Як колись у нас депутатів обирали…

У 1982 році вже були вибори до Верховної Ради, на яких партія пропонувала кандидата зі свого списку. По Дубенському округу тоді мала йти колгоспна доярка, комсомолка і просто гарна дівчина.

Працівники міськкому КПРС кинулися її шукати, що виявилось нелегкою справою. Сільські дівчата після школи втікали у міста. Наприклад, Валя С. з Варкович влаштувалась на Рівненську фабрику нетканих матеріалів. У село зрідка навідувалася. Раз приїжджає додому, а мама просить:

– Доню, я погано себе почуваю. Піди на ферму, видій і погодуй корів!

Там її застав заввідділом міськкому партії. Молода, струнка, на лиці вродлива, одягнена зі смаком… Цікавиться у голови колгоспу, який його супроводжував:

– Що вона тут робить?

Колгосп у Варковичах очолював В.М.Кудрик – дядько кмітливий, далекоглядний. Він чув, що партія шукає кандидатуру на вибори, і зме­тикував, що як поїде у Київ зі своєю депутаткою, то зможе у будь-якому міністерстві двері ногою відчиняти. І, не моргнувши оком, відповів міськкомівцю:

-Це наша доярка! Будемо її висувати у Верховну Раду!

Я тоді працював у районній газеті “Червона зірка” заввідділом сільського господарства. Але нічого про неї не зміг написати. Не з’явилося інтерв’ю з “передовою колгоспницею” по районному радіомовленню. Інших ЗМІ тоді у нас не існувало. Буклетів про кандидатку “від народу” не надрукували – а що було писати, коли, приміром, у розмові зі мною терміново прийнята в колгосп доярка не могла сказати, скільки доглядає корів. Лише портрет і стисла біографічна довідка зустрічали виборців на дільницях. Народ одностайно проголосував за кицю у мішку. Як депутатка, нашому чи сусіднім районам варковицька красуня нічим не допо­могла. У Верховній Раді механічно піднімала руку “За”, коли начальство наказувало схвалити черговий закон.

Методи комуністів повторюють теперішні партії. Як і в 1982 році, за нас у Києві вирішують, хто має представляти у Верховній Раді Дубен­ський виборчий округ. Замість висунутого місцевими мешканцями компетентного, кваліфі­кованого депутата зі стажем Олександра Дехтярчука хочуть пропхнути Валю-доярку. На сучасний манер назвуть її бізнесменом, банкіром чи навіть ІТ-шником, лиш би у залі засідань тиснула кнопки за вказівкою партійного вождя і не пхала носа у приватизацію землі Миро­гощанського іподрому, роздержавлення Смига­торфу, розподіл державної допомоги сільським громадам. Сто разів подумайте 21 липня, який нардеп нам потрібен.

Петро Яковчук, журналіст (на фото).

Петро Яковчук

 

Редактор

головний редактор Радивилів.info

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.