Християнський некрополь міста Броди

Однією із пам’яток історії та культури відомого галицького міста Броди, яка останнім часом чимраз більше починає привертати увагу до себе дослідників, є старий цвинтар, який розташований у північній частині міста. Цей некрополь був закладений австрійською владою в останній чверті XVIII ст., після приєднання нашого краю до володінь Габсбургів, і є діючим до сьогодні.  

Зважаючи на свою понад двохсотлітню історію, брідський некрополь є важливою пам’яткою у багатьох відношеннях. По-перше, тут збереглися цінні мистецькі зразки надгробної скульптури, починаючи від т.зв. «народного примітиву» та класицизму і закінчуючи сецесією та модернізмом. По-друге, тут поховані визначні постаті, які залишили свій вагомий слід в історії Галичини в цілому та Брідщини зокрема. По-третє, більша частина старих пам’ятників, на яких збереглися дані про померлих, становлять багатюще джерело щодо історії цілих родин та окремих людей, які раніше мешкали у нашому місті, а також є вагомою інформаційною базою для європейської генеалогічної науки.

Та попри свою очевидну історико-культурну цінність, на превеликий жаль, історична частина брідського некрополя уже понад 70 років є об’єктом, що піддається постійній руйнації. Так, після завершення ІІ світової війни цвинтар став таким собі стрільбищем, а голови статуй, керамічні фотопортрети та надгробні таблички – мішенями для військовослужбовців військ МГБ, які, повертаючись із навчань, що проводилися в поближньому лісі, вправлялися на території пам’ятки у влучності стрільби [10, с.2].

Пізніше, після закладення нових «радянських» ділянок, стара частина цвинтаря була закинута (адже корінних жителів у Бродах практично не залишилося), поросла хащами і приваблювала хіба що мародерів, які приходили сюди у пошуках скарбів. В останні часи, вже за України, коли на території кладовища залишилося дуже мало місця, старі ділянки почали розчищати і здійснювати там нові поховання, завдаючи старим пам’ятникам непоправних руйнувань. Також знову активізувалися мародери, але вже не в пошуках скарбів, а металу чи іншого роду подібних речей, які можна продати хоч за якісь гроші.

Саме вважаючи на вказані вище факти, ми і вирішили написати статтю, яка б висвітлювала історію, основні статистичні дані, коротку мистецьку характеристику, бачення щодо збереження важливої для Бродів зокрема та й для Європи в цілому історико-культурної пам’ятки – християнського некрополя у м. Бродах. Гадаємо, що оприлюднення публікації хоч у якійсь мірі вплине на ту негативну ситуацію, яка склалася в питанні щодо збереження історичної частини брідського міського цвинтаря. 

ІІ. Історіографія пам’ятки

Незважаючи на те, що християнський некрополь м. Броди уже давно став пам’яткою історії, культури та мистецтва, перше серйозне присвячене йому дослідження з’явилося друком щойно у 2008 р. Тодішній студент німецької філології, брідщанин Павло Кулінець вивчив німецькомовні епітафії та здійснив опис 21-го надгробка, а результати свого дослідження опублікував у статті «Німецькомовні написи XIX – поч. XX ст. на надгробних пам’ятках бродівського міського  кладовища» [7].   

Сучасний поділ на поля згідно з «Інвентарем...» А. Суліка.

Сучасний поділ на поля згідно з «Інвентарем…» А. Суліка.

На сьогодні найбільш ґрунтовне вивчення старої частини цвинтаря було проведено у 2009-2010 рр. Анатолєм Суліком з Ковеля. На замовлення польських Міністерства культури та національної спадщини (Ministerstwo Kultury i Dziedzictwa narodowego), а також Ради пам’яті битв та мучеництва (Rada Ochrony Pamięci Walk i Męczeństwa (ROPWiM) дослідник розподілив стару частину некрополя на 7 полів (A, B, BII, C, D, E, I Kwatera Wojenna) та провів ретельну інвентаризацію старих пам’ятників. У результаті виконаної роботи з’явився детальний список похованих на цвинтарі в період к. XVIII – пер. пол. ХХ ст. людей та додані до нього карти. Даний список є розміщений в Інтернеті на офіційному сайті польського Товариства приятелів Бродів (Koło przyjcioł Brodów) під назвою: «Інвентар поховань на різноконфесійному цвинтарі в Бродах давнього Тарнопільського воєводства (станом на 01.02.2011 р.)» («Inventarz pochówków na cmentarzu wielowyznaniowym w Brodach dawnego wojowodztwa tarnopolsksego (stanem na 01.01.2011 roku)») [24].  

