Зібрав унікальні краєзнавчі матеріали

Значна частина фактів з минулого Радивилова, Козина, Крупця, Теслугова та інших населених пунктів нинішнього Радивилівського району відома нам завдяки волинському краєзнавцеві Миколі Теодоровичу, 160 років від народження якого відзначається в 2016-му.

Теодорович Микола Іванович – церковний історик-краєзнавець, богослов, публіцист і педагог. Народився 1856 року в сім’ї священика губернського міста Гродно. Закінчив Литовську духовну семінарію у Вільно (1879), Петербурзьку духовну академію (1883); кандидат богослов’я.

Микола Теодорович, Волинь, Кременець

Микола Теодорович.

У 1883 – 1899 рр. – викладач Священного письма і давньоєврейської мови Волинської духовної семінарії у Кременці. 1 квітня 1899 р. призначений інспектором народних училищ Каліської учбової дирекції – з резиденцією в місті Турек, а згодом, 1 листопада цього ж року, переведений на таку ж посаду в Седлецьку дирекцію – із резиденцією в місті Біла (нині Польща). З 1899 р. – на педагогічно-адміністративній роботі в губерніях Царства Польського (інспектор і директор навчальних дирекцій, інспектор Варшавського Марійського інституту – до його евакуації в Саратов на початку Першої світової війни). З вересня 1884 р. по вересень 1892 р. викладав єврейську мову. Активно співробітничав із Волинським єпархіальним історико-статистичним комітетом.

М.І.Теодорович належить до волинських краєзнавців другої половини XIX століття, що гуртувались у Кременці навколо Волинської духовної семінарії, Волинського історико-статистичного комітету, газети “‘Волынские епархиальные ведомости”.

Загалом їх дослідження не виходили за межі тогочасної офіційної історіографії й базувалися переважно на філософії позитивізму в осмисленні подій і явищ минулого. Однак зібраний ними фактологічний і джерелознавчий матеріал не втратив і сьогодні своєї цінності, а перша фундаментальна енциклопедична 5-томна праця Миколи Теодоровича “Волынь. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Почаев, 1888-1903” не має аналогів і сьогодні сама виступає потужним історико-краєзнавчим джерелом.

Під час викладацької праці на Волині здійснив історико-статистичний опис церков і парафій (10 з 12, крім Луцького і Володимирського) повітів Волинської єпархії, а також м.Володимир-Волинського, всього підготувавши понад 1000 нарисів. Зокрема, описав більшість міст, містечок і сіл у минулому володінь князів Острозьких, розміщених у сучасних йому Острозькому, Дубенському, Старокостянтинівському та ін. повітах, в т. ч. Острог, опублікувавши відомі на той час матеріали з історії острозьких академії та друкарні. Зафіксував наявність в описаних ним церквах низки стародруків, рукописних книг, документальних і речових матеріалів (в окремих випадках робив їх опис) доби Острозької академії.

У зв’язку з втратою великої частини церковних архівів і бібліотек (часто і самих храмів) історичної Волині у XX ст. публікації Теодоровича становлять особливу цінність.

Складання “Історико-статистичних описів єпархій”було викликане розпорядженням «Священного синоду» від 19 травня – 6 жовтня 1850 р. У різний час з’явились описи Харківської, Чернігівської, Мінської та інших єпархій. Правління Волинської семінарії на своїх зборах 27 листопада 1850 р. вирішило через складність і багатогранність завдання доручити складання церковно-історичного і статистичного опису Волинської єпархії 4-м викладачам: професору церковної історії Уводському, вчителеві церковної історії К.Жуковичу, професору А.Добротворському і вчителеві А.Пурієвичу. Незабаром вони залишили семінарію, робота зупинилась. Праця над складанням описів на Волині в той час була справою нелегкою: джерел і посібників було обмаль, низька виконавська дисципліна на місцях поєднувалась із постійною плинністю кадрів.

Кращі умови з’явились із утворенням у вересні 1867 р. “Волынских епархиальных ведомостей” – офіційного органу єпархії, на сторінках якого опубліковано ряд краєзнавчих досліджень викладачів семінарії – А.Хойнацького, М.Петрова, сільських священиків П.Гапановича, Д.Левицького, М.Шумовського, І.Жолтовського, особливо ж А.Сендульського і С.Барановського, та сторонніх осіб – Л.Рафальського, В.Пероговського, В.Ржевського та ін. З 56 історичних нарисів і описів різних сіл, містечок і міст Волинської губернії 39 належали перу А.Сендульського. Всього ж у єпархії в цей час було 1850 поселень.

Як вважається, помер Микола Теодорович не раніше 1915 р. у Саратові, у Вікіпедії вказана (як версія) дата 10 жовтня 1917 р.

У 2010 р. в Луцьку на території Покровської церкви відкрито пам’ятник Миколі Теодоровичу (скульптор – Ірина Дацюк).

Список основних опублікованих праць М.Теодоровича:

Историко-статистические описания церквей и приходов Волынской епархии: Т. 1, Житомирский, Новоград-Волынский, Овручский уезды, Почаев, 1888, 436 с; т. 2, Ровенский, Острожский, Дубенский уезды, Почаев, 1890, 697 с; т. 3, Кременецкий и Заславский уезды, Почаев, 1894, 696 с; т. 4, Староконстянтиновский уезд (цей і 5-й томи мають дещо доповнену і більш відповідну змісту книги назву -„ Волынь в описаниях городов, местечек и сел в церковно-историческом, географическом, этнографическом, археологическом и др. отношениях”), Почаев, 1899, 934 с; т. 5, Ковельский уезд, Почаев, 1903, 560 с.

Манько М. Теодорович Микола / М. Манько // Острозька Академія XVI-XVII ст. : енцикл. / Нац. ун-т «Острозька Академія». – Острог, 2010. – С. 432.

Силюк А. Микола Теодорович. Біобібліографічний нарис / А. Силюк // «Минуле і сучасне Волині: Олександр Цинкаловський і край» : мат. IX наук. іст.-краєзн. міжнар. конф. 20-23 січ. 1998 р. – Луцьк : Надстир’я, 1998. – С. 77-79.

В основу цієї публікації покладено статтю з сайту «Історична Волинь».

smiles-uvaha3Див: М.Теодорович

про села Радивилівського району: 1)2)

На малюнку внизу: такий вигляд мала збудована 160 років тому, в 1856 році, кладовищна церква на честь преподобного Павла Фівейського в Радзивилові (Радивилові), про яку є відомості в М.Теодоровича.

Радивилів, церква Павла Фівейського

Редактор

головний редактор Радивилів.info

You may also like...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.