Як нас у спортзал не пустили

Сьогодні у місті святкують День фізичної культури і спорту, а я розповім вам про те, як нас у спортзал не пустили.

От закінчилось літо. Стало сіро і кожного дня мжичить або йде дощ. В одну з таких сірих п’ятниць (11 вересня 2015 року) компанія небайдужих баскетболістів, в тому числі і я, приїхали до другої школи (Радивилівський НВК “Школа №2 – ліцей” ім. П.Г.Стрижака), щоб потренуватися у спортзалі школи. Але черговий працівник сказала, що дирекція заборонила пускати будь-кого у спортзал. Довго пояснюючи чому, чергова представила мутнуваті дані про те, що зал не готовий для тренувань, що на день фізкультурника будуть змагання і там проводяться якісь роботи, одним словом, стандартні незрозумілі відмазки. Ми безпосередньо зв’язались з директором школи паном Миколою Совою, пояснили, хто ми і навіщо нам у спортзал. До речі, ми постійно там бігаємо, коли погода на дворі не сприяє грі на свіжому повітрі. Пообіцяли після себе помити зал і залишити його в такому ж стані, як він був перед нами. Та відповідь була принциповою – Ні. Ми навіть зв’язались з виконувачем обов’язків завідувача сектору молоді і спорту Радивилівської райдержадміністрації Миколою Тацієм, але і це не дало результату.

Хочу зробити невелику примітку про готовність залу. Тиждень перед цим ми уже бігали у спортзалі. І його вигляд не змінився за останніх декілька років. Тобто, якщо він не готовий був у той вечір – значить він неготовий уже останні пару років.

Тепер поясню, чого так сумно стало … Я не маю наміру когось звинувачувати. Це не особиста образа на когось чи якийсь там наклеп. Я останні роки перебував у Києві, тому на тренування приїздив, коли була змога. Та я знаю точно, що місцеві хлопці постійно грають у баскетбол і намагаються організувати команду. Є ще такий нюанс ця команда захищає честь не тільки міста, але й району. За свої кошти вона їздить на змагання, за свої кошти хлопці купують м’ячі. Звісно про повноцінні тренування мова не йде, адже для цього хоча б тренер потрібен. І підтримка можновладців, наприклад. Сьогодні смішно, щоб районну команду з баскетболу не пустили в єдиний більш-менш придатний для гри спортзал. До речі, головний педагог школи, той самий директор НВК №2, порадив грати на дворі, мовляв погода хороша. Хоча йшов дощ і бігати на мокрому асфальті це маленьке «самогубство». На слизькій поверхні можна сильно травмуватися.

Я не знаю умов чи домовленостей, за якими баскетболістів пускають у спортзал. Не знаю, чому директор заборонив тренування на ту нещасну годинку. Та знаю точно, що ми б помили і прибрали після себе, а якби нас попросили допомогти пофарбувати зал – думаю не відмовили б.

Тепер висновок. Такі випадки можна завжди залишити і змиритися. Не звернути уваги. Боятися, що після того, як ти обуришся взагалі не пустять ніколи. Часто можна почути: «Ви граєте то самі і скидайтеся грішми, робіть, організовуйте». Та набридло усе робити самим. Особливо тоді, коли хтось має по закону виконувати ці обов’язки. Звернення !!! Шановна районна влада. Голово адміністрації, голово Районної ради. Хто там ще ? Відділ освіти можливо. Заступники, методисти, начальники, заступники начальників, виконуючі обов’язки, директори … Вас так багато, що всіх і не знаєш. У Вас ніхто не просить мільйони, а просимо допомогти у реальних справах. Це нічого не вартує Вам зробити бодай щось..
Сьогодні всі говорять: «Молодь по барам шляється. Випиває …» Ок. Ми в баскетбол прийшли пограти. Сорі, хлопці. Сьогодні, ні. Як це назвати ?

