Як колись у нас депутатів обирали…
У 1982 році вже були вибори до Верховної Ради, на яких партія пропонувала кандидата зі свого списку. По Дубенському округу тоді мала йти колгоспна доярка, комсомолка і просто гарна дівчина.
Працівники міськкому КПРС кинулися її шукати, що виявилось нелегкою справою. Сільські дівчата після школи втікали у міста. Наприклад, Валя С. з Варкович влаштувалась на Рівненську фабрику нетканих матеріалів. У село зрідка навідувалася. Раз приїжджає додому, а мама просить:
– Доню, я погано себе почуваю. Піди на ферму, видій і погодуй корів!
Там її застав заввідділом міськкому партії. Молода, струнка, на лиці вродлива, одягнена зі смаком… Цікавиться у голови колгоспу, який його супроводжував:
– Що вона тут робить?
Колгосп у Варковичах очолював В.М.Кудрик – дядько кмітливий, далекоглядний. Він чув, що партія шукає кандидатуру на вибори, і зметикував, що як поїде у Київ зі своєю депутаткою, то зможе у будь-якому міністерстві двері ногою відчиняти. І, не моргнувши оком, відповів міськкомівцю:
-Це наша доярка! Будемо її висувати у Верховну Раду!
Я тоді працював у районній газеті “Червона зірка” заввідділом сільського господарства. Але нічого про неї не зміг написати. Не з’явилося інтерв’ю з “передовою колгоспницею” по районному радіомовленню. Інших ЗМІ тоді у нас не існувало. Буклетів про кандидатку “від народу” не надрукували – а що було писати, коли, приміром, у розмові зі мною терміново прийнята в колгосп доярка не могла сказати, скільки доглядає корів. Лише портрет і стисла біографічна довідка зустрічали виборців на дільницях. Народ одностайно проголосував за кицю у мішку. Як депутатка, нашому чи сусіднім районам варковицька красуня нічим не допомогла. У Верховній Раді механічно піднімала руку “За”, коли начальство наказувало схвалити черговий закон.
Методи комуністів повторюють теперішні партії. Як і в 1982 році, за нас у Києві вирішують, хто має представляти у Верховній Раді Дубенський виборчий округ. Замість висунутого місцевими мешканцями компетентного, кваліфікованого депутата зі стажем Олександра Дехтярчука хочуть пропхнути Валю-доярку. На сучасний манер назвуть її бізнесменом, банкіром чи навіть ІТ-шником, лиш би у залі засідань тиснула кнопки за вказівкою партійного вождя і не пхала носа у приватизацію землі Мирогощанського іподрому, роздержавлення Смигаторфу, розподіл державної допомоги сільським громадам. Сто разів подумайте 21 липня, який нардеп нам потрібен.
Петро Яковчук, журналіст (на фото).