Залишив помітний слід у літописі району

Час летить невпинно, відносячи в забуття все те, що колись було важливим, визначальним. Сьогодні в Радивилові і районі зовсім мало людей пам’ятають ім’я журналіста Миколи Грицака. А свого часу його публікації в районній газеті «Прапор перемоги» виклика́ли помітний резонанс у наших населених пунктах, у трудових колективах.

Микола Грицак, журналіст, Радивилів

Микола Грицак.

У ці дні йому могло б сповнитися сімдесят. Однак доля відміряла прожити тільки половину – 35 літ. І прожив Микола Грицак їх повнокровно, натхненно, віддаючись як своїм творчим, так і громадським обов’язкам. Був талановитим журналістом, публіцистом, писав гуморески, вірші. Радивилівську (Червоноармійську) районну газету «Прапор перемоги» 70-х – першої половини 80-х років значною мірою формували різнопланові статті, кореспонденції, нариси, художні твори саме М.Грицака. З ним у колективі працювали редактори Федір Поліщук, затим Володимир Садовенко-Черніговський, Антон Лісничий, фотокореспондент Василь Грицайчук, відповідальний секретар Ярослав Пуківський, кореспонденти Олена Кондратенко, Роман Матвіїв та інші.

Народився Микола Федорович Грицак 3 вересня 1949 року в селі Буща Дубенського району. Трудову біографію почав із шістнадцяти літ – був токарем-металістом, токарем на деревообробному комбінаті в Смизі, слюсарем в управлінні нафтопроводу «Дружба». Після служби в армії працював слюсарем-ремонтником і машиністом Прикарпатського управління магістральних трубопроводів на дубенській дільниці.

Захоплювався літературою, пробував у письменстві власні сили. Прагнучи самовдосконалення, поступив у Львівський державний університет імені Івана Франка, на філологічний факультет (заочне відділення). А в 1973 році прийшов на роботу в редакцію «Прапора перемоги» у тодішній Червоноармійськ. Відтоді починається стрімке становлення Миколи Грицака як літературного працівника. Незабаром запропонували очолити відділ листів і масової роботи, а згодом став заступником редактора.

Буваючи в різних кінцях району (здебільшого їздив мотоциклом), Микола Федорович добре знав життя селян, компетентно й зацікавлено писав про їхні проблеми. У відрядженнях народжувалися і теми фейлетонів, гуморесок, публіцистичних нотаток, у яких, мабуть, найбільш повно розкрилися непересічні здібності журналіста, літератора.

Герої публікацій Миколи Грицака поважали його за об’єктивність, зваженість інтонацій у газетних матеріалах.

Однак, звичайно, не все було так безхмарно в його творчій долі. Не все в біографії його, а точніше його батька влаштовувало «власть імущих», адже мав той свого часу зв’язки з Українською Повстанською Армією. Або такий факт. Опинився Микола разом з усім колективом і в центрі конфлікту, який стався в середині 70-х між редакцією і райкомом компартії – журналістів, проти яких розгорнулося затяте цькування, тоді підтримали київський журнал «Перець», всесоюзний журнал «Журналист».

Я приїхав за переведенням на роботу в «Прапор перемоги» наприкінці 1976-го, коли конфлікт іще був свіжим спогадом. Ми товаришували з Миколою, часто бували сім’ями одні в одних удома. Коли моя дружина народила дочку, перебуваючи у своєї матері в Дубровиці (а я саме проходив військову службу), Микола їздив на Полісся з вітаннями від себе і редакційного колективу та подарував дитячу коляску. Микола запам’ятався мені на все життя своєю щирістю, почуттям гумору, товариськістю, готовністю прийти на виручку в складних життєвих обставинах. А ще – глибокою компетентністю у технології підготовки до друку газетних номерів, відмінним знанням української мови. Тож неспроста був призначений заступником редактора газети. Брав активну участь у різноманітних районних заходах, в їх організації.

На жаль, талант Миколи Грицака не встиг розкритися сповна. Він помер від серцевого нападу внаслідок аритмії 13 листопада 1984 року, всього через рік після смерті свого батька, який мав таку ж хворобу. Похований Микола Федорович у Радивилові. Кілька років тому на його могилі встановлено новий пам’ятник.

За десятиліття, що минули, газета “Прапор перемоги” не раз передруковувала матеріали здібного журналіста і літератора, зберігаючи його добрий слід у житті району.

Володимир ЯЩУК, член Національної спілки журналістів України.

Радивилів, редакція газети, 1980-і

На знімку другий зліва – Микола Грицак, далі – Антон Лісничий, Євген Белей, Володимир Ящук, Олена Кондратенко, перший зліва – Володимир Мартинюк. Поч. 1980-х.

Радивилів, випуск газети, 1980-і

Микола ГРИЦАК і метранпаж друкарні Зінаїда ЗАЛЕВСЬКА

Микола ГРИЦАК з працівниками птахорадгоспу (с.Крупець, Червоноармійський район), 1976 р.

Редактор

головний редактор Радивилів.info

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.