От є у мене думка прийшов новий голова району на посаду. Та ніхто ж не просить Вас гори пересувати. Просто познайомтеся з тими, хто у Вас є в районі, у місті. Запитайте у людей, чим можна їм допомогти. Наприклад, у спорті чи в культурі. Не тільки ж економічні питання вирішувати. Можливо своїм наказом Ви можете багато зробити. Мене часто питають, а чому Ви кіно на площі більше не організовуєте. Та того, що заборон купа, начальників купа .. Як це називається – бюрократія. І жоден не запропонував якусь допомогу. Всі тільки галочки у звіти полюбляють ставити. Уявіть, сьогоднішній голова з своїми заступниками вийшов і сміття почав прибирати в якомусь проблемному місті. Та це його зблизило б з виборцями та просто з людьми більше, ніж кожному по нещасному кілограму гречки роздати. Люди самі почали б допомагати. А якби він показав приклад і на роботу на велосипеді приїхав би. Це б говорили: У НАС У РАДИКУ, як У ЄВРОПІ. Як у школі вчили – будь прикладом ) Сьогодні просто треба дізнатись, що є у місті і районі. В активістів стільки є ідей, треба тільки класного менеджера, організатора. Місто розвивалось і затягувало б все більше людей у добрі справи.
basketbolP.S.
Якщо повернутися до теми баскетболу. У нашому місті немає жодного майданчику з стандартним баскетбольним розміром, якісними кільцями і щитами. Довелось мені разок у Рівному пограти, так півгри потрібно, щоб адаптуватися до усього. Я знаю, що не тільки у нас такі проблеми, ніде немає майданчиків, крім обласних центрів. Та все ж зовсім неважко хоча б спробувати закласти у бюджет – проект вуличного стандартного, нормально-асфальтованого і загородженого майданчику з нормальними кільцями і щитами, щоб можна було грати, а не ламати ногу на тому поковерканому асфальті. І ще … Я дуже хотів би щоб цей post надрукували в районці, може, хоч з тих, до кого це звернення направлене, прочитає його. Якщо є ідеї, як це зробити – пишіть. Також сьогодні зробив пару світлин міських майданчиків – можна любуватися. (Див. на сторінці у Фейсбуці).

В кінці можу навіть написати: Арсеній Бортник – спеціально для міста Радивилова. (Нотатки – зі сторінки РАДИВИЛІВ у Фейсбуці, особливості стилю автора збережені).

Адміністратор

системний адміністратор Радивилів.info

You may also like...

11 коментарів

  1. Ігор сказав:

    Арсенію, от ви пишете, що в останні роки жили в Києві. А в Києві групу хлопців, які вирішили пограти в баскетбол, ось так зненацька пустили б у будь-яку школу в спортзал? Ні. Бо це – не прохідний двір для дворового баскетболу. Як вам відомо, за відвідування з метою тренувань відповідних спортзалів у Києві треба платити.

  2. Вова сказав:

    Група яка ходить у школу номер 2 є лише одна і це “Роками”….

  3. Вова сказав:

    Як для тренування то дворовий баскетбол,а як їхати на чемпіонат Рівненської області то молодці хлопці…

  4. Іра сказав:

    Арсенія Бортника – в депутати!!!!! Він все знає!!!!!!!

  5. Патріот сказав:

    Влади у районі немає, є чиновнички, які надувають щоки і отримують зарплати, а коли щось треба зробити, то вони ні при чому. Ця ситуація саме про такий стан справ і говорить.

  6. Артур сказав:

    То все болтовня. Хочемо в футбол пограти – граємо, нам не треба зелений газон засівати травою. Хочуть хлопці пограти в баскетбол – є в місті площадки. Да, поламані щити, але сторож біля кожного не буде ночувати. І ті, що по барам, прийдуть і сюди вночі пиячити і будуть тратити дурну силу не на кидання м’яча, а на ламання баскетбольних кілець. Можна потратити сили не тільки на те, щоб м’яч кидати, а й на те, щоб полагодити баскетбольні щити, це не так і складно. Ми всі в нашому місті – не гості.

  7. Арсеній сказав:

    Пане “Ігоре” – выдповыдь. Я пояснив що ми постійно там бігаєм. До директора дзвонили і пояснили хто це і навіщо дзвонить. До того ж місто маленьке. До нього дзвонили хлопці, яких він скоріш за все вчив, або ще памятає їх у школі. В Києві коли хлопці збираються грати – вони це роблять виключно для себе. У нашому випадку все поіншому. До того ж коли директору подзвонив “головний спортсмен району” то значить це вже щось та значить )

  8. Артур сказав:

    Артур, не варто дорікати нам в тому, що ми тільки й займаємося киданням м’ячів і нічого крім цього не робимо. Як учасник цієї баскетбольної команди, можу сказати, що для того, аби грати баскетбол на території школи №2, ми своїми силами облаштували там майданчик і вже не один рік там займаємось. Але ж ми не можемо грати навулиці в дощову погоду, саме тому інколи (можна сказати рідко) просимо пограти у спортзалі школи. Мені здається, не так багато ми просимо, зважаючи на те, що представляємо не тільки наше місто, але й весь район.

