так у післявоєнні роки було розібрано уцілілі рештки міських будівель Ринку та довкола площі. Зокрема, наприкінці 1940их – поч. 1950их років розібрали руїни споруд, у яких колись знаходився домініканський монастир та костел, а цегла пішла на відбудову міських будівель. Саме тоді розширили початок Залізничної (на той час – Дзержинського) і перетворили цю частину вулиці на своєрідний бульвар (дві вулиці із зеленими насадженнями посередині). У 1961 році було збудовано будівлю старого універмагу, реконструкцію якого проводили в 1977 – поч. 1980их рр. У 1964 р. був збудований чотирьохповерховий будинок за адресою вул. Залізнична, 6. Відбудовано і реконструйовано инші вцілілі будинки.

Вулиця Залізнична відіграла неабияку роль в подальшій розбудові міста. Вона започаткувала майбутнє розширення Бродів на південь. В другій пол. ХХ ст. (1970 – 1990), починають формуватися індивідуальні забудови в районах сучасних вулиць Ентузіастів (на схід від Залізничної) та район вулиць Сизова, Веста, Будівельна, ліва сторона вул. І.Труша (на захід від Залізничної).

Окрім того, що Залізнична сьогодні є важливою комунікацією міста, тут знаходиться чимало важливих державних, комунальних, громадських та приватних установ. Окрім залізничного вокалу (площа Привокзальна, 1) і автостанції (вул. Привокзальна, 2), збудованої 2009 р., є тут Бродівська філія ВАТ «Укрексімбанку», готель, державна податкова інспекція, районна санепідемстанція, ветеринарна аптека, відділ ДП «Центру державного земельного кадастру», районна станція захисту рослин, відділення державного казначейства, райагропроменерго, автошкола, КП «Броди» та чимало инших торгівельних, обслуговуючих та харчових закладів. 22 травня 2010 р. відбулася консекрація (освячення) новозбудованого римо-католицького костелу Воздвиження Святого Хреста. Вулиця розбудовується, міняє свій вигляд, а символічні ворота зі стилізованим муром на підвищенні, вежею та аркою з міським гербом (споруджені у 1984 р.), що знаходяться при виході з Привокзальної площі на вулицю Залізничну, щодня зустрічають приїжджих.

1. Архівний відділ Бродівської державної адміністрації. – Фонд 148/Р-2079. – Оп.1 (пр.). – Спр. 464. – Арк. 80-82.

2. Боднарчук Р. Зберегти і примножити // Прапор комунізму. – 16 квітня 1988 р. – Субота. – № 46(6527). – С.3.

3. Брідські вісті. Місячник присвячений суспільному життю Брідщини. – Броди, листопад 1936. – №1. – Рік І. – 8с.

4. Брідські вісті. Часопис присвячений суспільному життю Брідщини. – Броди, лютень 1937. – №2(4). – Рік ІІ. – 8с.

5. Броди. Обличчя міста. Карта. Масштаб 1:10000. – Київ, ДНВП «Картографія», 2011.

6. Бродівський історико-краєзнавчий музей. Цифровий фотоархів.

7. Зубань Я. Не будьмо сторонніми спостерігачами // Прапор комунізму. – 26 травня 1988 р. – № 63(6544). – С.2.

8. Йозеф Рот 1894-1939. Каталог виставки, організованої спільно Федеральним міністерством закордонних справ Австрії разом з Віденським архівом новітньої австрійської літератури / Складений Гайном Люнцером та Вікторією Люнцер-Тальос. Переклад В.Мельника – Львів: Компанія Гердан, 1894. – 44с., фотографії.

9. Кадастровий план м. Броди, 1844 р. – Копія зберігається у Бродівському історико-краєзнавчому музеї.

10. Рот Й. Марш Радецького. Роман. Переклад з німецької Є.Горевої. – Київ: Юніверс, 2000. – 352 с.

11. Стрільчук В. Бродівські готелі XIX – початку XX ст. // Бродівщина – край на межі Галичини й Волині. Випуск 1. – (Матеріали другої краєзнавчої конференції, 18 квітня 2008 р.) – Броди: Бродівський історико-краєзнавчий музей, 2008. – С. 56-62.

12. Центральний державний історичний архів України у м.Львові. – Фонд 720. – Спр. 99. (План земельних ділянок м. Броди. 1849 р.) – 5 аркушів.

13. Чобіт Д. Класик австрійської літератури // Голос відродження. – 27 серпня 1994 р. – Субота. – №76 (457). – С.2.

14. Чубатий Ю. Споживчі кооперативи в Брідському повіті // Броди і Брідщина. Історично-мемуарний збірник / За ред. Я.Чумака. – Торонто-Онтаріо, 1988. – С.136-139.

15. Barącz S. Wolne miasto handlowe Brody. – Lwow, 1865. – 198 s.

16. Gazeta Brodzka. – Brody, 1 kwietnia 1895. – Rok I. – №1. – 6 s.

17. Ilustrowany przewodnik po ces. król. austr. kolejach państwowych. – Wieden. – 100s.

18. Kościów Z. Brody. Przypomnienie kresowego miasta. – Opole, 1993. – 70 s.

19. Księga adresowa Polski (wraz z W.M. Gdańskiem) dla handlu, przemysłu, rzemiosł i rolnictwa 1926-27. – Warsawa. – S. 1845-1846.

20. Księga adresowa Polski (wraz z W.M. Gdańskiem) dla handlu, przemysłu, rzemiosł i rolnictwa 1928. – Warsawa. – S. 1682-1683.

21. Księga adresowa Polski (wraz z W.M. Gdańskiem) dla handlu, przemysłu, rzemiosł i rolnictwa 1930. – Warsawa. – S. 1652-1653.

22. Kuzmany B. Die Stadt Brody im langen 19. Jahrhundert – Eine Misserfolgsgeschichte? Dissertation. – Wien, 2008. – 458 s.

23. Nadesłane // Gazeta Brodzka. – Brody, 1 kwietnia 1896. – Rok II. – S.4.

24. Nadesłane // Gazeta Brodzka. – Brody, 15 maja 1896. – Rok II. – S.4.

25. Orłowicz M., Kordys R. Illustrierter Fьhrer durh Galizien. – Wien und Leipzig, 1914. – S. 301 (Brody).

26. Przewodnik po Połsce w 4 tomach. – Tom II: Polska poludniowo-wschodnia / Komitet redakcyjny. – Warszawa, 1937. – 540 s.

27. Przewodnik z Krakowa do Lwowa, Podhorzec, Podwołoczysk, Brodów, Słobody Rungurskiej, Cyerniowiec i po Lwowie. – Lwów,1886. – 240 s.

28. Pzewodnik po województwie Tarnopolskiem z mapą. – Nakładem Wojewódzkiego Towarystwa Turystyczno-krajeznawczego w Tarnopolum, 1928. – 140 s.

29. Spis abonentуw c. k. sieci telefonicznych w Galicyi. – Lwуw, 1912. – CVII + 294 s.

Василь Стрільчук, директор Бродівського краєзнавчого музею.

Використано фото з сайту: http://mistaua.com/Фотогалерея/Загальні_плани/Вулиця_Залізнична_-_вїзд/546/?setcity=533

Редактор

Редактор

головний редактор Радивилів.info

Можливо, Вам це сподобається...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.