Юрій Киричук: Став істориком за велінням серця

У ці дні сповнюється 60 років від дня народження українського історика, уродженця Радивилова Юрія Анатолійовича Киричука. З цього приводу про вченого я попросив розповісти його брата Ігоря Киричука, головного спеціаліста відділу освіти Радивилівської районної державної адміністрації.

-Насамперед хочу подякувати радивилівським засобам масової інформації за те, що вони приділяють увагу моєму брату, який вніс свій скромний вклад в історіографію, у вивчення складних сторінок історії України ХХ століття, – зауважив на початку розмови Ігор Анатолійович.

Юрій Киричук, історик, Радивилів, ЛьвівПро його наукові звершення були публікації вже не раз, але про його радивилівський – дитячий і юнацький період життя відомо мало. Народився Юрій 25 жовтня 1956 року в місті тоді ще Червоноармійську, сім’я жила по вулиці Простій, згодом перебралася на вулицю Ватутіна (тепер провулок Івана Франка). Батько Анатолій Олександрович був на комбінаті хлібопродуктів електриком, затим – начальником охорони. Мама Наталія Іванівна була бухгалтером у відділенні Держбанку, згодом працювала в бухгалтерії райвідділу освіти.

Зовсім малим Юру не пам’ятаю, адже я з’явився на світ, коли йому було вже дев’ять років.

А середній і старший шкільний його вік був схожий на той, який він був у ровесників. Дитячі ігри, легкоатлетичні змагання, футбол. Особливо любив футбол, грав у міській юнацькій команді «Колос». Навчався добре, але до відмінника йому було далеко – мабуть, не вистачало посидючості, особливо були до нього претензії вчителів з приводу української і російської мов, адже писав нерозбірливим почерком.

Однак уже змалку полюбив уроки історії, з задоволенням слухав розповіді своїх бабусь про пережите ними і їхніми родинами за часів Польщі, в роки війни. Взагалі у нас в сім’ї шанували українські традиції, мама була з Галичини, її батько за часів Польщі був в українській «Просвіті» на Перемишлянщині, за пропаганду національних ідей зазнав польської «пацифікації» (так званого «умиротворення»), яка передбачала не тільки недопущення до нормальної роботи, а й приниження, а то й тюремні тортури. Мамина мати Розалія часто згадувала про це. А батькова мати Ксенія була родом з Бугаївки, і серед іншого розповідала про воєнні дії в нашому краї, про українських повстанців і боротьбу проти них у повоєнні роки.

Одне слово, це підживлювало інтерес Юрія до історії Волині, до історії загалом. Його вчителем у старших класах був Юрій Григорович Арламовський, який згадував кілька років тому про свого учня: «Його цікавили події, що відбувалися на теренах рідного краю в роки Другої світової війни. Не задовольняли офіційні підручники. Він намагався дізнатися правду. Я йому порадив поспілкуватися з батьками, родичами на цю тему. На семінарах з історії в 10-му класі Юра завжди був головним доповідачем. Його чудовими, змістовними відповідями захоплювалися і однокласники, і вчителі-історики зі шкіл району».

Після закінчення міської школи №1 в 1973 році Юрій вирішив поступати в Львівський державний університет імені Івана Франка, але вибрав чомусь не історію, – подав документи на юридичний факультет. Приймали сюди в першу чергу членів партії, людей з досвідом, хлопців після армії, взагалі тих, хто, як тепер кажуть, був із «дахом». Юра склав екзамен з української мови і літератури на 4, твір написав теж на 4 (при своєму-то почерку, який мало хто міг прочитати!), звичайно, то був твір у руслі тодішньої офіційної ідеології, англійську мову склав на 3, далі можна було на екзамен не йти, адже балів для зарахування у вуз він недобирав… Однак Юра вирішив складати й останній екзамен – з історії. І, як не дивно, отримав відмінну оцінку – його опитували близько двох годин, заходили на екзамен доценти, з інтересом слухали його аргументовані відповіді, ставили додаткові запитання не за шкільною програмою… Врешті Степан Арсентійович Макарчук, який згодом був деканом історичного факультету, порадив: мовляв, подавайте документи наступного року на наш історичний факультет – у вас великі шанси стати істориком.