  9. Редактор сказав:

    Коментар на сторінці РАДИВИЛІВ у Фейсбуці:
    Сергій Гуща: Дійсно, порушена Арсенієм тема заслуговує на увагу. Але прикро, що дописувач не звернув увагу на те, що стало причиною такого жалюгідного стану інших майданчиків (звернути увагу на баскетболні повикручувані кільця в міському парку). Відповідь проста. Причиною цього є невихованість деяких мешканців міста, вандалізм. Не в порядку реклами, Радивилівською міською радою , в т.ч. за допомогою ініціативної молоді, облаштовано декілька спортивних майданчиків в місті Радивилів (антивандальний в центрі міста, в районі вулиці Набережної, в районі вул. Залізняка, в міському парку, та по вул. Конституції. На даний час ідуть роботи з облаштування спортивного майданчика в районі Меморіалу Слави, але ледь не кожного тижня невідомі кривдники руйнують ці надбання. І замість того, щоб витратити кошти на облаштування нового майданчика, витрачаємо їх на відновлення пошкоджених. Я думаю, що збудувати сучасний спортивний майданчик, навіть з штучним покриттям (вартість в районі 500 тисяч гривень) не є проблемою. Проблемою стане збереження збудованого об’єкта.

  10. Редактор сказав:

    Стаття А.Бортника у Фейсбуці викликала жваве обговорення. Ось ще фрагмент із нього:
    Лариса Янковська. С. Гуща в коментарі пише, що не проблема 500 тис. для нового майданчику. Чому ж не знайшли кошти, щоб пофарбувати стадіон? Стадіон має бути привабливий! Щоб молодь туди тягнуло займатись. Вони й самі пофарбують. Зацікавте, організуйте, покажіть турботу. Молодь любить все красиве, а не облізле. Це до керівництва, яке має опікуватись базою для спорту !!!!!

    Володимир Ящук. Думаю, проблема не в свіжості фарбового покриття на лавках. На стадіон у День фізкультури і спорту, незважаючи на достатню рекламу, прийшли зо два десятки (!) випадкових глядачів, інші присутні були учасниками спортивно-концертної програми.

    Сергій Гуща. Пані Ларисо, я погоджуюся з Володимиром Ящуком, що справа не в фарбуванні стадіону, а в відношенні до спорту. Пам’ятаю з свого дитинства, як ми з друзями грали в квадрат, який самостійно креслили . Коли воротами для футболу слугували вітки дерев, вбиті в землю. Не часто можна побачити молодь, яка грає в футбол на майдачику, в парку, де лавки пофарбовані. Куди це все зникло?
    Майже в усіх дописах, коли є якісь недоліки ми критикуємо владу, при цьому хочемо жити, як наші європейські сусіди. Але ми не задумуємося, що для виконання ти чи інших завдань , влада та громадськість, в цих розвинутих країнах, тісно співпрацюють. І ініціатива щодо виконання цих чи інших ідей йде в більшості випадків саме від громадських організацій. Чому з моменту набрання чинності ЗУ ” Про органи самоорганізації населення”, який дає право створювати вуличні, квартальні комітети, їх в Україні створено лише декілька? І навіть ті 500 тисяч на будівництво сучасного спортивного майданчика можливо залучити приймаючи участь в різних грантових програмах. Основна умова, розробником, спврозробником , виконавцем, співвиконавцем такого проекту повинна бути неурядова організація. Приклад – будівництво антивандального, дитячого майданчиків в центрі міста. Ці об’єкти, частково фінансувалися з міського бюджету.

    Лариса Янковська. Хто опікується стадіоном? Хто власник? Хто заважає владі співпрацювати з громадківстю? Є бажання – шукайте точки дотику з громадкісттю, немає – не шукайте відговорок.

    Сергій Гуща. Стадіон перебуває у власності Радивилівської районної ради . І я особисто до Районної ради не маю ніякого відношення, швидше навпаки. Але від свого попереднього коментаря не відмовляюся, оскільки навів певні обгрунтування. Ви ж навпаки, продовжуєте звинувачувати владу у всьому, не навівши жодного обгрунтування. Чому готуючи коментар ви не хочете перед цим звернутися до Районної ради та Райдержадміністрацію, з письмовим запитом: Скільки коштів виділено на розвиток спорту з районного бюджету та на які заходи вони спрямовуються? І вже після цього робити якісь висновки. Повірте мені, що незважаючи на мізерну заробітну плату, яку отримують державні службовці відповідальні за спорт в районі, вони знаходять кошти на підвезення спортсменів на змагання, купують їм грамоти, кубки призи і т д. Ці кошти бюджетом не передбачені… То в чому винні ці люди? В чому винна районна влада, що район дотаційний. Віддавши левову частину бюджетних коштів на спорт, не хватить на медицину, освіту, культуру і т.д.

  1. Вересень 18, 2015

    […] Ось і Радивилів.info вряди-годи передруковує матеріали з соціальних мереж. Наприклад, на одній із достатньо активних сторінок спільноти РАДИВИЛІВ у Фейсбуці було взято недавно вміщену статтю А.Бортника «Як нас у спортзал не пустили». […]

Залишити відповідь до Ігор Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.