Важливим джерелом до історії вивчення полів військових поховань (Kwatera Wojenna Nr.1, Nr2.) є записка члена Товариства приятелів Бродів Юзефи Кєнджєрскої «Справа військового цвинтаря у Бродах» («Sprawa Cmentarza Wojskowego w Brodach»), датована травнем 2012 р., яка також опублікована на сайті Товариства приятелів Бродів. Зокрема, там ідеться про інвентаризацію полів військових поховань членами Польського товариства опіки над військовими похованнями у Львові (Polskie Towarzystwo Opieki nad Grobami Wojskowymi we Lwowie) В.Поплавскім та Т.Пешеком ще у 1995 р., наведено детальний опис цих полів, а також приблизні дані про кількість похованих там вояків. Також Ю.Кєнджєрска висуває тезу про те, що в цілому брідський некрополь можна трактувати «як пам’ятку, що підлягає охороні» [19].

Коротка характеристика міського цвинтаря наведена в статті «Цвинтарі бродівського району: загальна інформація щодо вивчення їх історії, скульптури та епіграфіки», опублікованій у 2012 р. [6, с.82]. Родинний переказ про перше поховання на новому цвинтарі зберегла у своїй пам’яті уродженка Бродів п. Анна Гошко-Кіт (1923-2010) [11, с.7-8; 16, с.140-141]. Про нищення цвинтарних пам’ятників у післявоєнні роки залишив свої спогади уродженець м. Броди Богдан Лабінський [10, с.2]. 

Окрім загальних досліджень з історії некрополя, можна виділити статті, в яких іде мова про окремі поховання відомих людей: чотаря УГА Пилипа Гардзілевича (+1919) [8],рідного брата близької знайомої Івана Франка Ольги Рошкевич Ярослава Рошкевича (1858-1904) [1], відомого історика Івана Созанського (+1911) [5], діячки товариства «Союз Українок» Неоніли Селезінки (1896-1941) [4, с.97],професора брідської гімназії, активного громадського діяча українофільського спрямування Василя Саната (1852-1923) [12, с.66-65].

Вчитель історії Бродівської гімназії ім. І.Труша Володимир Кметь опублікував у двох статтях інформацію про поховання таких професорів гімназії, як: Гавриїл Беркещук (1838-1895), Францішек Засман (1806-1875), Євген Лотоцький (1872-1901), Роман Мауер (1852-1884), Михайло Осадца (1889-1941), Іван Созанський (1881-1911), Францішек Шиндлер (1854-1898), Йоган Шмудермаєр. (1834-1886), Йоган Штернат (1830-1890) [2; 3].

Надгробки другого та четвертого російських консулів у Бродах Едуарда Краузе (+1855) та Андреаса Акермана (+1859) і дружини першого російського консула І.Святского Єлізавєти Святской (+1828) згадує у своєму дослідженні співавтор цієї статті Володимир Ульянов [14, с.11; 15, с.303, 305; 17, с.5].        

ІІІ. Заснування та етапи розширення     

Як відомо, від часів середньовіччя в європейських містах не існувало звичних для нас окремих цвинтарів. Тоді всі поховання відбувались при християнських храмах і монастирях у межах міських фортифікацій або на передмістях. Зазвичай, знатних людей ховали в храмових криптах, а простих – у ґрунтових могилах на храмовому цвинтарі. З часом населення міст та містечок збільшувалось, а площі кладовищ були тими самими. Старі могили перекопували для нових поховань – це приводило до виникнення та розповсюдження епідемій хвороб.

