Замулюють святі глибинні джерела
Рівно 25 років минуло, як мені з Божою поміччю вдалося спорудити пам’ятник на святому місці між селами Плоска і Семидуби, де у 1651 році відбувся кривавий бій козаків-богунців з поляками. Свято козацької слави проводиться тут щорічно у липні.
Місце звитяги та суму, місце народного віча сьогодні перетворене на шароварне шоу. Навіть у каплиці, яка споруджена за моїм проектом, з’явилися не мальовані святі ікони, а їх неякісні фотографічні копії, серед яких є навіть ангел із чотирма крильми.
Уже кілька років на Козацькому Редуті можновладці не дають слова простому люду. Ось і цього року мікрофон на сцені надавався бутафорним козакам і козачкам, а не воїнам АТО, які на милицях стояли поміж нами на службі Божій. Примітивно-недолугі віршовані строфи різали слух. Чого варте хоча б твердження ведучого про те, що причиною поразки війська Богдана Хмельницького під Берестечком булла… зрада поляків.
Думалося: немає на вас Василя Червонія.
У час війни, у час катастрофічного зубожіння більшості народу ніхто не каже людям правди навіть на освячених кров’ю козацтва місцях, де дзвонить давній надщерблений дзвін, принесений на Редут патріотом-просвітянином із Семидубів Іваном Юрчуком.
Люди все більше відвертаються від хорланкових пісень під баяни і йдуть смакувати шашликами, ковбасами і кулішем, який варять козаки Дубенської Волинської сотні.
У 1990 році я не дав викорчувати бульдозеристові деревцята, що росли біля камінних козацьких крестів, – і чудуюся нині, бо три манюні пагінці клена за чверть століття вибуяли вище од пам’ятника могучими стовбурами, що зрослися, обнялися один з одним, як свята трійця нашої Віри, Надії й Любові.
Козацький редут завше був своєрідним Майданом нашої гідності і високого національного духу. Недарма тут потай від москалів молилися жителі надовколишніх сіл рідною українською мовою і присягу приймали тут вояки УПА. Сюди приїздили вклонитися козацькій славі достойні представники нашої культури: Ніна Матвієнко із тріо «Золоті ключі», гурт «Соколи», квартет «Явір», мандрівні кобзарі Василь Жданкін і Тарас Компаніченко з гуртом «Хорея козацька», Марічка Бурмака, Євген Дудар, Валерій Маренич та інші.
Напевне, уже доста нам, дубенцям, відмовчуватися і байдуже споглядати, як замулюють святі глибинні джерела та оскверняють наші духовні Редути.
Микола ТИМЧАК, член Національної спілки письменників України. (Зі сторінки у Фейсбуці – передрук зі значним запізненням, але тема не втрачає актуальності, і не тільки для дубенців).
