Європа нас навчить, як себе любить…

П’ять сільрад Радивилівського району на Рівненщині (Добриводська, Дружбівська, Жовтнева, Іващуківська і Рідківська) ввійшли в число тих в Україні, які виграли конкурс і отримали право взяти участь у здійсненні проекту «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду», що фінансується Європейською комісією і співфінансується та впроваджується Програмою розвитку ООН.

Передбачено, що на кожну з цих сільрад буде виділено по 10 тисяч доларів США від проекту, але не на сільраду як орган само­вря­дування, а на місцеву гро­мадську організацію, якщо таку з ініціативи самих жителів сіл вдасться сфор­мувати і відповідним чином зареєструвати для здійс­нення програми (проекту) кошторисною вартістю в 100 тисяч гривень. Мова йде лише про можливість спря­мування коштів на пріо­ритетні сфери: охорона здоров’я (місцеві фельд­шерсько-акушерські пункти), енергетику (енерго­збе­ре­ження, використання від­новлювальних джерел енер­гії), навколишнє середовище (утилізація сміття, стічні труби та каналізації, рос­линність, пестициди), водо­постачання (питна вода, мікрозрошення), місцевий транспорт (подолання проб­лем транспортування дітей до школи/дому в сільській місцевості). Пріоритет ви­значає сама громада, точ­ніше – громадська орга­нізація, певна річ, віднов­лювальні джерела енергії, каналізації – це не для на­шого району. А ось, наприк­лад, напрям енер­гозбе­реження передбачає, що можна перекривати дахи шкіл, ФАПів і клубів, пе­рестеляти підлогу, міняти системи опалення.

Щоправда, за 100 тисяч усіх проблем навіть одного невеликого села аж ніяк не вирішити. А спонсори з-за кордону, як-не-як, про­понують лише половину суми для проекту. Другу половину повинні вишукати обласні, районні, сільські органи влади. До того ж передбачено, що не менше 5 відсотків проектної суми повинні скласти добровільні внески самих членів гро­мадської організації.

Як пояснювала на зу­стрічах із жителями зга­даних п’яти сільрад коор­динатор проекту по Рів­ненській області Ольга Кашевська, головна мета ці­єї акції – активізувати сіль­сь­кі громади, пробудити іні­ціа­тиву, допомогти в само­ор­га­нізації. Про це ж гово­рив із представниками сіль­рад в.о. першого зас­тупника голови райдерж­адміністрації Василь Ку­шинський. Адже забез­печенням виконання за­твердженого плану-про­екту громадська організація займатиметься на добро­вільних, безоплатних засадах – задля потреб своїх і своїх односельців.

Колись нас довго на­магалися виховувати ко­лек­тивістами, організовуючи піонерські та комсомольські організації, колгоспи, спо­живчу кооперацію, а проте вже майже два десятиріччя за законами капіталістич­ного розвитку стаємо дедалі більше розрізненими та скептичними. І ось диво­ви­жа: розвинені країни (капі­та­лісти), віднаходячи спон­сорські кошти, навер­тають нас до колективізму. Кажуть, саме в цьому за­порука де­мократії, бо чекати з моря погоди, тобто ви­конання всіх обіцянок ви­соких київських і невисоких місцевих чинов­ників, – якщо справа й не марна, то розрахована на дов­­го­терпеливих. А тут ось: нате сьогодні, викорис­то­вуйте, але докладаючи вла­с­них зусиль і – щоб усе було по-чесному і прозоро.

Цікаво, що здійснюваний проект доволі прагматичний: на вирішення питання про створення громадської ор­ганізації, вибори її керів­ника, активу, бухгалтера да­но всього 10 днів. Не зуміли самоорганізуватися в тому чи іншому селі – нарікайте на себе, адже проект буде передано іншій сільраді, яка подавала свої пропозиції на конкурс і го­това діяти по-діловому.

Мені випало побувати на зборах громад у Рідківській і Жовтневій сільраді, куди виїздив і в.о. першого зас­туп­­ника голови рай­держ­ад­мі­ністрації Василь Ку­шин­ський.

Помітні були і скеп­сис, і зацікавленість проек­том, часом давалися взнаки стереотипні уявлення – і одна з жінок сказала: ось ви нам зробіть, що необ­хідно, а ми вам гроші доз­беремо. На що пред­став­ниця проекту цілком резон­но зауважила: не громади будуть допомагати проек­тові, а навпаки – все зале­жить від ініціативи самих громад.