У XVIII ст. в європейських країнах усвідомили небезпеку подібної практики захоронень – відтак й почали виникати заміські цвинтарі. В нашому краї це почало відбуватись після приєднання Галичини до володінь Габсбургів за першим поділом Речі Посполитої у вересні 1772 р. Однією з перших реформ австрійського імператора Йозефа ІІ (1780-1790)  на нових землях, скерованою на поліпшення санітарного стану міст, був Декрет від 11 грудня 1783 р. про закриття усіх міських кладовищ. Міським магістратам приписувалось впродовж чотирьох тижнів виділити за межами міст спеціальні площі для цвинтарів. Галицьке намісництво опублікувало цей декрет 22 січня наступного року. Однак за інерцією поховання проходили на старих кладовищах. Тоді 9 вересня 1784 р. вийшов ще один імператорський декрет, згідно з яким порушникам першого – встановлювались відповідні покарання [18, с.31].

Щодо Бродів точної дати закладення нового цвинтаря за містом на даний час немає. Одним із доступних об’єктивних джерел інформації з цього питання можна вважати топографічні карти кінця XVIII ст. – поч. XIX ст. На мапах 80-их рр.  XVIII ст.: «Карті Ф. фон Міґа» (1779-1782) [22] і дещо пізнішій топографічній карті Галичини Й.Лізґаніґа (1790) [21], ділянка теперішнього міського некрополя ще не зайнята. Більш цікаву інформацію про давні (до декрету цісаря) цвинтарі Бродів дає рукописна карта Бродів і околиць [1780 р.], виконана лейтенантом Луї де Жанном (Louis de Jann Lieutenant de Lacy). Там показані чотири міські цвинтарі при своїх храмах – церквах Св. Юра, Різдва Пресвятої Богородиці, Чесного Хреста та костелі Чесного Хреста [23].

Найбільш давньою мапою з нанесеним заміським кладовищем сьогодні можна вважати ситуаційний план 1816 р., на якому показані кордони Бродів та приміських сіл: Фільварків Великих і Фільварків Малих [20, s.4]. Аналізуючи цю карту і карти наступних років, можна стверджувати, що новий цвинтар був закладений на ділянці, яка належала громаді Великих Фільварків. Близько (за цвинтарем) була Піскова гора, яку згадувало не одне покоління брідщан [9, с.14-15], а лісу – всім нам тепер відомого, який тягнеться до Радивилова, – ще не було. На деяких мапах на цвинтарі показана каплиця, дзвіницю якої можна бачити й сьогодні.

Як вже було вказано вище, сучасний міський християнський цвинтар був заснований в останній чверті XVIII ст. після закриття австрійцями чотирьох християнських цвинтарів у центральній частині міста [6, с.81]. Згідно з результатами досліджень А.Суліка, найдавнішим пам’ятником, який зберігся до сьогодні, є надгробок Анни Бєлячиньскої, що померла 25 квітня 1799 р. (393А) [19; 24]. Цим же дослідником також був виявлений кам’яний хрест на могилі Яна Семеновіча, який помер у тому ж таки 1799 р. (86D) [24]. Однак 13 листопада

Хрест з датою «1786». (Поле С).

Хрест з датою «1786». (Поле С).

2015 р. під час чергового дослідження цвинтаря авторами цієї статті на полі С був виявлений зрушений з місця та частково поруйнований кам’яний хрест з вирізьбленою датою «1786». Можливо, цей понищений надгробок і є на сьогодні найстарішим виявленим пам’ятником на християнському некрополі Бродів. Навіть якщо вищевказану дату розглядати як дату народження покійного, то стилістика виконання хреста чітко вказує, що він походить з к. XVIII ст.

Згідно з нашими спостереженнями первісна територія цвинтаря мала форму квадрату з приблизними розмірами 200 м із заходу на схід та 175 м з півночі на південь та площею 3,5 га. Ця територія відповідає теперішнім полям A,B,BII,C та D інвентаризації А.Суліка [24] та полям 5 (В, ВІІ), 7 (С та північна і центральна частина поля D) та 8 (А та південна частина поля D) «Схеми розбивки міського кладовища на сектори по вул. Чупринки», якою користуються працівники комунального підприємства «Броди» [13].