Цілий рік Юрій працював робітником на фурнітурному заводі і, звичайно, наполегливо готувався до вступу на історичний.

І таки поступив. В університеті під керівництвом досвідчених професорів та доцентів займався науковою роботою, виступав на студентських конференціях. Як результат, закінчив університет з червоним дипломом (1979 рік) і був залишений для роботи на кафедрі історії. Читав лекції студентам. Через рік поступив в аспірантуру і взявся за написання кандидатської роботи під керівництвом професора С.А.Макарчука. Тему обрав непросту: робітничий і політичний рух на Західній Україні в 20-30 р.р., напередодні Другої світової війни. У Польщі в той період існувала багатопартійна система, чого не було в брежнєвському СРСР, отож ознайомлення з багатовекторною літературою не могло не заохочувати аспіранта до вільнодумства, тим паче, що йому надали доступ до архівів Організації українських націоналістів. На початку 80-х років у суспільстві намітилася певна лібералізація, що невдовзі вилилася в горбачовську перебудову, тож кандидатська робота була більшою мірою зорієнтована на об’єктивне узагальнення маловивчених фактів, аніж на їх ідеологічну оцінку. Кандидатом історичних наук став у 27 років, що в науці, особливо історичній, буває дуже рідко.

Власне, робота з документами в спецфондах дозволила Юрію відкрити для себе багато нових фактів, не всі з них він міг використати в кандидатській, але вони його захопили, спонукали до переосмислення офіційних оцінок. Після захисту дисертації, працючи на кафедрі новітньої історії України, молодий науковець читав курс української історії ХХ століття для студентів історичного та філологічного факультетів. Розробив і читав спецкурс «Історія ОУН», підготував книжку «Історія УПА», яка вийшла в 1991 році і стала першим у незалежній Україні дослідженням українського Руху Опору часів Другої світової війни. Випустив три монографії, опублікував близько сотні наукових та науково-популярних статей, виступав на десятках наукових конференцій та семінарів, у тому числі за кордоном (Польща, Молдова), підтримував приятельські стосунки з відомими львівськими політиками. А ще займався культурницькою та просвітянською діяльністю, у середині 1990-х років п’ять літ був головним редактором теоретичного журналу Української республіканської партії «Республіканець».

І при всьому тому знаходив час регулярно навідуватися сам і з друзями в рідний Радивилів, до матері  (батько помер у 1990 році), до мене, зустрічався з колишніми однокласниками.

У 1990-і роки працював над докторською дисертацією, але захистити її не встиг – Юрія збила 1 жовтня 2002 року автомашина на вулиці в Сихівському районі, де жив з дружиною і сином. Зібрані матеріали завдяки дружині Лесі, теж історикові за освітою, були випущені в 2003 році у Львові окремою книгою «Український національний рух 40 – 50 років ХХ століття: ідеологія і практика». На мій погляд, це найбільш правдива книжка, яка стосується цього періоду історії, адже радянська література лише очорнювала УПА, нові книги, які з’явилися після Юрієвої, грішили перебільшенням ролі повстанців, не помічали в їх діях нічого поганого. А він підійшов до осмислення фактів дуже зважено, як і повинен діяти історик.

Син Максим став юристом, у липні цього року призначений прокурором Волинської області.

Додам до розповіді Ігоря Киричука, що про історика Юрія Киричука є довідкові статті в україномовній і російськомовній частинах Вікіпедії. А радивилівський вчитель Юрій Арламовський у своїх спогадах зазначив про свого учня: «Більшість написаних і опублікованих ним розвідок здобула заслужене визнання ученого світу, про що свідчать численні  позитивні рецензії в українських та зарубіжних виданнях». Похований Юрій Анатолійович Киричук на меморіальному Личаківському цвинтарі Львова.

Володимир Ящук.

На знімках: Юрій Киричук у дитинстві і юності, з рідними і в колі друзів та однокласників. (На шкільному фото Юрій у першому ряду четвертий зліва).

kyrychuk-z4 kyrychuk-z5 kyrychuk-z6kyrychuk-1kyrychuk-z3kyrychuk-z2kyrychuk_kyrychuk-2kyrychuk-3

 

Володимир Ящук

Володимир Ящук

член Національної спілки журналістів України

Можливо, Вам це сподобається...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.