З творчої лабораторії радивилівського блогера

З приходом Інтернету навіть у віддалені населені пункти, причому достатньо швидкісного Інтернету, неабияк зріс інтерес до блогерства. Вікіпедія поясню значення слова «блог» як вебсайт, головний зміст якого – регулярно додавані записи, зображення чи мультимедіа. Для блогів характерні короткі записи тимчасової значущості. У Радивилові серед активних блогерів – журналіст і літератор Володимир ЯЩУК. З ним розмовляє кореспондент одного з рівненських видань.

-Що покликало вас стати блогером?

-Ні, я все-таки належу до числа не надто активних блогерів, адже не подаю нотаток на політичні, навіть на морально-етичні теми. Цього в соціальних мережах вистачає і без мене. Зосереджуюся в основному на краєзнавчій тематиці, на поширенні новинної інформації. Бо цим займався і раніше, працюючи в пресі. Пройшов через різні посади в місцевих газетах Дубровиці, Радивилова, Рівного. Раніше доля моїх статей, репортажів залежала від редактора, відповідального секретаря, часом в обласних газетах їм, моїм дописам, доводилося подовгу «відлежуватися», поки вони потрапляли на друковані шпальти і, значить, до читача, тепер же ні в кого прихильності шукати не треба. Заводь свою сторінку, наприклад, у Фейсбуці – і наповнюй її, чим вважаєш за потрібне.

-Знаю, що пробували створювати й власні сайти?

-Це було ще до того, як соціальні мережі не набули такої великої популярності. Освоїв із книжок основи програмування сайтів. Створив власні. А згодом знайшов хостинги, які за невелику плату пропонували готові моделі сайтів. Так дев’ять років тому з’явилося Інтернет-видання «Радивилів.info». Звичайно, започатковував його я не сам. Але і раніше, і тепер основний журналістський обов’язок – на мені. Тематика така, як і в місцевої газети: новини, статті, фоторепортажі, оголошення. Що це мені дає? Грошей – ні, а от моральне задоволення маю. Бо відчуваю себе причетним до громадського життя Радивилова і нашого регіону.

-А хіба мало було місцевої газети, в якій ви регулярно друкуєтеся?

-У газеті «Прапор перемоги» я працював з 1976 до 2011 року: відповідальним секретарем, заступником редактора, редактором. Уже будучи на пенсії, взявся допомогти з випуском газети, коли захворів її редактор і мій давній колега Василь Семеренко. І хто ж міг таке передбачити: він несподівано помер, 24 грудня 2017 року. Пошук нової кандидатури редактора затягнувся, тимчасово виконувала обов’язки редактора головний бухгалтер, дуже наполеглива й ініціативна людина. І я ще на рік і три місяці «застряг» у редакції. Обов’язків було невпрогорт, не надто це сприяло творчості.

І ось у редакцію з завданням виконати програму роздержавлення газети прийшов Віктор Свідніцький, він уже тут колись виконував обов’язки редактора. Роздержавлена газета, як спадкоємиця попередньої,  була зареєстрована з назвою «Наш Прапор Перемоги». Я на громадських засадах допомагав Віктору. Але це не охолодило мене до соціальних мереж. На жаль, Віктор керував лише півтора року, його життя обірвалося у віці 60 років.

Отож соціальні мережі були завжди поряд, вони створювали більше можливостей. Наприклад, я не раз виставляв добірки моїх фотоетюдів – у кольорі, не те, що в газеті, вони справляють набагато краще враження.

-Наскільки я обізнаний, ви ведете у Фейсбуці сторінки «Радивилів – Radyvyliv», «На межі Волині і Галичини», «Крилаті фрази українською», «Крилаті вислови», «Радивилів і наш край». Різнопланово виходить…

-Мабуть. Хоча я на цих сторінках не єдиний адміністратор. Одна сторінка для новин і деяких оголошень (вже має понад 8 тисяч читачів), ще дві – для краєзнавчих публікацій, не тільки своїх, але й для поширення знімків і статей з інших ресурсів – причому тих матеріалів, які мають відношення до нашого краю.

Коли запроваджував ці сторінки, думав, що читачі ділитимуться своїми знаннями з історії Радивилова і прилеглих населених пунктів, публікуватимуть фото з сімейних архівів. На жаль, відгукнулися на ідею лише окремі люди, не більше десятка. А ось подібна сторінка, запроваджена директором Бродівського краєзнавчого музею Василем Стрільчуком, уже має сотні (!) активних авторів.

Або чому я взявся за поширення крилатих фраз? Бо мене дуже засмучує, що й досі вчителі, працівники державних установ перепощують на свої сторінки (поширюють з інших сторінок) крилаті вислови російською мовою, причому вислови світових діячів, які російською навіть не володіли. Я використовую бездоганно перекладені українською мовою фрази, вписані на оформлених мною плакатах. Таких плакатів, підготовлених з допомогою графічних програм, уже опублікував кілька тисяч. Часом заримовані і заритмізовані рядки доводиться самотужки переспівувати українською (з російської, польської мов). Приємно бачити, коли мої плакати з «клеймом» «Фрази українською» поширюють на інші сторінки.

Що стосується сторінки для радивилівських новин, то на ній уміщуються лише україномовні повідомлення. Багато пропонованих оголошень, ясна річ, доводиться відхиляти. Бо за цими оголошеннями загубилася б подієва інформація. З огляду на це вирішили з товаришами запровадити тематичну сторінку «Радивилів – оголошуйте про все», і там уже 2 тисячі учасників.

-Володимире Івановичу, ви автор уже п’яти книг, чи не так? Блогерство якось допомагає в роботі над наступною книгою?

-Соціальні мережі допомагають донести до читача свої вірші, фотоетюди, краєзнавчі матеріали. А чи буде нагода оформити нові напрацювання в книжку, покаже час.

-Дякую за бесіду.                                                  Микола МЕЛЬНИК.

Володимир Ящук, Радивилів

Володимир ЯЩУК: як завжди, з фотоапаратом.

Радивилів, школа-ліцей, Володимир Ящук

Серед школярів. Фото 2015 року.

Володимир ЯЩУК, Радивилів

Редактор

головний редактор Радивилів.info

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.