Знову ж таки за нашими спостереженнями в к. XVIII – пер. пол. ХІХ ст. ця територія поділялася на дві частини. Приблизно дві третини площі тодішнього цвинтаря зі сторони заходу використовувалися для поховань вірних західного обряду (римо-католиків та, можливо, й протестантів), а приблизно третина площі зі сходу для поховань вірних східного обряду (греко-католиків та православних). Межа між цими двома первісними полями походила більш-менш у тому місці, де зараз пролягає дорога, що розділяє сучасні поля С та D, однак тоді вона простягалася далі на південь, повністю розділяючи навпіл територію кладовища. Отож римо-католицька (та, можливо, протестантська) ділянка займала територію теперішніх полів В, С та західну частину поля А, а греко-католицька та православна ділянка – поля D та східну частину поля А. Про те, що саме так був спочатку розділений цвинтар, свідчать збережені на окреслених територіях пам’ятники к. XVIII – пер. пол. ХІХ ст., які чітко групуються за конфесійною приналежністю.

З другої половини ХІХ ст. ситуація почала мінятися. На місце розташування поховань почала впливати не конфесійна приналежність, а соціальне становище. Так, територія в центральній частині поля А, довкола каплиці та дзвіниці – місце поховань заможних людей – почала просуватися далі на схід, стираючи тим самим південну частину межі між первісними полями.

В самому кінці ХІХ ст. (найдавніше виявлене поховання походить з 1898 р.), напевно, через брак місця на полі А, з південної сторони від полів В та А було закладене ще одне поле з приблизними розмірами 200 м із заходу на схід та 30 м з півночі на південь та площею 0,6 га. А.Сулік позначив це поле літерою Е [24],а у«Схемі…»воно має №4[13]. Отож, саме таких форм набрав брідський некрополь перед початком І світової війни і практично таким же залишався у міжвоєнний період.

Воєнні дії 1914-1920 рр., на превеликий жаль, внесли в історію міського цвинтаря свої корективи. В часи І світової війни (1914-1918) для полеглих вояків австрійської, угорської, німецької, російської та інших армій було виділено (напевно в цей час ще вільну від захоронень) північну частину поля D (в записці Ю.Кєнджєрскої ця ділянка названа «Kwatera Wojenna Nr2.»), а також ділянку на схід від північної частини поля D [19]. В часи польсько-більшовицької війни 1920 р. ця остання ділянка була продовжена на південь і використана для захоронень полеглих польських жовнірів. Таким чином утворилося окреме поле військових поховань 1914-1920 рр. – «Kwatera Wojenna Nr1» (або по-іншому поле 9) з приблизними розмірами 35 м із заходу на схід та 200 м з півночі на південь та площею 0,7 га. Власне окресленими вище полями A,B,BII,C,D,E та «Кватерою воєнною №1» [19; 24]чи полями №№ 4,5,7,8,9 [13]обмежується історична частина брідського некрополя.

Після ІІ світової війни, вже в радянський період, із західної сторони цвинтаря були закладені поля №№1, 2, з північної сторони від полів ВІІ, С поле №6 [13]. У 1980-х рр. на південь від поля Е (4) було закладено поле №3 [13], а з 2015 р. захоронення почали здійснювати на новоприєднаній до кладовища ділянці, що з півдня прилягає до поля 3. На даний момент загальна площа цвинтаря складає понад 5,5 га. Однак вищевказані нові поля не становлять предмет даного дослідження.                                   

ІV. Загальні статистичні дані щодо поховань

Завдяки ретельним дослідженням А.Суліка ми отримали доволі детальну і водночас різносторонню інформацію про старі пам’ятники цвинтаря. Згідно з даними «Інвентаря …» [24] на брідському цвинтарі знаходиться 873 пам’ятники з періоду 1799-1945 рр., 516 (59,1%) з яких є ідентифіковані за прізвищами, а 357 (40,9%) неідентифіковані. Якщо проаналізувати ці статистичні дані по полях то картина виглядає наступним чином:

поле А 397: 215 ідентифіковані, 182 неідентифіковані;

поле В 214: 129 ідентифіковані, 85 неідентифіковані;

поле ВІІ 25: 12 ідентифіковані, 13 неідентифіковані;

поле С 40: 29 ідентифіковані, 11 неідентифіковані;

поле Д 100: 67 ідентифіковані, 33 неідентифіковані;

поле Е 95: 62 ідентифіковані, 33 неідентифіковані;

поле військових поховань 1914-1920 рр. 2: 2 ідентифіковані.

