З зарубіжною електронікою на “ти”

Дуже багатовимірний він, світ людських інтересів і захоплень. Одному до душі багатогодинне сидіння з вудочкою біля ставка, а інший не пожертвував би на це навіть години, хтось подовгу розв”язує шахові завдання, “спалюючи час” над 64-клітинковою дошкою, а іншому не до снаги навіть з”ясувати, як ходять шахові фігури, ще комусь до вподоби виливати почуття, заримовуючи поетичні рядки, а багато хто взагалі не бере до рук збірок віршів. Що ж, кожному своє…

У Дмитра Миколайовича Воронка захоплення своєрідне: я дуже здивувався, коли побачив у нього чимало товстих загальних зошитів великого формату, від сторінки до сторінки кульковою ручкою чи олівцем замальованих детальними електричними схемами різноманітних побутових приладів – пральних машин, мікрохвильових печей, котлів опалення різних типів тощо. Виявляється, він усе це змальовує не з книг і не з роздрукованих інструкцій, а виключно із електроплат усілякої техніки, в основного імпортного виробництва, яка потрапляє до нас у тому числі як товар, що вже був у користуванні.

Звісно, такий інтерес має і суто прагматичну сторону: Дмитро Миколайович, який уже на пенсії, легко дає раду усьому домашньому електротехнічному начинню, та й багато друзів і знайомих, знаючи про його захоплення, часто звертаються за допомогою – і він охоче її надає. Підкреслю: не заради підробітку.

Нині ж бо яка тенденція: вийшов з ладу, скажімо, імпортний котел оплення, а до нього мало хто знає, як підступитися, тож у майстерні в сусідньому місті (у Радивилові такої майстерні нема) пропонують замінити відразу цілу електроплату, а це обійдеться більш як у півтисячі гривень. Вникати в причини поломки на рівні транзистора, реле, блока живлення не вистачає бажання. У Д.М.Воронка інтерес до техніки живиться саме цим первинним рівнем.

У когось шафи заставлені романами, а в нього – технічними довідниками, спеціалізованими журналами. Регулярно передплачує такі видання, як “Електрик”, “Радіоаматор” та інші. Не дивно, що вільно читає будь-які схеми електричних і електронних приладів та пристроїв, до нього приходять за консультацією навіть інженери з вищою освітою, дивуються його “конспектам” електросхем.

А в Дмитра Миколайовича з освіти лише гірниче профтехучилище, де здобув спеціальність машиніста електровоза підземних робіт (і близько двох років працював у шахті в Донецьку) та 9-місячне навчання на електрика підводного плавання, коли вже призвали в армію і направили на Балтійський флот (м.Лієпая). За чотири роки служби у складі екіпажу підводного човна брав участь у бойових походах тривалістю до 45 діб. Одного разу трапилася аварійна ситуація: під час здійснення підводного маневру зірвало рулі керування, човен став некерованим, нахилився носовою частиною нижче допустимою норми. Дмитро Воронко як старший електрик і командир електриків відсіку усвідомлював, наскільки робота електромоторів, керованих “у ручному режимі”, залежить від виняткової точності і його дій. Власне, йшлося про врятування екіпажу в півсотні чоловік і себе самого, адже драма розгорнулася поблизу Англії в нейтральних водах, тобто вдалині від своєї країни.

Так гартувався характер, набувалися важливі навички.

І коли Воронко прийшов після звільнення з флоту на фурнітурний завод, набутий досвід уже неабияк давався взнаки. Вирішив присвятити себе цікавій, захоплюючій справі – ремонту електроустаткування. Успішно обслуговував найновіше, в тому числі начинене електронікою, брав участь у модернізації техніки. Його раціоналізаторська пропозиція щодо електронного регулювання швидкості лиття корпусу застібки “блискавка” принесла йому загальне визнання – присвоїли найвищий 6 розряд електрика. Головні університети з підводного флоту не минули безслідно.

Двадцять один рік на цьому заводі, потім робота в “Медтехніці” (обслуговування медичної апаратури), ще 14 років обслуговування швейних машин на фабриці “Маяк”, де вже з”явилася і лінія машин з японською електронікою, – такі важливі віхи трудової біографії ветерана. Лише в зв”язку із захворюванням мусив залишити роботу. Потім зміг продовжити працю, знову на фурнітурному, певна річ, займався улюбленою справою.

Можливо, прочитавши цю статтю, дехто подумає, що розбиратися в техніці – зовсім не захоплення для Д.М.Воронка, а всього-на-всього його робота. Однак точніше буде сказати, що це той нечастий щасливий випадок, коли захоплення стало справою всього життя, визначило місця роботи, а робота підкріпила захоплення новими навичками й знаннями, і все те, разом узяте, й визначило смисл життя, зацікавленого, творчого.

Володимир ЯЩУК.

 

Редактор

головний редактор Радивилів.info

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.