Хліборобського роду – козацького гарту. З ініціативи Сергія Костючка

Підприємство відомого українського аграрія Сергія Костючка достойно проявляє себе не тільки у виробничій сфері, але й у належному пошануванні історичної слави українського народу, відвідуючи щороку знамениті «Козацькі могили» усім своїм згур­тованим багаточисельним колективом.

Ой слава козацька не вмре, не поляже, із роду до роду всю правду розкаже: хто матір-Вкраїну любив більше світа, хто прадіди наші і ми чиї діти. Під цими словами кожне покоління, кожна люди­на, яка народжується на світ Божий, аби не переривалася родовідна сув’язь і не вивіт­рювалася шана про славну минувшину, розписується по-своєму. Хтось натхненною працею, хтось проявом бла­гочестя, хтось незабутими чи відродженими традиціями… А хтось і всіма трьома цими чес­нотами, зібраними воєдино, як-от приватне підприємство «Агро-Експрес-Сервіс» на чолі з генеральним директором Сергієм Костючком.

Символічно, що колона «Агро-Експрес-Сервісу», роз­тягнувшись більш як на кіло­метр, прибула на поле Бере­стецької битви, нагадуючи колишній стрілецький стрій, – під численними знаменами, під мелодії козацьких пісень, під такт барабанів та сурми – у виконанні юних оркестрантів із Кременеччини (Гаївська школа).

Участь у цьому пошанувальному дійстві взяли не тільки працівники «Агро-Екс­прес-Сервісу», але й члени їхніх родин, партнери по ро­боті, ветерани війни та праці, численні прихильники відо­мого в Україні підприємства, створивши тим самим вели­ку дружну родину, яка своєю присутністю буквально запо­лонила всю площу на пляшівській святині. В свою чергу прапори «Агро-Експ­рес-Сервісу» заполонили ви­сочінь, ніби зливаючись в одне знамено, в один покров для солідного гурту.

Навряд чи коли-небудь знамениті «Козацькі могили» бачили стільки людей – пред­ставників одного трудового колективу. Втім, не заради пафосної атмосфери при­йшли сюди «агро-експрес-сервісці», не заради того, щоб подивувати когось своєю згуртованістю, а зара­ди вікового обов’язку поша­ни перед далекими поперед­никами, які виборювали для рідного краю волю, а для України – державність.

Від імені підприємства до пам’ятника на честь загиблим козакам ляг­ли квіти та вінки. В одну мить перед образами, перед хра­мами, попід відкритим небом запалало ціле сузір’я свічок – як символів незабутності та увічнення подвигу. А найвеличніше – в одному велично­му стоголоссі, в одному за­тишку серця зійшлася молит­ва як данина минуловічній славі і як одухотвореність для слави майбутньої.

Затим за доброю тради­цією «Агро-Експрес-Сервіс» організував козацьке табору­вання – з цікавою культурно-мистецькою програмою, спортивними змаганнями, народними забавами, украї­нською національною кухнею.

– Однозначно: «Козацькі могили» – це святиня нашої пам’яті, – наголошує гене­ральний директор ПП «Агро-Експрес-Сервіс» Сергій Костючко. – Особисто мені ос­трівок, де вони розташува­лися, образно нагадує редут, за який колись ставали ко­заки, щоб боронити рідну землю. Водночас це редут сьогоднішній, за який стають нині сущі козаки та козачки, щоби боронити Україну. Не списом, не шаблею, а силою свого духу. А ще цю намолену віками та просочену славою землю можна сміливо назвати стартовою площадкою для нових злетів – у праці, у проявах усіх земних чеснот нашого талановито­го люду. Йдемо у храм усім колективом, як це робимо перед посівною, на обжин­ках, на православні та дер­жавні свята. Прикметно та­кож, що частина земель, які обробляє «Агро-Експрес-Сервіс», безпосередньо роз­ташована довкола Пляшевої. Тобто на теренах колишньої Берестецької битви. Тут свій слід залишили Богдан Хмельницький, Іван Богун, митрополит Іоасаф, інші до­стойники. Тут наразі свій слід належить прокладати хліборобам «Агро-Експрес-Сервісу».

Загалом ця сув’язь про­явилася як в урочисто-пошанувальних заходах, так і в насиченій культурно-мис­тецькій програмі на території символічного козацького та­бору, де учасники дійства розташувалися в післяобід­ню пору. Тут, зокрема, ви­борювалася першість між силачами – у боротьбі «на руки», перетягуванні каната, метанні колодок. Тут визна­чалася найкраще зварена ко­зацька страва. Тут, зрештою, линула щира українська пісня. Одна з них – «Гей, со­коли!» прозвучала у виконанні ще зовсім юних козаків, представників нової зміни фірми. А це ознака того, що традиції, до яких залучається юнь, матимуть продовження у наступних поколіннях.

Євген ЦИМБАЛЮК, письменник.

(«Вільне слово»),

село Пляшева Радивилівського району на Рівненщині.