За датою поховання в період 1799-1945 рр. в «Інвентарі…» [24] ідентифікованими є 597 надгробків. З них з 1799-1850 рр. 79 (13,23%), 1851-1900 рр. 225 (38,02%) та 1900-1945 рр. 290 (48,74%). Крім цього, в «Інвентарі…» [24] знаходимо також дані щодо віку померлого (наприклад: немовля, дитина), років життя, дівочих прізвищ жінок, приналежності до шляхетських родів (назви гербів, наприклад: де Новіна, фон Троєнгорст та ін.). Темою, яка заслуговує окремого дослідження, є згадки про професію чи зайнятість покійного, яких на пам’ятниках брідського некрополя нараховується близько сотні. Якщо детально аналізувати дані «Інвентаря…» [24] відповідно до розміщення могил на полях, то простежуються ділянки повторних захоронень ще в історичний період 1799-1945 рр.

V. Поховання видатних людей

Скульптура плакальника з урною на похованні Алєксандри Штампель, 1849 р. (84А).

Скульптура плакальника з урною на похованні Алєксандри Штампель, 1849 р. (84А).

Як на будь-якому іншому міському некрополі Галичини, на брідському цвинтарі є поховання відомих у нашому краї людей. Серед них слід відзначити могили крайсгауптмана Буквини, засновника «Газети Львівської» Франца Кратера (+1838) та вищезгаданих: Едуарда Краузе (+1855) (цей російський консул був також добрим приятелем Оноре де Бальзака (1799-1850)), Ярослава Рошкевича (1858-1904), Івана Созанського (1881-1911), Пилипа Гарзділевича (+1919), Василя Саната (1852-1923) та Неоніли Селезінки (1896-1941). Сюди ж слід віднести поховання Івана Вербицького (1890-1890) – сина Михайла Вербицького (1815-1870) – автора музики гімну України, Олени Зафійовської (1858-1914) – матері відомого священика підпільної УГКЦ о. Адріяна Зафійовського (1882-1972), громадського та культурного діяча о. М.Осадци (1889-1941) та ін. До цього переліку слід також додати відновлений у 2013 р. пам’ятник на могилі польських повстанців 1863 р. та пам’ятник «Невідомому воякові 1914-1920» («Nieznanemu żołnierzowi 1914-1920») на полі військових поховань 1914-1920 рр.    

VІ. Скульптурні особливості

Багатим є брідський некрополь на зразки оригінальної скульптури. Оскільки ця тема є також предметом окремого дослідження, зупинимося на її загальній характеристиці. Описуваний нами період к. XVIII – пер. пол. ХХ ст. представлений трьома великими напрямками надгробного каменерізного мистецтва.

Скульптура скорботної жінки з двома дітьми та урною на похованні Маріани, Яна та Юзефа Ґеншьоровскіх, 1828 р. (222А).

Скульптура скорботної жінки з двома дітьми та урною на похованні Маріани, Яна та Юзефа Ґеншьоровскіх, 1828 р. (222А).

Перший з них це традиційний напрямок, який розвивався на теренах Речі Посполитої у XVII – XVIII ст. У ці часи надгробні пам’ятники виготовляли у формі плит чи приземистих хрестів переважно лапчастої або трилистої форми. Саме такими є найдавніші надгробки на брідському цвинтарі: хрест з датою «1786», хрести на вищезгаданих похованнях Анни Бєлячиньскої (+1799) та Яна Семеновіча (+1799). На могилах бургомістра Яна Юречка (+1801) та Аполльонії Вонсовіч (+1808) бачимо вже плити. Такої ж форми пам’ятники, правда, в обмеженій кількості, але більш вишуканих скульптурних форм, встановлювали на кладовищі ще протягом пер. пол. ХІХ ст.

Починаючи з 1810-х рр. і аж десь до 1860-1870-х рр. на брідському некрополі домінуюче становище займають вишукані скульптури, виконані у стилі класицизму. Є тут статуї, серед яких переважають постаті плакальниць. Найоригінальнішою і водночас найбільш збереженою класицистичною статуєю є постать плакальника, який в жалобі схилився над урною. Цей пам’ятник встановлений на могилі Алєксандри Штампель (+1849) (84А) і може претендувати на найкращий пам’ятник некрополя, однак через встановлення поруч сучасного надгробку огляд пам’ятки є значно утрудненим.

Мистецтво класицизму представлене на міському цвинтарі також вишуканими хрестами (крім кам’яних, зустрічаються і чавунні), обелісками, урнами, колонами, що встановлені на оригінальних форм постаментах – едикулах, ципусах тощо. На одному із неідентифікованих пам’ятників зустрічається єдиний на брідському некрополі класицистичний барельєфний портрет покійного. Надгробок Анни Марії Гаузер (+1815) з 1817 р. (171А) виконаний у формі труни. На особливу увагу заслуговує родинний меморіал землевласників Шнелів, який сформувався у 1860-1890-х рр. (324А).

З 1870-х рр. на міському цвинтарі поступово почали поширюватися надгробки, виконані у стилях вже модерного мистецтва – сецесії та неоготики. Серед пам’ятників цього мистецького періоду теж зустрічаємо статуї, хрести, обеліски. Для виконання пам’ятників значно більше використовуються переважно нові на той час для брідського некрополя матеріали: теребовлянський пісковик (камінь червоного кольору), граніт, мармур, чавун та ін.

Отож, зважаючи на високу мистецьку вартість багатьох надгробків міського цвинтаря, авторами даної статті для більш детального вивчення було відібрано понад 60 пам’ятників, подальший аналіз яких у скорому часі дозволить представити більш детальну та різнобічну мистецьку характеристику брідського некрополя. На чотирьох пам’ятниках кладовища зустрічаються зображення гербів, що в майбутньому також може зацікавити дослідників геральдики. Також окремою темою дослідження можуть виступати авторські клейма на пам’ятниках, на що також вказує у своїй статті П.Кулінець [7, с.55].                            

VІІ. Актуальні проблеми збереження брідськго некрополя

На завершення мусимо підняти найболючіше питання подальшої перспективи цієї визначної пам’ятки європейської культури у нашому місті. На даний момент є лише два виходи з окресленої вище ситуації. Або залишити все, як є, – і тоді брідський некрополь за кілька десятиліть буде повністю знищений. Або ж, принаймні, зупинити процес його руйнації.

Щоб не бути багатослівними, наведемо три приклади нищення пам’ятників, які буквально сталися на наших очах.

Приклад 1. На фотографіях, зроблених 30 листопада 2011 р. директором Бродівського історико-краєзнавчого музею Василем Стрільчуком та В.Ульяновим, на могилі аптекаря та бургомістра Бродів Міхала Куляка (+1906) (24А) бачимо вишукану ковану огорожу, виконану у стилі сецесії. Зараз її вже немає. За нашими спостереженнями, частину огорожі зняли при здійснені нового поховання, а решту за деякий час після встановлення пам’ятника на цьому ж похованні. Куди ділася знята огорожа, не відомо.

Приклад 2. На фотографіях, зроблених 10 квітня 2010 р. В.Ульяновим на могилі професора брідської гімназії Франчішка Шиндлєра (+1898) (34Е) ковану огорожу бачимо цілою. Зараз вона не має хвіртки. Напевно цю деталь огорожі просто вкрали, щоб здати на металобрухт.

Приклад 3. На фотографіях з 10 квітня 2010 р. згадуваний вище надгробок Єлізавєти Святскої (+1828), на якому є зображення герба (60D), бачимо лежачим, однак чистим та охайним, а зараз він є засипаний опокою, яку накидали на нього під час копання ями для нового поховання. Свідченням цьому є фотографії, зроблені співавтором цієї статті Андрієм Корчаком 19 березня 2015 р.

Очевидно, що при бажанні демонстрацію подібного роду прикладів можна ще дуже довго продовжувати, однак поки що зупинимося на цьому. Гадаємо, що брідська громада врешті-решт повинна розпочати хоч якусь роботу, аби зупинити подальшу руйнацію пам’ятки. На нашу думку, наступні кроки повинні бути такими:  

здійснення поховань та встановлення надгробків повинно проводитись без шкоди для старих пам’ятників;

надалі потрібно поставити питання щодо припинення здійснення поховань в історичній частині міського цвинтаря;

враховуючи те, що «Інвентар… », виконаний п. А.Суліком [24], є недосконалий (декілька відомих нам старих пам’ятників у ньому відсутні), а до зроблених цим дослідником карт нема прямого доступу, Бродівський історико-краєзнавчий музей у співпраці з комунальним підприємством «Броди» мають у найкоротший термін провести інвентаризацію усіх поховань до 1945 р. (зробити фотографії, підготувати список поховань, з нанесенням їх на схеми полів, короткі описи пам’ятників);

створити окремі списки поховань відомих людей та цінних, у мистецькому плані, надгробків;

закріпити окремі пам’ятники за організаціями та установами культурно-освітнього характеру, задля подальшого догляду за ними  (наприклад, Бродівська гімназія ім. І.Труша доглядає за пам’ятниками на могилах професорів гімназії);

поставити питання про реставрацію найбільш значущих в історичному, культурному та мистецькому відношеннях пам’ятників та їхніх огорож;

створити т.зв. лапідарії – місця збереження поруйнованих пам’ятників, первісне місцезнаходження яких на даний час порушене або втрачене. 

провести огородження цвинтаря та закриття його у нічну пору доби, задля запобігання проникнення невідомих осіб з цілями крадіжки металу, дорогого каменю тощо.

Як бачимо, більшість пропонованих нами кроків щодо порятування історичної частини брідського некрополя не потребують значних зусиль та капіталовкладень, і якщо їх почати негайно втілювати, ми врятуємо ще одну пам’ятку європейського значення у нашому місті.

P.S. Автори статті висловлюють щиру подяку краєзнавцю Теодору Зваричу за участь та допомогу у проведенні польових досліджень на брідському некрополі, які здійснювалися протягом усього 2015 та на поч. 2016 рр.

Джерела та література

1.      Горак Р. Віднайдена могила Ярослава Рошкевича. // Науковий вісник Музею Івана Франка у Львові. Випуск 11. – Львів: Апріорі, 2012 – С.465-466.

 2.Кметь В. Не забуваємо … // Гімназія в Бродах: від минувшини до відродження. Випуск 2. (Матеріали другої науково-теоретичної конференції, присвяченої 15-річчю відродження гімназії, 14 червня 2012 р.) – Броди. 2012. – С.25-29.

 3.Кметь В., Корчак А. Нові дослідження щодо виявлення та догляду закинутих поховань учителів гімназії на брідському міському цвинтарі // Гімназія в Бродах: від минувшини до відродження. Випуск 3. (Матеріали третьої науково-теоретичної конференції, присвяченої 150-річчю створення гімназії, 19 червня, 2015 р.) – Броди. 2015. – С.54-58.

 4.Ковальчук Г. Родина Селезінків і Броди // Брідщина – край на межі Галичини й Волині. Випуск 8. (Матеріали дев’ятої краєзнавчої конференції, присвяченої Міжнародному дню пам’яток історії та культури 24 квітня 2015 р.) – Броди: Бродівський історико-краєзнавчий музей, 2015. – С.97-99.

 5.Корчак А. Відновлено могилу Івана Созанського // Голос Відродження. – №№59-60. (1956-1957). – Броди, 8 липня 2008. – С.1,6.

 6.Корчак А. Цвинтарі Бродівського району: загальна інформація щодо вивчення їх історії, скульптури та епіграфіки // Брідщина – край на межі Галичини й Волині. Випуск 5. (Матеріали шостої краєзнавчої конференції, присвяченої Міжнародному дню пам’яток історії та культури, 20 квітня 2012 р.) – Броди: Бродівський історико-краєзнавчий музей, 2012. – С.81-98.

 7.Кулінець П. Німецькомовні написи XIX – поч. XX ст. на надгробних пам’ятках бродівського міського  кладовища // Брідщина – край на межі Галичини й Волині. Випуск 1. (Матеріали другої краєзнавчої конференції, 18 квітня 2008 р.). – Броди: Бродівський історико-краєзнавчий музей, 2008. – С.46-55.

 8.Кур. Д. Могила чотаря У.Г.А. Ф.Гардзілевіча // Літопис Червоної калини. – Львів, жовтень 1930. – С.22.

 9.Лабінський Б. Війна очима дитини. – Машинопис. (Зберігається у Бродівському історико-крвєзнавчому музеї). –  34 с.

 10.Лабінський Б. Повоєнне відродження очима підлітка. – Машинопис. (Зберігається у Бродівському історико-краєзнавчому музеї). – 8 с.

 11.Лист А.Гошко-Кіт до Музею гімназії в Бродах від 14.01.2009 р. (Зберігається в Музеї гімназії у Бродах). – 16 с.

 12.Стрільчук В. Професор Брідської гімназії Василь Санат: штрихи до біографії // Гімназія в Бродах: від минувшини до відродження. Випуск 3. (Матеріали третьої науково-теоретичної конференції, присвяченої 150-річчю створення гімназії, 19 червня, 2015 р.) – Броди. 2015. – С.59-65.

 13.Схема розбивки міського кладовища на сектори по вул. Чупринки. Без дати. (Копія документу знаходиться в Бродівському історико-краєзнавчому музеї). – 1 арк.

 14.Ульянов В. Російські консули в Галичині // Галицька брама. Львів і львів’яни. – Львів: Центр Європи, №10-11 (178-179), жовтень-листопад, 2009. – С.10-11.

 15.Ульянов В. Росийские консулы в Бродах // Наукові записки. Випуск VIII – Рівне: Видавець Олег Зень, 2010. – С.302-306.

 16.Ульянов В. До історії давніх брідських родин: Микулевичі, Леонтовичі, Гошки і Броди // Брідщина – край на межі Галичини й Волині. Випуск 3. (Матеріали четвертої краєзнавчої конференції присвяченої Дню пам’яток історії та культури.) – Броди: Бродівський історико-краєзнавчий музей, 2010. – С.140-143.

 17.Ульянов В. Російські консули в Бродах // Прапор перемоги. – Радивилів. 2 березня 2012. – С.5.

 18.Харчук Х.П. Цвинтар на Папарівці – один з перших заміських цвинтарів Львова (XVII –  початок XX століття) // Молодий вчений. – Херсон. –  №9 (12). – вересень, 2014. – С.30-34.

 19.Kiędzierska J. Sprawa Cmentarza Wojskowego w Brodach. Krakow, maj 2012 r. – 3s. [Електронний ресурс] / Режим доступу : http://www.brodzianie.pl/zjazdo12/zal6.pdf [30.12.2015].

 20.Krawcow S. O układzie przestrzennym miasta Brody w XVI-XVII w // Kwartalnik Architektury і Urbanistyki. Teoria i Historia. – T.XXXVIII. Z.1. – Warszawa. 1992. – S.3-14.

 21.Konigsreich Galizien und Lodomerien herausgegeben im Jahre 1790 von Liesganig. Nach den vorzüglichsten neuern Hülfsquellen vermehrt und verbessert vom dem k.k. oest. Generalquartiermeisterstab im Jahre 1824. [Електронний ресурс] / Режим доступу:http://www.mapywig.org/m/K.u.K._maps/series/288K_Koenigreich_Galizien _u_Lodomerien/KGuL_Liesganig_288K_Tab_XI_1824.jpg [30.12.2015]

 22.Mieg F. von : Karte des Königreichs Galizien und Lodomerien [1779-1782]. [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://mapire.eu/en/map/firstsurvey/?bbox=2773465.0208706744%2C6425793.438335769%2C2785608.953739482% 2C6434774.789159277 [30.12. 2015]

 23.Plan Dela Ville de Brody avec un Pendagon [1780]. [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.lvivcenter.org/ru/umd/map/?ci_mapid=103 [30.12.2015]

 24.Sulik A. F. Inventarz pochówków na cmentarzu wielowyznaniowym w Brodach dawnego wojowództwa tarnopolsksego (stanem na 01.01.2011 roku) – 22s. [Електронний ресурс]/ Режим доступу : http://www.brodzianie.one.pl/cmentarz.pdf [30/12/2015].

Андрій Корчак, Володимир Ульянов, м. Броди, Львівської області.

(Використана публікація сайту «На межі територій та епох», там можна побачити більше фото).

ДИВ.: Фотоальбом Володимира ЯЩУКА (Радивилів.info) “Броди, Львівської області. Старе кладовище”.

 

 

Редактор

головний редактор Радивилів.info

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.